Товща шламонакопичувача може містити лінзоподібні вугільні тіла зольністю до 30-40% (за середнього значення 50-70%). Крім того, стосовно площі окремих накопичувачів встановлено закономірну зміну фракційного складу шламу. У підсумку все це, поряд зі встановленим погіршенням пластометричних показників вугілля за його довготривалого зберігання, впливає на технічні показники роботи підприємств, які займаються переробкою шламу. Наведені приклади свідчать про необхідність багатостороннього вивчення кожного конкретного об’єкта, виваженого підходу до його переробки. У цьому зв’язку проблемною є відсутність норм і вимог до сировини для оцінки запасів корисних копалин і наступної класифікації об’єктів як техногенних родовищ.

З огляду на наявність перспектив розширення мінерально-сировинної бази, позитивні результати лабораторних досліджень, промислових випробувань і робіт, необхідна активізація дії законодавчих актів у плані стимулювання організації зазначеного виробництва, фінансування на належному рівні, у тому числі і за рахунок залучення позабюджетних інвестицій.

Викликає інтерес запровадження нових технологій і технічних рішень з переробки твердих горючих копалин у тверде паливо з новими споживчими властивостями:

одержання малодимного побутового палива без поєднання з термовугіллям, а також гранульованого палива, вуглеграфітових матеріалів, в тому числі для спецтехніки, синтетичного рідкого палива з вугілля і важких нафтових залишків за низького тиску водню або термічного розчинення горючих сланців;

виробництво гумінових стимуляторів росту рослин та тварин, гірського воску та тепло-акумулюючих матеріалів, у тому числі для оборонної промисловості;

виготовлення та спалювання водовугільних та водонафтових суспензій;

виділення з вугілля стратегічно важливих рідких елементів (германію, ренію, галію та ін.), а також нафтових гудронів (ванадію і нікелю) ;

газифікація вугілля у киплячому шарі, коксування з нафтовими добавками, утилізація високозольних відходів вуглевидобувної та вуглепереробної промисловості з отриманням будівельних матеріалів, сировини для жаро-стійкої кераміки тощо.

За кордоном вже виробляють тонкомелений шлак і продають його як окремий продукт. Він використовується для виробництва високо-ефективного бетону. До недавнього часу виробництво тонкомеленого шлаку (коли шлак може виявити свої в’яжучі властивості) не було виправдане через відсутність дешевої технології тонкого помелу. Нині вже є енергозберігаючі технології тонкого помелу шлаку, що дає можливість отримувати бетон з унікальними якостями (сульфатостійкість, морозо-стійкість, вогнетривкість, зручність при укладанні тощо). До того ж виробництво шлаку дешевше, ніж виробництво цементу, а шлакопортландцемент завжди можна отримати змішуванням портландцементу і молотого шлаку.

Але все це залишатиметься на рівні пропозицій, наукових розробок доти, поки не будуть зроблені дієві кроки щодо зниження рівня накопичення відходів вуглевидобутку, вуглезбагачення, теплових електростанцій та місцевих котелень (як організаційні, так і економічні). З метою поліпшення екологічної безпеки в країні та ощадливого використання мінеральної сировини, на наш погляд, необхідно:

1. Запровадити жорсткі економічні важелі щодо накопичення та зберігання відходів, з тим щоб економічно було не вигідно їх накопичувати, а саме:

податок на землю під відвали збільшити у відповідну кількість разів;

ввести мінімально необхідні квоти накопичення відходів;

збільшити так само плату за зберігання відходів понад квоту;

токсичні відходи направляти на закладання виробленого простору шахт та кар’єрів;

ввести мінімально необхідні квоти на видобуток будівельних матеріалів, що можуть бути замінені виробами з відходів вуглевидобування, вуглезбагачення, теплових електростанцій та місцевих котелень. Водночас відповідно збільшити виробництво необхідних будматеріалів з відходів.

2. Визначити можливі обсяги накопичення відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення. Уточнити методику складання балансового статистичного звіту за формою № 14-МТП «Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва за ____ рік» стосовно відходів вуглезбагачення та вуглевидобутку. У випадку, коли відходи вуглевидобутку та вуглезбагачення переходять до рангу токсичних відходів відповідних класів небезпеки, обов’язково зазначити, що це відходи вуглевидобування та вуглезбагачення.

3. Головними завданнями галузі будівельних матеріалів є:

інтенсивне використання створеного виробничого потенціалу, забезпечення ритмічності виробництва та максимального його завантаження;

запровадження в дію нової техніки та передових технологій, перехід до ресурсозберігаючого та безвідходного виробництва;

максимальне використання вторинних ресурсів та відходів виробництва, розвиток виробничих потужностей з їх переробки з метою комплексного використання мінеральної сировини та поліпшення екології.

Список використаної літератури

1. Природно-ресурсний аспект розвитку України /Під керівництвом Коржнева М.М.— К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001.— 107 с.

2. Коржнев М. М., Міщенко В. С., Андрієвський І. Д., Яковлєв Є. О. Геологічна галузь України: шляхи усунення основних дисбалансів розвитку.— К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001.— 56 с.

3. Макаров А. Б. Техногенные месторождения минерального сырья.— Екатеринбург: Науки о земле, 2000.

4. Андрієвський І. Д., Коржнев М. М., Гарна В. М. Оптимізація економічної системи взаємовідносин у сфері вивчення і використання надр в Україні // Нафтова і газова промисловість.— К., 2002.— № 5.— С. 3–8.

5. Андрієвський І. Д. Стан мінерально-сировинної бази України на сучасному етапі її розвитку // Нафтова і газова промисловість.— 2004.— № 1.— С. 9–12.

6. Андрієвський І. Д. Інтенсивність видобування мінеральної сировини та проведення геологорозвідувальних робіт в Україні // Нафтова і газова промисловість.— 2000.— № 2.— С. 26–29.