- підтоплення значних площ сільгоспугідь (до 1,2 млн. га - в 1980 р. за оцінками Мінгеології України) та територій в ПМА (254 - 1980 р., до 500 - 1999 р.) з погіршенням стану великої кількості житлових та промислових об'єктів; - суттєве зростання кількості об'єктів ЕГП в ПМА, ГДР, у тому числі зсувних та карстових y 3-5 разів за останні 20-25 років;

-зниження захисної здатності верхньої зони ГС унаслідок скорочення товщини ненасичених порід (зони аерації) та прискорення ерозії ґрунтів з зниженням їх родючості, а також міграції забруднювачів у поверхневі й підземні водні об'єкти;

- погіршення сейсмічної стійкості верхнього шару порід унаслідок наближення рівнів ґрунтових вод до фундаментів будівель з наступним зростанням їх струшуваності на 1-3 бали над фоновим рівнем сили землетрусу; процес зростання інженерно-сейсмологічної небезпеки для значної кількості ПМА та ГДР центральних і південних регіонів України може бути додатково підсилений зі здатністю підтоплених лесових грунтівдо просідань, пливунних та тиксотропнихперетворень (розріднювання або повної деградації) в першу чергу на схилах Придніпров'я, де зосереджені найбільші ПМА (Дніпропетровськ, Київ, Черкаси і ін.)

Аналіз регіональних змін режиму рівнів ґрунтових вод у більшості південних та центральних регіонів України свідчить про принципово новий механізм впливу гідрометеорологічних факторів на формування еколого-гідрогеологічних умов внаслідок техногенного перетворення зв'язків у системі "кількість опадів - глибини рівнів ґрунтових вод".

Регіональний техногенний підйом рівнів ґрунтових вод та їх стійке наближення до денної поверхні суттєво скоротило регулюючу здатність (ємність) водоненасиченого шару грунтів, унаслідок чого практично середньорічні або трохи підвищені кількості опадів щорічно активізують процеси підтоплення, зсувів, карсту і ін. (в першу чергу південні регіони України і Крим).

Якщо прийняти, що згідно з оцінками Держбуду (1997 p.), захист І га підтопленої території в ПМА коштує 10000 грн/рік (5000 $/рік.га або 500*103 $/км2 .рік), то при сучасному підтоплені Біля (100-200)*103 га потенційні збитки можуть сягати 1 млрд. $/рік.

Відсутність державних і регіональних програм попередження підтоплення та ліквідації його негативних наслідків, на наш погляд, не сприяє зменшенню збитків, а практично переформовує їх у вигляд надзвичайних витрат на ліквідацію катастрофічних наслідків, компенсації скорочення термінів експлуатації житлових та промислових будівель, водо-нафто-газопроводів, шляхів та ін.

У цілому можна казати про зростання агресивності верхнього шару ГС унаслідок регіонального погіршення його водного, а також і геохімічного стану, у першу чергу, в ПМА та ГДР, де це поєднується з дією електрохімічних, геофізичних (вібрації, електромагнітні поля) та інших чинників.

3.Принципово новою соціальною та еколого-економічною проблемою державного рівня, переважно еколого-геологічного змісту, с проблема закриття чисельних шахт в ГДР Донбасу, Кривбасу, Прикарпаття та ін.

Про масштабність проблеми можуть свідчити наступні попередні цифри: кількість тільки вугільних шахт Донбасу, що закриваються на протязі 10-20 років, сягає 100. а їх загальна площа гірничих робіт перевищує 15000 км2 . Вартість заходів щодо соціально збалансованого та екологічно безпечного закриття 1 вугільної шахти, згідно з різними оцінками, коливається від 70-80 млн. (Мінвуглепром) до 350-500 млн. гривень (за досвідом Чехії, Польщі та ін. країн).

Аналіз першого закриття шахт східного Донбасу, зроблений фахівцями ДГП Геоінформ та державних геологічних підприємств Геокому свідчить про необхідність врахування значної активізації при цьому процесів підтоплення (Краснодонська ПМА), можливості міграції вибухонебезпечних газів на території прилеглих ПМА, (Стахановська ПМА), зростання ризику забруднення поверхневих та підземних систем водопостачання шахтними водами та при підтопленні звалищ і териконів, а також локальних проявів гідро-геомеханічних поштовхів зі значним зниженням інженерно-сейсмогеологічної стійкості (проф. Лущик А.В., УкрДІМР).

Більшість ГДР України відрізняються значними концентраціями населення, житлових і промислових об'єктів, систем трубопровідного та залізничного транспорту, а також екологічно небезпечних підприємств (хімічні, металургійні, нафтопереробні і ін.), більшість з яких є дуже чутливими до додаткових просідань поверхні, підтоплення або гідрогеодеформаційних явищ.

У цілому, якщо навіть прийняти сучасний (переважно початковий) рівень оцінок витрат на закриття шахт та його переважно еколого-геологічний зміст, то і тоді обсяг щорічних витрат згідно з наведеними показниками при повномасштабному розвитку процесу може сягати 0,5-1,0. млрд. $/рік, що може дорівнювати 15-20 % державного бюджету.

Але, на нашу думку, слід враховувати, що подальше регіональне збільшення (у першу чергу в Донбасі) кількості шахт, які закриваються методом так званої "мокрої" консервації, а практично некерованого затоплення, призведе до підйому рівнів підземних вод практично до історичних (природних) відміток. Наслідком цього буде підтоплення та затоплення зон просідань над виробками, відновлення джерел, річок, боліт та інших поверхневих водних об'єктів. Створення нового рівноважного стану ГС буде також супроводжуватися накопиченням в його верхній зоні значних обсягів потенційної енергії (тобто зростанням ентропії або зниженням стійкості) значних за обсягами порідних масивів окремих ГДР. Головною формою досягнення ГС нового рівноважного стану, як свідчать оцінки ДП "Геоінформ", УкрДІМР, НАНУ, (акад. Шестопалов В.М., д-р геол.-мін. наук Коржнєв М.М., проф. Міщенко B.C. та ін.), буде активізація просідань та зрушень порід, карсту, зсувів, гідро-геомеханічних поштовхів. Це може суттєво ускладнити функціонування інфраструктури ПМА, шляхової, трубопровідної, енергопрстачальної та інших територіальне розосереджених систем.

Але розглядаючи напрямки перетворення ГС Донбасу при закритті значної кількості вугільних шахт слід звернути увагу на те, що за всю індустріальну історію Донбасу було побудовано до 1000 шахтних стволів, тому зараз на одну діючу шахту у середньому в окремих ГДР припадає по дві гідравлічно поєднаних діючих або закритих шахти. Через незворотність змін стану проникності, механічної стійкості та інших параметрів