складу суспільних про-дуктивних сил, видозмінюються і втрачають зв'язок з природою (природні ресурси, перетворені в знаряддя праці), інші ж — хоча й залучаються в суспільне виробництво, але продовжують зберігати свої первісні зв'язки з природним середовищем (земельні чи водні ресурси).
Великий теоретичний інтерес становить класифікація природних ресурсів, яка дає змогу оцінити масштаби їх запасів, можливість використання і комплекс необхідних охоронних заходів (рис. 3). Невідновлювані ресурси харак-теризуються обмеженими запасами, використовувати їх можна лише раз. Поповнення цих ресурсів на Землі прак-тично неможливе через відсутність умов, в яких вони ви-никли багато мільйонів років тому, або відбувається над-звичайно повільно. До таких ресурсів належать насампе-ред багатства надр.
Охорона цих ресурсів зводиться до економного витра-чання і розвідки нових запасів, заміни більш дефіцитних ресурсів менш дефіцитними. Причому економне витрачан-ня передбачає не зменшення видобутку, а його раціоналі-зацію — запобігання втрат під час видобутку, транспорту-вання і при переробці. При раціональному використанні ресурси надр можуть служити людині практично безконеч-но. Останнім часом навіть переглядається питання про ви-черпність цих видів ресурсів. Завдяки прогресу в техніці геолого-розвідувальних робіт і технології видобутку і об-робки руд, а також повторному використанні металів в майбутньому вони, очевидно, зможуть класифікуватись як невичерпні.
До відновлюваних ресурсів належать: грунт, рослинний і тваринний світ, деякі мінеральні ресурси, наприклад солі, які осідають в озерах і морських лагунах. Вони можуть відтворюватись у природних процесах і підтримуватись у деякій постійній кількості, що визначається рівнем їх щорічного відтворення і споживання.
Однак іноді при безгосподарному використанні деякі ви-ди відновлюваних ресурсів можуть перейти в розряд невід-новлюваних або їх відновлення потребує порівняно більше" часу. Наприклад, родючість грунтів, яка підвищується при Їх раціональному використанні, може значно погіршитися при неправильних методах обробки, а ерозія, яка при цьо-му виникає, часто фізично зменшує ґрунтовий покрив. Те ж саме можна сказати і про ресурси рослинного і тварин ного світу. При хижацькому використанні порушується здатність біологічних систем до самовідтворення, і тоді ці ресурси стають практично невідновлюваними.
Класифікація природних ресурсів
Отже, в багатьох випадках відновлюваність або невiдновлю-ваність природних ресурсів залежить від ставлення до них людини.
Головне в охороні відновлюваних ресурсів — забезпе-чити постійну можливість їх відновлення, тоді вон-и служи-тимуть людині практично безконечно. Можливість неви-черпного використання цих ресурсів забезпечується тим, що в кожний певний відрізок часу (скажімо, за рік) вон.и розглядаються як обмежені ресурси, користуватися якими слід суворо регламентовано. В цьому полягає основний принцип їх охорони.
Збереження відновлюваних ресурсів може здійснюва-тись кількома шляхами, насамперед раціонально викори-стовуючи ресурси на основі їх планування з урахуванням швидкості відновлення. Крім того, необхідно постійно за-лучати в експлуатацію нові ресурси, а також штучно від-новлювати ресурси (лісопосадки, риборозведення тощо).
До невичерпних природних ресурсів належать водні» пов'язані єдиним кругообігом, ресурси атмосферного по-вітря і космічні ресурси. Вони невичерпні як фізичне тіло. Однак такі ресурси, як вода і повітря, підвладні впливу технічного прогресу, а при сильному забрудненні можливе якісне виснаження цих видів ресурсів. Космічні ресурси,. до яких належать сонячна енергія, енергія морських, при-пливів, також можуть змінюватися під впливом господар-ської активності людини (зокрема, зміна складу атмосфе-ри може/спричинити зміни площі сонячної радіації), Заходи по охороні невичерпних ресурсів повинні бути спрямовані на попередження і боротьбу з їх якісним висна-женням.
Реальні природні ресурси використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил сус-пільства. Можна виділити ще таку категорію, як потенцій-ні ресурси, які, хоч і потрібні суспільству, не можуть бути залучені з якихось причин, наприклад, через недостатню технічну оснащеність виробництва. Яскравий приклад тому — водні ресурси. Вода дефіцитна не тому, що її мало (величезні запаси води містить Світовий океан), а тому, що не вся вона може бути поки що використана у вироб-ництві (наприклад, солоні води морів і океанів). Потен-ційні ресурси можуть переходити в реальні. Та ж морська вода там, де є опріснювачі, вже стала реальним ресур. сом. Ліси — реальні ресурси, але в деяких недоступних районах вони є потенційними. Природні ресурси, залишаю-чись величиною постійною, можуть набувати нового зна-чення залежно від зміни технічного рівня виробництва і з потенційних перетворюватися в реальні.
Природна та економічна класифікація ресурсів. В осно-ві природної класифікації лежить приналежність ресурсів до того чи іншого компонента географічної оболонки (ко-палини, водні, грунтові тощо). В основі економічної класи-фікації — їх поділ за характером використання в основних секторах матеріального виробництва або в невиробничій сфері. Основними класами ресурсів, за цим принципом, є ресурси матеріального виробництва' (промисловості і сіль-ського господарства) і ресурси невиробничої сфери (пря-мого і непрямого використання).
Своєю чергою, ресурси промисловості і сільського госпо-дарства поділяються залежно від їх технологічної диферен-ціації. До ресурсів прямого споживання належать такі види природних ресурсів, як життєві засоби, а до ресурсів не-прямого споживання — елементи природного комплексу, які важливі для задоволення різноманітних фізичних і мо-ральних потреб людини (відпочинок, спорт, естетичне сприйняття природи та ін.), але не використовуються без-посередньо.
Усі види ресурсів пов'язані між собою петлями зворот-них зв'язків на основі термодинамічних принципів (закону збереження маси та енергії). Нарощування використання якогось з ресурсів понад доцільний норматив спричиняє різні зміни в інших ресурсних групах і зміни їх інтеграль-ної сукупності, що завжди супроводжуються втратою якихось ресурсних груп, на які було розраховано господарство. Так, надмірна експлуатація водних ресурсів річкового басейну не лише призводить до нестачі води для ведення господарства в розташованих нижче ділянках і басейнах аж до виснаження рибних та інших ресурсів внутрі морів, а й різко впливає на рослинність,