На схилах зафіксовано похилі, місцями рівні ділянки на відносних висотах 170-230 м, які приймали за останці високих терас (сьомої і восьмої). Правильно було б уважати їх долинами-педиментами.

Розміщені північно-західніше долини річок Тереблі, Ріки, Боржави, Латориці та Ужа, які перетинають Полонинський хре-бет, пройшли складний шлях розвитку. Утворення Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта призвело до різких коливань базису ерозії в басейні Тиси, підгачування Тиси та її приток і прорив ними вулканічного хребта. Висока неотектонічна ак-тивність, неоднорідність структурно-літологічних особливостей не сприяли терасуванню річкових долин. На перетині Поло-нинського хребта долини мають переважно V- та ущелино-подібну форми. Фрагментами трапляються переважно низькі й середні тераси.

Долина р. Тереблі перетинає Полонинський хребет між с. Лази і південною околицею с. Забрідь на відрізку близько 21 км. Ширина днища долини між с. Лази і Тереблянським водосхови-щем не перевищує 250-300 м. На цьому відрізку долина перети-нає північно-західні відроги хребта Красна (лівий берег) і маси-ву Тапеш (правий берег), у будові яких бере участь палеогено-вий і верхньокрейдовий груборитмічний піщаний фліш. Вузь-кими смугами в долині простежено фрагменти 3-4- і 7-10-метрової терас (рис. 1.17).

Рис. 1.17. Долина р. Тереблі біля с. Мерешор

Нижче по течії на вигинах Тереблі й особливо Ріки відстань між долинами зменшена до 3-4 км. Перевищення русла Тереблі над руслом Ріки на цій ділянці становить близько 200 м, уверх по течії воно збільшується до 250 м, а в гирлах рік - 35 м. У бу-дові цієї ділянки бере участь переважно нижньо- (білотисенська світа) і верхньокрейдовий (сухівська світа) фліш.

Коротка відстань між долинами і значне перевищення вико-ристане для будівництва Теребле-Ріцької ТЕС (1956). Максималь-на ширина дзеркала водосховища в долині Тереблі досягає 700 м.

Більш-менш повний терасовий комплекс зберігся в околи-цях с. Забрідь. Тут на правому березі зафіксовано п’ять надзап-лавних терас з відносними висотами 3, 7-9, 16-20, 30, 45-55 м. З них тільки перша - акумулятивна, інші - ерозійно-акумулятивні.

Долина р. Ріки розділяє два масиви Полонинського хребта -Полонину-Рівну і Полонину-Боржаву. За протяжністю в межах Полонинського хребта (понад 30 км) вона поступається тільки долині р. Уж. У Полонинський хребет р. Ріка входить південні-ше с. Поточний (Міжгір’я), перетинаючи монокліналь, побудовану тонкоритмічним піщано-глинистим еоценовим флішем. У рельєфі їй відповідають масив Мерші на лівобережжі й масив Менчула-Погара на правобережжі. Податливий до розмивання фліш сприяв створенню закруту (меандри) між селами Поточина і Запереділля. Південніше с. Запереділля річка набуває півден-но-східного напряму, її долина закладена вздовж насуву груборитмічного піщаного верхньокрейдово-палеоценового флішу на тонкоритмічний еоценовий.

Від гирла лівобережного потоку Мохнатого долина набу-ває меридіонального напряму, описує велику дугу, огинаючи південно-східне закінчення хребта Полонини-Боржави - Пале-ний Грунь. Пригребенева частина цього хребта збігається з кон-тактом Поркулецького (Лисичевська підзона) і Дуклянського (Лужанська підзона) покривів.

Вузька, слабко звивиста долина в межах Лисичевського по-криву сформувалася на перетині переважно груборитмічного піщаного верхньокрейдового і палеогенового флішу. У південній частині масиву простежені нижньокрейдові відкла-ди (білотисенська світа) на контакті з Мармароськими стрімча-ками, де долина р. Ріки покидає Полонинський хребет (око-лиці с. Березове).

Як і більшість долин у межах Полонинського хребта, долина р. Ріки майже на всій довжині має V- та ущелиноподібну форму.

Фрагменти низьких, рідше середніх терас, простежені на обох берегах. Місцями днище долини розширене до 300-400 м (села Запереділля, Вучкове, Нижній Бистрий). Висоти терас колива-ються в таких межах, м: 0,5-1,0; 4-6; 8-10; 15-20; 30-40 (рис. 1.18). В околицях с. Березового на правобережжі виявлено фрагменти 65-80-метрової тераси, на поверхні зрідка трапляються розсипи

дрібної гальки.

Рис. 1.18. Доли-на р. Ріка

На всій довжині долини на відносних висотах 180-200, 240-260 м зареєстровано вирівняні ділянки, які є залишками долин-них педиментів. Найбільші за площею фрагменти цих рівнів роз-міщені на відрізках долини між селами Міжгір’я і Запереділля та Нижнім Бистрим і Березовим.

До найбільших приток р. Ріки в межах Полонинського хреб-та належать правобережні потоки Козяй і Широкий.

Потік Козяй відділяє масив Менчулу-Погару від ділянки головного хребта Полонини-Боржави з вершинами Кук і Воло-сянка. Трапляються фрагменти заплавної та першої 1,5-2,0 м тераси, місцями урвищні береги.

Виробленішу долину має потік Широкий, який з північно-го заходу на південний схід тече паралельно до хребта Пале-ний Грунь. На значному відрізку долина збігається зі смугою поширення мергелів та аргілітів сухівської світи (нижня-вер-хня крейда). Комплекс низьких терас найліпше простежений біля населених пунктів Звір, Широкий.

Численні короткі правобережні (Тепличний, Верище та ін.) й лівобережні (Вучковчик, Пасічний, Жолобоватий, Цивела та ін.) притоки є селенебезпечними.

Долина р. Боржави не перетинає Полонинського хребта. Її басейн охоплює близько 80% площі масиву Полонини-Боржави. Головні витоки зосереджені біля найвищої частини хребта Боржава з вершинами Стій і Великий Верх, у пригребеневій ча-стині яких є досить потужні джерела.

Широкі смуги палеогенового і крейдового флішу Дуклянського і Поркулецького покривів з домінуванням грубозернистих масивних пісковиків сприяли формуванню деревоподібного типу річкової мережі у верхів’ях р. Боржави.

Північніше с. Березники долина Боржави має ущелиноподібну форму з дуже крутими (понад 25°) схилами. Вузькими пере-ривчастими смугами простежені заплава (0,5-1,0 м) і перша те-раса (2,5-3,0 м). Терасовий комплекс із чотирьох-п’яти терас з’яв-ляється між селами Березники і Керецьки, Кушниця і Броньки, де долина прокладена на контакті Поркулецького покриву з Вулканічним хребтом і зоною стрімчаків.

На цих ділянках ширина днища долини досягає 1 км і більше. Крім заплави і першої акумулятивної тераси, простежено ще три ерозійно-акумулятивні тераси: 7-10, 15-20 і 30-40 м.

Долина р. Латориці входить у Полонинський хребет на аб-солютній висоті русла 348