Порушення геологічного середовища
Практично весь час XX сторіччя Україна була найбільш як промислово, так і аграрно розвиненою частиною Росії, а потім Радянського Союзу. На протязі останнього півсторіччя, займаючи близько 3% території Союзу, Україна формувала до 23 % загального обсягу виробництва. Останнє зумовило економічно аномальні показники використання земельних (до 70 % розораності), водних (практичне повна зарегульованість річкових систем побудуванням 25000 водосховищ та ставків) та мінерально-сировинних (до 1.0-1,2 млрд. тонн/рік або 40 % валового обсягу) ресурсів. Слід відмітити, що мінерально-сировинні ресурси довгий час забезпечують функціонування до 48 % промисловості і формують до 20 % національного продукту, тобто геологічне середовище має надмірний техногенний тиск.
Тому регіональне порушення стійкості геологічного середовища (ГС) України як фактора сталого і безпечного функціонування біосфери (включаючи людину) почало вивчатися геологічними установами Мінгеології з кінця 70-х pp. переважно в гірничодобувних регіонах (ГДР). З початку 80-х pp. регіональний моніторинг ГС (вивчення режиму рівнів та хімічного складу підземних вод, розвитку екзогенних геологічних процесів (ЕГП) - зсувів, карсту, підтоплення і інших) доповнюється екологічними оцінками хімічного забруднення ландшафтів важкими металами, засобами хімізації земель, нафтопродуктами і ін. (акад. Шестопалов В.М., проф. Огняник М.С., проф. Дробноход M.I., проф. Ситніков А.Б., проф. Фіалко О.Й. та ін.). Після аварії на ЧАЕС (1986 р.) складається система сучасного екомоніторингу ГС, яка включає ландшафтно-геохімічні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геолого-геофізичні (інженерно-сейсмологічні) та, в окремих випадках, медико-гігієнічні оцінки ГС.
В останні роки ці роботи значною мірою координуються з дослідженнями змін хімічного стану довкілля та його взаємодії з ГС, що проводяться Інститутами геологічних наук, географії, екологічних проблем природокористування Національної АН, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Мінекобезпеки, Міністерством охорони здоров`я та ін.
Узагальнення ДГП "Геоінформ" результатів регіонального моніторингу ГС за даними державних регіональних геологічних підприємств Геолкому України та їх зіставлення зі спеціалізованими дослідженнями інститутів НАНУ, Мінекобезпеки та ін. свідчить, що в останнє десятиріччя (практично після аварії на ЧАЕС) розпочався процес перевищення порогових змін ГС, коли воно практично втратило можливість самостійно стабілізувати свій стан за рахунок власних механізмів (принцип Ле Шательє) і забезпечувати безпечний розвиток природних екосистем. Унаслідок цього в останні роки ми спостерігаємо розвиток природних або виникнення принципово нових геологічних процесів, окремі з яких, мають регіональне розповсюдження, довгочасовий характер, руйнівно-катастрофічну динаміку, а в цілому - значний негативний соціально-економічний вплив. На системному рівні це можна розглядати як зростання ентропії процесів масо-енергообміну в геологічному середовищі, перш за все в техногенно-геологічних системах (ТСГ) "Техногенний об'єкт - геологічне середовище", що суттєво знижує рівновагу верхньої зони літосфери (акад. СоботовичЕ.В., проф. Лущик А.В., д.т.н. Яковлєв Є.О., проф. Вартанян Г.С.).
На наш погляд, формування принципово нового екологічного стану геологічного середовища країни в більшості техногенно порушених регіонів, де мешкає більша частина населення (до 70 % і сконцентровані великі матеріальні ресурси, пов'язане з катастрофічним розвитком наступних процесів:
- руйнування природної геохімії і техногенне забруднення аграрних, міських та інших ландшафтів;
- практично повна зарегульованість поверхневого стоку із суттєвим зниженням природної дренованості та стійким підйомом рівнів ґрунтових вод від 2-3 до 8-10 м (Дніпровські водосховища), що активізувало розвиток процесів підтоплення та перезволоження верхньої зони порід, з наступним зниженням їх міцності та розвитком небезпечних зсувних, карстових та інших процесів;
- закриття шахт методом "мокрої" консервації з недостатньо регульованим затопленням гірничих виробок та невизначеним станом значної кількості старих, підтопленням підроблених та прилеглих територій.
1. Зміна геохімічних умов практично усіх ландшафтних зон України пов'язана з дією наступних факторів:
- аграрне перетворення і принципове переформування геохімічних показників оброблюємого шару ґрунтів шляхом внесення геохімічного забруднених міндобрив, хімічних засобів захисту рослин та ін.;
- геохімічне забруднення верхнього шару ГС у промислово-міських агломераціях (ПМА), ГДР та інших за рахунок накопичення відходів, акумуляції повітряних токсичних викидів транспорту і підприємств;
- регіональне (до 90 % території держави) забруднення довго існуючими радіонуклідами ЧАЕС (цезій-137, стронцій-90, плутоній-239, 240 та ін.), що суттєво погіршило еколого-геохімічні параметри аграрних, природних та техногенне перетворених ландшафтів унаслідок зростання комплексності їх забруднення та можливості розвитку процесів сінергізму та ін.
У цілому виконані ДГП "Геоінформ" узагальнення даних геохімічного моніторингу окремих регіонів сільських господарств (канд. геол.-мін.наук Іванченко В.М., доц. Почтаренко В.І, канд. техн. наук Мельник І.В., д-р техн. наук Яковлєв Є.О. та ін.) вказують на ризик суттєвого негативного впливу техногенних перетворень геохімічних параметрів ГС на погіршення екологічної якості харчового ланцюжка людини, поверхневих і підземних питних вод, приземного шару атмосфери в більшості ПМА і ГДР.
Роботами ДГП "Геоінформ" разом з Держкомзем встановлено, що в окремих аграрних регіонах виснаження життєво важливих хімічних елементів може сягати 10-30 %, що погіршує врожайність і біохімічну цінність харчових продуктів.
Враховуючи, що хімічні показники ландшафтів перетворені практично повністю переважно за дуже короткий час життя одного покоління (50-70 років), ми маємо проблему оцінки впливу нових еколого-геохімічних умов на історичні процеси функціонування біосфери та етногенезу в межах України.
2. На сучасному етапі екологічний вплив геохімічних змін ландшафтів суттєво пов'язаний з регіональним техногенними змінами водного балансу ГС. Зарегулювання більшості річок України, зростання водопостачання в південні регіони (зрошування земель, промисловість), ПМА та ГДР обумовило підсилення живлення ґрунтових вод з регіональним підвищенням рівнів та порушенням рівноваги в системі "мінеральний скелет порід-води". Зважаючи, що на 70 % території України (за винятком Полісся) розповсюджені м'які лесові та лесово-суглинисті ґрунти, які суттєво погіршують свої механічні та хімічні властивості при