Подібною є долина й Білого Черемошу. Вузькі відрізки доли-ни з однією, зрідка двома терасами, приурочені до ділянок, де річка перетинає хребти Максимець, гори Путилі, хребет Яловицю.

Вищі тераси (15-20, 30-40 і 50-60 м) в обох долинах трапляють-ся фрагментами, переважно при впадінні у головну ріку приток.

Південні схили Чорногірського масиву розділені долиною Білої Тиси з численними притоками. П. Цись заперечив існу-вання Білотисенської давньої долини, пояснюючи це тим, що терасові рівні сучасної річки Біла Тиса взаємопов’язані з терасами поперечного відрізка Тиси. Долина Білої Тиси розвивалася як субсеквантна притока на контакті кристалічних порід і флішо-вих товщ.

Долина р. Тиси слугує межею між Чорногірським і Свидовецьким масивами (рис. 1.15). В терасовому комплексі Характеристика терасових комплексів більшості долин Полонинсько-Чорногірських Карпат наведена за матеріалами знімання геоморфологічної партії НДС Львівського університету в 1965-1969 рр. на цій ділянці добре морфологічно простежені тільки низькі й середні тераси. Фрагменти високих терас рідкісні, долина на всій дов-жині має прямолінійний вигляд і круті схили.

Перша тераса з відносними висотами 0,7-1,0 м простежена вузькою (40-50 м) переривчастою смугою, складена галечника-ми з домішками валунів і суглинків.

Відносні висоти другої тераси коливаються в межах 3-4-5 м, її ширина - до 60 м, трапляється фрагментами. Дуже часто уступ другої тераси прилягає до русла. Тераса на окремих ділянках аку-мулятивна, на інших - цокольна.

Рис. 1.15. Русло р.Чорна тиса

Третя тераса з відносними висотами від 12 до 16 м виявлена фрагментами в околицях сіл Кевелево, Кваси, Білин і м. Рахова. Ширина її змінюється в межах від 50 до 200-400 м. Тераса цо-кольна, потужність алювію не перевищує 1,5 м.

Повний комплекс терас р. Тиси можна спостерігати в околицях сіл Кваси і Білин. Висота четвертої тераси поблизу гирла Тростянецького потоку становить 30 м, ширина - близь-ко 250 м. До третьої тераси вона опускається дуже крутим усту-пом (35°), що ускладнений дрібними зсувами.

П’ята і шоста тераси морфологічно представлені похилими майданчиками висотою, відповідно, 40 і 70-80 м. Алювіальних відкладів нема.

На схилах долини р. Тиси в околицях сіл Тростянець, Кваси добре морфологічно простежені слабко нахилені майданчики, ширина яких досягає кілька сотень метрів, відносні висоти – від 180 до 225 м. Вважаємо їх типовими долинними педиментами (рис. 1.16).

Південну частину гірського масиву Свидівця в меридіональ-ному напрямі розчленовують долини рік Косівської, Середньої, Малої Шопурки (Крайньої Ріки). Характерною ознакою всіх цих долин є V-подібна, часто ущелиноподібна форма, наявність тільки низьких, зрідка, фрагменти середніх терас (у південній частині).

У верхній і середній течії р. Косівської відносні висоти пер-шої тераси - 0,5-1,2 м, другої - 5-6 м (потужність алювіальних відкладів іноді досягає 4 м). Вузькою смугою у верхів’ях річки (східніше урочища Веденська Полонина) простежена 15-метрова тераса, перекрита брилами, валунами і щебенем кінцевої морени.

Рис. 1.16. Долина р. Чорна Тиса в с. Кваси

У долинах річок Середньої і Малої Шопурки (Крайньої Ріки) також добре простежені тільки низькі тераси з такими відносни-ми висотами: перша - 0,5-1,5 м, друга - 2,5-5,0 м, зрідка фраг-менти 10-14-метрової третьої. Ширина терас коливається від кількох десятків до 200 м.

Ще однією характерною особливістю всіх трьох долин є наявність великої кількості коротких, зі значним ухилом потоків, які під прямим кутом (із заходу і сходу) впадають у головні ріки. Більшість з них селенебезпечні.

Долина р. Тересви перетинає Полонинський хребет у найвужчому місці (16-17 км) між с. Усть-Чорна і північними околицями с. Дубового. В районі с. Усть-Чорна вона входить у Полонинсько-Чорногірські Карпати та має V-подібну форму з крутими схи-лами й обмежену кількість терас. Тут простежені вузькою сму-гою заплава заввишки 0,5-1,5 м і дві тераси - 3-4 і 7-10 м, які також трапляються фрагментами на обох берегах річки.

Такий тип долини зафіксовано до с. Красна. На цьому від-різку долини ріка перетинає відроги хребта Красна (правобе-режжя) і невеликі масиви Свидівця (Стоги, Вулшан, Кінець) на лівобережжі. Біля с. Красна долина розширюється до 500-900 м після впадіння в Тересву двох лівобережних (Плайський і Тиховець) і правобережної (Красна) приток. Повніший комплекс терас виявлено на правому березі, де розміщена більша частині села. Найбільшу площу поблизу гирла Красної займають друге (4 м) і третя (8-10 м) тераси. Фрагментами зареєстровано ділян-ки 20-25-метрової тераси. Всі ці тераси є цокольними.

Найбільшу ширину долина Тересви у Полонинсько-Чорногірських Карпатах має на північних околицях с. Дубового, де вона входить у стрімчакову зону. Тут на обох берегах річки є шість терасових рівнів.

Перша тераса, складена галечниками і валунами, проходить смугою від 100-150 до 200-400 м. Відносні перевищення не-рівномірні й коливаються від 0,5 до 1,5 м.

Відносні висоти другої, переважно акумулятивної, тераси — 3-5 м. Третя тераса місцями має ширину до 550-600 м на обох берегах річки. її відносні висоти коливаються від 8-9 до 10-12 м. Потужність алювіальних відкладів - від 1,0 до 2,5 м.

Четверта тераса простежена фрагментами з крутим уступом заввишки близько 20 м, та незначною потужністю алювіальних відкладів (0,7-1,0 м), ширина її біля гирла потоку Дубовець — близько 300 м. У цьому ж районі виявлено рівень 40-метрової п’ятої тераси