Перевищення вузьких межирічних хребтів над руслом р. Ла-ториці коливаються в межах 500-700 м. С. Рудницький (1925) привододільні поверхні цих хребтів (межиріччя Латориці-Вічі і Латориці-Піні-Малої Піні) навів як приклад останців давньої поверхні вирівнювання.

Крутість нижньої частини схилів іноді збільшується до 26-27. Місцями трапляються урвищні ділянки берегів. Цьому сприяють відслонення груборитмічного піщаного палеоцен-еоценового флішу. Від с. Ганьковиця в руслі з’являються численні за-крути, приурочені переважно до смуг поширення тонкоритмічного верхньокрейдового флішу Лисичевської підзони Поркулецького покриву. На цих ділянках, де долина дещо розширена, простежені фрагментами рівні вищих ерозійно-акумулятивних і терас: 7-10,15-20 і 30-40 м. На північному відрізку долини виявлено фрагменти 2-3- і 4-6-метрової терас.

Подібними також є долини річок Вічі й Малої Піні. Долина Кічі має ще крутіші схили і на багатьох ділянках ущелиноподібну форму. Вона відділяє масив Полонини-Рівної від найвищої ділянки Полонинського хребта - Полонини-Боржави; у Полонинський хребет входить на висоті близько 445 м, тобто майже на 100 м вище від долини р. Латориці.

Комплекс із чотирьох-шести терасових рівнів можна спос-терігати в місці впадіння Вічі в Латорицю біля сіл Сасівка і Неліпине. На вододілі Латориці-Вічі, крім низьких і середніх те-рас, є фрагменти п’ятої (близько 40 м) і шостої (70 м) терас.

Ще одна притока Латориці, що має меридіональний напрям і впадає в неї також в околицях м. Сваляви, є Піня з Малою Пінею. Долина Малої Піні не перетинає Полонинського хребта. її ви-токи є на південно-західних схилах Полонинського хребта біля перевалу Уклін. До с. Поляна долина має ущелиноподібний ви-гляд, трапляються невеликі фрагменти тільки низьких терас, за будовою нагадує долини Латориці й Вічі.

Долина Великої Піні, яка бере початок на південно-західних схилах масиву Широкий Мунчел, у верхній течії (до с. Плоске) також має меридіональний напрям у межах Полонинського хреб-та (рис. 1.19). Біля с. Плоске вона змінює напрям на поздовжній і разом з р. Пінею є межею між Полонинським і Вигорлат-Гутинським вулканічним хребтами. На цьому відрізку вона успад-кувала ділянку давньої поздовжньої долини, яка утворилася внаслідок підпирання лавовими потоками рік, що стікали з південно-західних схилів Українських Карпат.

Північно-західніше виділені ще три досить великі долини, що розділяють схили масиву Полонини-Рівної і мають переважно південно-західний напрям, — долини Шипоту, верхів’я Тур’ї, Туриці й Лютої. Всі вони були притоками відрізка Цирок-Боржавської давньої долини. Перші дві є нині притоками

р. Тур’ї, а р. Лю-та - притокою р. Уж.

Рис. 1.19. Долина р. Велика Піня біля с. Родникова Гута

Витоки р. Шипот зосереджені на схилах Полонини-Рівної і Великого Верху. У верхній і середній течіях (до с. Тур’я Поляна) долина має ущелиноподібний вигляд, фрагментами простежені переважно низькі тераси. Глибина вертикального врізу русла щодо пригребеневих поверхонь на обох берегах ріки коливається її межах 350-550 м. Південніше с. Тур’я Поляна долина розши-рена, її тераси є спільними для відрізка давньої поздовжньої долини. Біля с. Порошково на правобережжі Тур’ї виявлено рівень 70-80-метрової тераси. Значну площу займають низькі тераси (2-3 і 5-6 м).

Верхів’я р. Туриці розчленовують північно-західні схили Полонини-Рівної і південно-західні - Люцької Голиці. По її до-лині вздовж розлому розділені дві блоково-покривні підзони Поркулецького покриву - Чорноголовська і Тур’єполянська.

Вузька долина з фрагментами низьких терас починає роз-ширюватися тільки в околицях с. Туриці. Як і в низів’ях р. Ши-пот, тут з’являється фрагментами повніший комплекс низьких і середніх терас. В околицях с. Тур’ї Ремети є фрагменти 40- і 60-метрових терас, спільних для Тур’ї й Туриці.

Своєрідний характер має долина р. Лютої, яка під прямими кутами змінює напрям з поздовжнього на поперечний. Поздов-жня ділянка долини у верхів’ях займає зниження поміж хребта-ми Люцької Голиці й Гострої Гори-Студниці. На поперечних підрізках долина використовує зниження, приурочені до локаль-них розломів, зокрема, між поздовжніми хребтами Явірник і Великий Рожданів. На таких ділянках долина має ущелиноподібну форму і надзвичайно круті схили (25-30°). Дещо розширена долина в с. Чорноголова (днище 400-500 м). Нижче по течії русло ріки меандрує, перетинаючи ділянки, де чергуються виходи тонкоритмічного флішу (аргілітів) і пісковиків (шипотська, яловецька і березнянська світи) на контакті Чорноголовського і Стужицького покривів. У цьому разі форма долини є вузькою, V-подібною, розширюється тільки в пригирловіі частині (с. Добринич). Спільне днище долин річок Уж і Лютої становить тут 3-4 км.

Долина р. Уж, подібно до притоки р. Лютої, робить прямокутні повороти, змінюючи широтні напрями меридіональними. В обох випадках це давні перехвати поздовжніх ділянок долини поперечними. Широтний відтинок долини р. Уж від верхів’їв до с. Жорнава перетинає смуги кросненських відкладів (Вододільно-Верховинські Карпати) і палеоцен-еоценового та верхньокрейдового (нижньоберезнянська підсвіта) флішу в Полонинському хребті. На північній околиці с. Жорнава річка під прямим кутої повертає на південь-південний захід і через 8 км (с. Кострина) знову має широтний напрям. Цей відтинок долини (близько 6-7 км майже збігається з лінією насуву монокліналі з піщано-глинистим еоценовим флішем на верхньокрейдовий (нижньоберезнянська підсвіта).

Північніше с. Забродь (від гирла р. Стричавки) до околиці м. Перечина долина р. Уж набуває меридіонального напряму перетинає масив Полонини-Рівної (довжина цього відтинку близько 45 км).

У верхній частиш долини р. Уж (до околиць с. Забродь) фраг-ментами трапляються тільки низькі (0,5-1,0; 2-3; 6-10 м) тераси, Між селами Жорнава і Кострина долина має У-подібну, місця-ми ущелиноподібну форму. На широтному відрізку