Дно котлів займають посталі на моренних відкладах високогірні торфовища з окремими видами арктичної рослинності. Як показали дослідження, на місці торфовищ росли прадавні буки, дуби, граби, липи та в"язи.

Південний макросхил хребта від Говерли до г.Туркул спирається на Брескульську полонину, від Туркула до Ребер - на полонину Туркульську, яка в своїй південній частині впирається в відріг Гутен Томнатека і має яскраво виражений постгляціальний рельєф.

На південному макросхилі, в котлі, утвореному відрогом Гутен Томнатека і головним хребтом знаходиться озеро Бребенескул (що живить однойменний потік) - найвисокогірніше озеро України (рівень плеса - 1801 м). Хребет Гутен Томнатека та підняття полонини Ламської обмежують відповідно з півночі і півдня полонину Бребенеську.

За Ламською і аж до північних та західних скидів Попа Івана південний макросхил головного хребта Чорногори формується полониною Бальзатул.

Південні скиди Шурина спираються на полонини Шуринську та Веснарку.

Поряд з головним хребтом Чорногора має ряд відгалужень та паралельних хребтів. Наявність відгалужень характерна для північного макросхилу Чорногори, з південного значне відгалуження є одне: на південь від пол.Германецької йде відріг Менчіла 1589, який спускається аж до Лугів і є вододілом потоків Богдан і Говерла. З північного боку це, насамперед - хребет Костричі, який простягся на сході, паралельно головному хребту і сполучається з ним відрогом Шпиці - В.Маришевська - Мариш; хребет Степанця, що відходить від Мучнеля, - є вододілом притоків Ч.Черемошу - потоків Бистрець та Дзємброня; хребет Смотрич - Стайки - Скорушний, що відходить від Бальзатула і є вододілом потоків Дзємброня та Шибений. Хребет Костричі є панорамним місцем, з якого видно головний хребет Чорногори від Петроса по Смотрич.

Геологічно Чорногора збудована в цілому з олігоценового магурського пісковика. Саме з нього й сформовані Кам"яні Театри на Шпицях і Козлах.

Незважаючи на значні антропогенні зміни (вирубування лісів, спасання полонин) в структурі рослинного покрову Чорногори, дослідники (М.Голубець, К.Малиновський) виділяють в Українських Карпатах і на Чорногорі зокрема п"ять поясів рослинності: передгірських дубових лісів (виражений лише в Закарпатті), букових лісів, соснових лісів, субальпійський та альпійський. Чорногорі, в основному, притаманні три останні.

Зазвичай чорногорський ліс - хвойний, досягає висоти 1400м, після чого починається пояс полонин. Максимальне підняття хвойного лісу - на Шурині - 1670м та Гомулі - 1625м.Тільки де-не-де перехід між поясом соснових лісів та субльпійським поясом, що характеризується наявністю кущів, на Чорногорі становить косодеревина, значно менша, ніж в Ґорґанах. Найбільше косодеревини є в котлі Данциша під Козлами, в Кізіх Влогах і на Шурині, менше - на Шешулі та південно-західних схилах Петроса, значно менше - в інших частинах Чорногори. Альпійський пояс - це пояс гірських полонин.

Хоча вічного снігу на Чорногорі немає, в окремі роки спостерігаються сніжники й влітку.

Декілька чорногорських фактів.

До 1939 року полонини були власністю окремих господарів. Так, наприклад, полонина Козьмєська становила власність гуцула з Ворохти Кульбяка, на ній й досі знаходяться кошари і літнівка бувшого власника полонини.

Заросляк. Цією назвою гуцули окреслюють місцевість, що розташована між схилом Брескула на сході і вододілом між Прутчиком Заросляцьким та Прутчиком Козьмєським на заході. То є простір, зайнятий післяльодовиковим котлом між Брескулем і Говерлою. Вододілом між Прутчиками Заросляцьким та Козьмєським проходить підйом на вершину Говерли. В котлі знаходяться моренові рештки льодовикового озерця.

Завоєля. Місцевість, де зараз знаходиться в"їзд в Карпатський національний природний парк.

Арджелюжа. Місцевість на розгалуженні доріг з Ворохти на Верховину і Завоєлю.

На місці теперішньої турбази "Заросляк" з 1880 року існував притулок Польського Товариства татранського ім.Генріка Гоффбауера - пропагандиста туризму, керівника Чорногорського відділку Товариства в Коломиї до двадцятих років ХХ ст. Турбаза "Заросляк" розташована на висоті близько 1250 м на південних схилах Козьмєськи, з вікон - вид на Говерлу, Плечі заросляцькі та Брескульські та частину полонини Пожижевської.

Залишки туриського притулку AZS збереглись зі сторони потоку Погорілець, нижче сідловини Смотрицького перевалу: найнижчого місця між відрогом Смотрича - Вухатим Каменем і Бальзатулем.

Водопад на Пруті має загальну висоту 80 м.

Назва, а, властиво - звучання "Говерла" (так, як її вимовляємо сьогодні) ввійшла через помилку на австрійській військовій карті, до описової літератури впроваджена Л.Вайґлем та священником С.Вітвіцьким, місцева автентична назва, зараз цілковито забута - Говирла.

У шахти проникають і підземні, грунтові води, і поверхневі. Досі достеменно не вивчено, звідки вони беруться і що робити, аби їх не було. Вода розмиває сіль, відбуваються карстові провали. Раніше було пробурено близько 2 тисяч свердловин для визначення розмірів залягання солі. Та нині немає ясності, чи вони закриті, за тампоновані, чи йде доступ води через них.

Закарпатський курорт Солотвина славиться неймовірно солоними озерами, ропу яких за концентрацією солі (що дорівнює 250 грамів на літр) можна прирівняти до ропи знаменитого Мертвого моря. Саме тому, хоча середня глибина озер сягає від 1,5 і до 5,6 метра, втопитися у «соляних басейнах» практично неможливо. Це корисно знати людям, які не вміють плавати і бояться води. Про лікувальні якості солотвинських озер розповів кандидат медичних наук Леон Данко:

Солотвинські солоні озера лікують хвороби периферійної нервової системи, опорно-рухового апарату, бронхіальну астму, хронічні захворювання легень (ХНЗЛ), а також деякі дерматологічні хвороби, зокрема, псоріаз. Купання у наших озерах надзвичайно гігієнічне, адже ропа – стерильна,