Діра в небі

Головною перевагою цього гір-ськолижного курорту є те, що взимку тут завжди лежить сніг. З грудня і, як мінімум, до середини травня можна кататися на лижах. Цьому сприяють природні умови: високогір'я (1400 ме-трів) та гори, що закривають урочище і створюють мікроклімат. Пролітаючи цією місциною, чергова необережна хмарка обов'язково чіпляється за на-вколишні вершини і зупиняється над «підковою». Так і висить, поки не від-дасть весь сніг. Хоча Юрій Бідний, ди-ректор туристичного комплексу «Дра гобрат», пояснює це явище дещо інак-ше — дірою в небі. Така собі звичайна дірка, в яку падає сніґ і заглядає сонце.

Звичайно, таке місце туристи зна-ли здавна. Ще в першій половині XX сторіччя у Закарпатті була мере жа туристичних притулків, що стоя-ли на пішохідних маршрутах. Але гір-ськолижних витягів тоді ще не стави-ли. Старі притулки знищили війни, час та людська недбалість. За радян-ської влади на Драгобраті збудували так звану лавинну лабораторію — де-рев'яний будиночок «без зручностей», куди професура МГУ та різноманіт-ні начальники приїжджали відпочити від трудів державницьких. Працювала там і канатна дорога. У1991 році бу-дівля згоріла — промерзаючи на жор-стокому морозі, дерево втрачає воло-гу і горить, як сірник Для виникнення пожежі господарям достатньо необе-режно поводитися у побуті.

Основний розвиток гірськолиж-ного спорту й туризму почався на Драгобраті у 1993 році. Юрій Бідний, колишній спортсмен і тренер, з досві-дом роботи у Таджикистані, на Кавказі та Уралі, і декілька його друзів виріши-ли змонтувати тут пристойний витяг і збудувати приміщення для туристів. Зробили капітальний ремонт старої «канатки», від якої залишили тільки опори, поставили два котеджі. Через пару років привезли з Італії ще один бугельний витяг. Отже, головне для < гірськолижного туризму — підйомни-ки й схили — вже було. І тоді почало-ся масове та дещо хаотичне будівни-цтво інфраструктури. Але знадобилося ще декілька років рекламної «розкрут-ки», щоби з 2000 року Драгобрат став справді популярним серед туристів.

Сьогодні курорт може прийняти одночасно приблизно 1000 туристів-лижників. В урочищі побудовано по-над два десятки різноформатних го-телів. Працюють два бугельних витяги (по 1000 метрів) і «тарілочний» (700 метрів) на гору Стіг (1707 метрів), а також бебі-ліфт (230 метрів) на «уч-бовому» схилі. Нижче туристичного комплексу розташована перша по до-розі й найстарша (тепер відремонто-вана) тутешня будівля — притулок з тією ж назвою «Драгобрат». Біля ньо-го є ще один витяг довжиною 450 ме-трів. З 2006-го року запустили підйом-ник і від зовсім нового готелю «Оаза», що під Жандармами.

Не зважаючи на проблеми бізне-су, важку доставку будматеріалів, про-дуктів і таке інше, наполегливі закар-патські господарі щоліта будують нові котеджі й садиби. Нещодавно підпри-ємці та фірми, які займаються туриз-мом на Драгобраті, об'єдналися в Асо-ціацію. За словами її президента Пе-тра Грапенюка, є деякі «нестиковки» із владою, є питання щодо генплану за будови урочища, екології — а разом боротися легше. Актуальною залиша-ється і проблема дороги. Цього року на її ремонт виділили з бюджету пів-тора мільйони гривень. Дорогу тро-хи привели до порядку, але цього не-достатньо. Відома в Європі фірма «А1-репЬаи» пропонувала на концесійних умовах зробити з екстремального серпантину пристойну трасу, але не змогла домовитися з чиновниками.

Травень — на лижі!

Українські туристи на Драгобрат їдуть масово, особливо на Новий рік і під кінець сезону. Бувають тут і іно-земці. Середня річна завантаженість

70 відсотків. «Час пік» — зимові свя-та (29 грудня — 12 січня), студентські канікули (перша половина лютого), усі уїк-енди, друга половина квітня та початок травня, коли вже майже ніде немає снігу. Зазвичай вже до жовтня всі місця викуповують турфірми ве-ликих українських міст. Ціни: 190-270 гривень за добу (напівпансіон — про-живання, сніданок, вечеря), залежно від місця та сервісу. Підйом на трасу чотири гривні. Можна взяти абоне-мент, тоді вийде дешевше. Прокат спо-рядження — 50-70 гривень, послуги ін-структора — теж 50 гривень. Кожного ранку на схилах працюють ратраки. Траси не освітлюються — нічне катан-ня тут вважають небезпечним. Осніження непотрібне — снігу вистачає.

На жаль, наприкінці грудня че-рез несправність димоходу згорів до фундаменту двоповерховий адмінбудинок (люди не постраждали). Там був прокат, адміністраторська, мага-зин, бар, дискозал. Корпус, збудова-ний у 2004 році, простояв тільки рік. Шкода, звичайно, але керівництво комплексу повідомило, що для гостей незручностей не виникне. До речі, по-пулярну серед лижників «Курятню» — дерев'яний будиночок біля нижньої станції витягу, де продають гаряче ви но і різноманітні закуски, — пожежа не зачепила.

З 1 по 9 травня Драгобрат закри-ває гірськолижний сезон: фестива-лями, ж^овтим сонцем і білим снігом, змаганнями спортсменів, аматорів та ветеранів, шоу-програмами і висту-пами зірок української музики. Тоді сюди з'їжджаються не просто завзяті лижники, а добрі знайомі, які давно не бачилися — аж з грудня.

СХЕМА СХИЛІВ ТУРИСТИЧНОЇ БАЗИ -ДРАГОБРАТ

До Петроса навесні.

Весняний похід на оспіваний в легенді Петрос подарує мандрівникам і милуючі враження, і фізичні навантаження, і справжній екстрім. Галявини, з яких щойно зійшов сніг, зацвіли крокусами, гірські схили помережані сніговими островами та потоками, вершина то купається в сонці, то затягується густим туманом. Дороги й стежки місцями геть розмиті, майже непрохідні. У перекладі з грецької реіїоз означає «камінь», «скеля». Романтична карпатська легенда оповідає про горду , дівчину Говерлу та закоханого в неї юнака