З південно-західного до зовнішнього краю Вулканічного хребта примикає Закарпатська низина, яка єчастиною великої Середньо-Дунайської рівнини. Поверхня її має невеликий нахил у південно-західному напрямку, абсолютні висоти зменшуються від передгір"я (116 - 120 м) до р. Тиси (105 м). Низину перетинають праві притоки Тиси: Латориця, Серне, Боржава з Іршавою та інші.

2.4. Специфіка їх відвідування.

На місці відпочинку і лікування, у розмовах з присутніми пізнаєш чи не всю географію неньки-України. Зусібіч їдуть люди за здоров'ям. Окремі з них уже стали "сторожилами".

Ціни тут, звичайно, нижчі, ніж на фешенебельних курортах, але ж і умови проживання, м'яко кажучи, бажають бути кращими. Щоправда, слід відзначити, що за останні роки дана місцевість набула більш окультурених, цивілізованих обрисів.

Зараз на прилеглій до озера території, окрім алергологічних лікарень, господарюють ще декілька приватних власників, які за надані послуги беруть відповідну плату. Скажімо, за місце під палатку та автомобіль цідобово слід сплачувати 6 грн., плюс по 50 копійок з кожної особи за купання в озері. Бажаючи мати стаціонарний дах над головою можуть винайняти будиночок, вартість якого на добу обходиться 40-50 грн. Хоча в середині помешкання за винятком ліжок і стола нічого нема. А хочете знати, де ж зручності? На вулиці. Туалети з позначками "Ч" і "Ж" у такому стані, що краще туди не заходити. Це й робить основна маса, особливо темної пори.

Ідемо далі. Отакої! До Солотвина вже й темношкірі добралися. Аж ні, підійшовши ближче, з'ясували, що це троє мукачівців з ніг до голови обліпили себе цілющими грязями. Цікавіше було спостерігати, коли вони почали себе "відчищати". Спочатку пірнули в озеро, яке, доречі, особливою прозорістю не вирізняється, а потім подалися під душ холодної води за 50 коп. А більш економні громадяни влаштовують для себе "мийки": із крана у пластикові пляшки набирають воду і один одного поливають. Про те, що навкруги буяють бур'яни, а після дощу вода постійно підтоплює "житло", узагалі говорити не варто - "екзотика".

Аж тут увагу привернула чудова біла споруда трохи вище озер. Гайда туди. з'ясувалося, один із приватників будує оздоровчий комплекс із критим басейном, а поруч уже працює відкритий. Ну, думаю, зараз "полікуюся" в очищеній водичці. Та коли дізналася про ціну (5 грн.), бажання відпало.

Від побаченого і почутого розігрався апетит. Завітала в кафе, також на березі озера. Замовила, виходячи із меню, скромненький обід і чашечку кави, який, правда, "потягнув" майже на 12 грн.

Отже, стало зрозумілим, чому більшість клієнтів солоного озера проводить своє дозвілля, як звикли казати - "дикунами". Помешкання для ночівлі за помірну плату (3-5 грн. на добу) орендують у місцевого населення, харчами забезпечуються на ринку...

На думку головного лікаря Української алергологічної лікарні Ярослава Чонки, бум, який декілька років тому розпочався навколо солотвинських озер, передусім обумовлений економічним становищем нашого населення. Адже для людини лікування і відпочинок тут обходиться в середньому 100-150 грн. за десять днів, тоді як, скажімо, на Чорному морі такою сумою оцінюється один день перебування. Однак це тягне за собою іншу проблему - озеро не в змозі щоденно приймати по 3-4 тисячі людей, звідси антисанітарія, відсутність належних побутових умов, під'їзних шляхів, нормального зв'язку тощо.

Проте аскетичні умови проживання не відлякують бажаючих не стільки відпочивати, як підлікуватися на . До речі, в районі є багато місць для змістовного відпочинку. Багатолюдно, особливо у вихідні, на річках Тересва, Теребля, Тиса. Спритний підприємець із села Теребля серед лісових масивів облаштував, попередньо приватизувавши, колишній колгоспний рибник - перетворив його в чарівне місце відпочинку з човнами, катамараном, більярдною та столиками для настільного тенісу, кафе, їдальнею. І все це назвав "Едемом". Справді рай для відпочиваючих! Але все це значно поступається за кількістю і популярністю цілющим природним солотвинським солоним озерам. От, правда, господаря б сюди справжнього...Закарпатський курорт Солотвина славиться неймовірно солоними озерами, ропу яких за концентрацією солі (що дорівнює 250 грамів на літр) можна прирівняти до ропи знаменитого Мертвого моря. Саме тому, хоча середня глибина озер сягає від 1,5 і до 5,6 метра, втопитися у «соляних басейнах» практично неможливо. Це корисно знати людям, які не вміють плавати і бояться води. Про лікувальні якості солотвинських озер розповів кандидат медичних наук Леон Данко: –

Солотвинські солоні озера лікують хвороби периферійної нервової системи, опорно-рухового апарату, бронхіальну астму, хронічні захворювання легень (ХНЗЛ), а також деякі дерматологічні хвороби, зокрема, псоріаз. Купання у наших озерах надзвичайно гігієнічне, адже ропа – стерильна, у ній просто не може жити патогенна мікрофлора (та, що викликає інфекційні захворювання). Лікування здійснюється індивідуально, залежно від хвороби. Курс має тривати не менше 10-12 днів. Звісно, протипоказання щодо приймання «соляних ванн» існують також. Це стосується гіпертонії, післяопераційного стану, лихоманки.

Потрапити до Солотвини можна як із власної ініціативи, так і за лікарським направленням та путівкою. Відпочиваючи там, треба пам’ятати про здатність солі «роз’їдати» шкіру. Тож, якщо купатися надто довго, старі забуті порізи можуть датися взнаки. Зважаючи на те, що сіль притягує тепло, відпочиваючи на пляжі, потрібно берегти голову від сонця і довго не засмагати, щоб не отримати опіки.
У Солотвині можна приймати не лише соляні, а й грязеві ванни. Відпочивальники, які проходять курс лікування дерматологічних хвороб та захворювань суглобів, неодноразово роблять лікувальні аплікації на хворі місця: ноги, руки, плечі та живіт.

Не менш корисними для здоров’я