2.3. Їх опис, характерні особливості.

ЧОРНОГОРА

Найвищий гірський масив , у межах та облас

тей. Простягається на 40 км між долинами річок , та . Чорногора - крутосхиле середньогір`я, над яким підносяться вершини головного хребта. Складається переважно з флішу, подекуди є виходи вулканічних порід. Схили глибоко розчленовані, у верхній частині виражений альпійський рельєф з льодовиковими формами (карами, трогами, цирками). Поширені кам`яні осипища. Схили вкриті ялиновими і буковими лісами, на вершинах - полонини. Район туризму.

Кульмінаційним пасмом Українських Карпат є хребет Чорногори. Головний хребет простягається на 20 км, досягає висоти 2000 м, своїм розташуванням та протяжністю займає домінуюче положення в дузі Карпат від Татр до Роднянських Альп. В головній своїй частині становить він вододіл Тиси і Пруту, а своєю найзахіднішою, ізольованою від загалу глибоким перевалом, Петросом - вододіл Чорної і Білої Тис.

Особливістю хребта Чорногори є асиметрія його північних та південних макросхилів. Коли південні схили спадають усюди однаково стрімко, майже без розгалужень в глибокі долини, північні макросхили відзначаються значною кількістю розгалужень, сходовою формою спадів. Кидається в очі різниця стрімкості схилів окремих вершин відносно осі хребта та власних поперечних осей. Бічні північні стіни перевищують 100 м і спираються на котли. Сходова форма північних скидів відобразилась в автентичних назвах "Плечі". Подекуди такі Плечі є справжніми скальними урвищами, наприклад, над долиною Кізіх Влогів під Бребенескулем.

Завдячуючи умовам льодовикового формування, отримала Чорногора найхарактернішу свою особливість - котли і уступи, перерізані жилами спадаючих з них потоків, мореновими валами і численними озерцями. Еталоном таких польодовикових краєвидів є котел Данциша з двома рядами кінчастих Козлів, що лежать зубатими пилами, які один із перших дослідників порівняв з місячними горами. Котловина ця розташована в самій середині Чорногори.

Хребет починається над Ясинею розгалуженнями Петроса - Шесою, Шесулом, на Петросі досягає висоти 2020 м. Між Петросом і Шесулом - перевал 1591 м, південні схили якого спираються на полонину Рогнеску. Північно-західний відріг Петроса через г.Петросул 1861 та Шесу (на радянських та українських картах - Какаразу 1564) Лопушанським плаєм спускається до Ясині, південно-східний відріг - через Шесул спускається до Богдана і Ростоків. За Петросом настає 6-ти кілометровий розрив хребта зі зниженням до 1550 м на перевалі Германецькому, який є найнижчим місцем Чорногорського хребта від Шесула до Шурина. Південні схили перевалу Германецький спираються на однойменну полонину. Східні схили Петроса є крутішими, ніж західні. Через крутизну східних схилів, які особливо грізно виглядають з Говерли і через відносну окремішність від решти чорногорської спільноти Петрос навіть виглядає вищим за Говерлу.

Говерла, 2061м - східний сусід Петроса, найвища вершина Чорногори та України. Орографічно Говерла є точкою сходження ліній хребтів: на захід, через перевал Германецький - в сторону Петроса, на північ, через пол.Гропу - на Козмєську і далі, до пер.Яблуницького (головний водоліл) і на південний схід, власне хребет Чорногора. Властиво, з Говерли починається основна частина Чорногори, яка тягнеться з північного заходу на південний схід одностайною, малорозчленованою лінією хребта, що формується вершинами Говерла, 2061, Брескул, 1911,5, Пожижевська, 1822, Данциж 1856, Туркул, 1933, Ребра 2001 (із східним відрогом - Шпицями 1863 і південно-західним відрогом Гутен Томнатеком, 2016), Бребенескул, 2036 (із східним відрогом - Кедроватим і південно-західним відрогом - Ламською 1817), Мунчель 1998 (із східним відрогом - Степанцем 1655), Дзємброня, 1877, Бальзатул, 1851 (із східним відрогом - Смотричем 1898), Піп Іван, 2020,5 (із південно-східним відрогом - Шурином 1773), Васкул 1731, і закінчується (геологічно) на перевалі Шибенський, орографічно - на г.Стог. Ці та інші вершини відділені одна від іншої неглибокими сідлами, висота яких від Говерли до Попа Івана ніде не спадає нижче 1750 м.

Котлами та цирками закінчуються долини майже усіх десяти потоків, які починаються на північних макросхилах Чорногори. З заходу на схід це:

Прутчик Козьмєський, пливе з котла Козьмєського, на північних схилах Говерли;

Прутчик Заросляцький, бере початок в котлах на Заросляку, між Говерлою і Брескулем, творить найбільший в Чорногорі водоспад гляціального походження;

Брескулець, пливе з котлів між Брескулом і Пожижевською, в його долині, на верхній межі лісу розположені метеостанція та відділення Інституту ім.Холодного;

Прутець Пожижевський пливе з котлів між Пожижевською і Данцишем;

Данцишик разом з Туркульцем збирають води з віяла поточків з котлини Данциша, також - з-під Туркула, з польодовикового озера Несамовитого, з-під Козлів і з-під Гомулу - останній потік має назву Гомульця. Данцишик є головним джерельним потоком Пруту. За вододільним валом Шпиць, що обрамляють котел Данциша зі сходу, розпочинаються допливи Черемошу;

Потік Ґаджина збирає води з котлів під Шпицями, Ребрами і Широким Полем;

Потік Кізя і допливи в котлах Кізіх Влогів під згадуваним вище урвищем під Бребенескулем - і Ґаджина, і Кізя є допливами Бистреця;

Витоки Дзємброні в єдиній на Чорногорі підложній долині з ряду котлів між Мунчелем, Дзємбронею і Смотричем; на смотрицьких витоках Дзємброні також знаходиться водоспад.

Погорілець стягає води з-поміж Смотрича, Бальзатула, Попа Івана і Шурина;

Віпчинка-Щавник, випливаючи з південно-західних схилів Попа Івана і вливається в потік Шибений, формували найбільше