5.Ураганний вітер, що здуває групу – звичайно, бажано перечекати негоду, якщо є можливість. Якщо ж ні, одягнути кішки, зв'язатись мотузкою і йти (повзти) якомога швидше вниз. Тому мотузка потрібна не лиш для перил.

6.Обмороження: по-перше, спорядження повинно максимально захищати всі відкриті ділянки тіла, по-друге, всі учасники мають постійно контролювати свій стан та стан товаришів. Помітивши перші білі плями на шкірі, розтирати їх чистою рукою або шерстяною тканиною.

7.Опіки очей ультрафіолетом: ясна погода звичайно повнить груди натхненням, але для того, щоб на вечір не виплакувати очі від сніжної сліпоти, візьміть з собою темні окуляри (не пластикові – за розповідями, вони не рятують від ультрафіолету) або ж гірськолижні маски.

8.Непередбачувані ситуації виходу групи на круті скелясті схили цирків, або ж потрапляння туди когось з учасників – слід мати мотузку і вміти організувати на льодорубах перила або ж страховку для спуску.

Спорядження

Тут наведено список спорядження – планованого і взятого на сходження.

Особисте:

кішки

льодоруб

палиці

сонце- та вітрозахисні окуляри

фантомаска (з досвіду минулих років вважав її не обов'язковим атрибутом, у листах писав: "як є, то беріть", власне тому і взяв сам – чого їй валятися, раптом знадобиться. На горі пересвідчився, що це обов'язковий елемент спорядження. А проте декілька людей без фантомасок, але у високому капюшоні, який закриває майже все обличчя, також без проблем пережили сходження).

ліхтарик (той, що світить у темряві)

Одяг

Ходовий

теплі рукавиці або ж перчатки

комбінезон – з давніх-давен ходимо в лижних комбінезонах (у мене – із секонда) і поки що не бачу істотних переваг комбінації: самосброси + поларові штани, бо сніг, вітер і мороз комбінезон витримує прекрасно.

вітрозахисна куртка з капюшоном

фліс або полар під куртку (для тих, у кого куртка холодна)

шапка

ліхтарики (вони ж "бахіли")

У рюкзак (для привалів, довгого стояння і под.):

теплі светри

пуховка чи тепла куртка (якщо ходова куртка занадто легка для довгого перебування на морозі без руху)

запасна пара рукавиць – (скажімо, для відігрівання рук, ускладненому змоканням)

Загальне (на групу з 3-х осіб)

Спорядження для подолання технічних перешкод комплектувалося з міркувань т.з. мінімізації ваги без втрати функціональності.

мотузка – 9 мм, 20 м

кілька блокір – для верхніх обв'язок, або ж, ув'язуючись в мотузку, можна використовувати їх для самостраху чи для блокування льодорубів

карабіни – 2 шт

прусики – на кожного

килимок

аптечка

балон

пальник

запальничка + сірники

ніж

казан на 1 л

перекус + цукор і заварка

термос із солодким чаєм

2.5. Можливості застосування в туристичних маршрутах.

На гору

Довгий шлях до урочища Драгобрат з двома пересадками та екстре-мальним фінішем, попри все не втом-лює. Найцікавіша ділянка дороги по-чинається з селища Ясіня, від так зва-ної «біржі». Там пасажирів чекають місцеві водії авто — УАЗ-469 та ГАЗ-66. Можна сказати, цей маршрут взим-ку здатні подолати тільки такі міцні машини та ще декілька марок сучас-них джипів, і то з обов'язковою умо-вою відповідного досвіду водія. Інак-ше краще взагалі не пробувати. Замо-вити УАЗ (чотири пасажири) коштує 100 гривень, а ГАЗ (8-Ю пасажирів) — удвічі більше.

Відстань від «біржі» до витягів складає десь 16 кілометрів: полови-на — трасою в бік Рахова, потім на-право і ще вісім кілометрів правдиво-го гірського автоекстріму. Хоча зазви-чай туристи дещо перебільшують свої враження від цієї поїздки. В усякому разі особливої небезпеки не відчува-ється. Напевно, все залежить від водія.

Дорота вузька, прочищена трак-тором, збоку — або двометрова стіна снігу, або урвище із деревами на схилі та напівзамерзлим потічком унизу. За 40 хвилин поїздки встигаєш обгово-рити майже всі аспекти важкого жит-тя водіїв і журналістів в Україні, поми-луватися пейзажами та дещо утрясти легкий сніданок. Розмовляючи, мусиш перекрикувати мотор. Дорогою все частіше — то зліва, то справа — виникають засніжені при-ватні готелі. Ми наближаємся до ме-ти. Нарешті — «Вас вітає Драгобрат!». Сумна історія

..Жили колись-у Карпатах два брати-близнюки. Імен їх народні перека-зи не зберегли, а ось історію кохання перетворили у красиву легенду. Як це буває у подібних випадках, покохали парубки одну дівчину. Обрати нарече-ного гуцулка вирішила з допомогою своєрідного тендеру — хто перший з братів принесе їй едельвейс (по міс-цевому «шовкову косицю»), той і ста-не її чоловіком. А ця квітка — зараз за-несена у Червону книгу, у Карпатах зустрічається дуже рідко — росте на скелях, і щоби зірвати її, треба ризику-вати життям. Закохані хлопці кинули-ся наввипередки і зірвалися в прірву.

Через деякий час стурбована від-сутністю братів селищна громада звернулася до місцевої поліції з про-ханням про пошуки. Пішли в гори три жандарми і ...закам'яніли на підступах до однієї з вершин. Кажуть, що як тіль-ки близнюки загинули на скелях, це місце стало зачарованим. Гонорова гуцулка, коли дізналася про загибель братів, довго плакала і померла від го-ря. Дуже сумна історія.

З того часу затишне урочище, під-ковоподібна улоговина між горами, має назву Драгобрат. Дві гори поруч — Близниці (Мала й