Крим розташований у географічному центрі Причорномор'я. З'єднуючись на півночі з Російською равниною, маг своєю південною гористою окраїною далеко висувається усередину Азово-Чорноморського т.редж. Від самого південного кримського мису Сарич до найближчого малоазіатського мису Керемпе всього 229км. Від того ж мису Сарич до берегів Балканського півострова відстань складає близько 400км, а до берегів Кавказу трохи менше.
З геологічної точки зору в Криму оригінально сполучаються дві великі, різні по походженню, т. тісно зв'язані частини: горно-лісова і рівнинно-степова. Гірський Крим — одне з складчастих споруджень зовнішньої зони альпійського пояса — маг складну геолого-геоморфологічну основу, що визначає високий ступінь ландшафтної диференціації й інтенсивності геодинамічних процесів. Рівнинний Крим — частина малорухомої Скіфської платформи — відрізняється відносною простотою геологічної будови і більш простим набором ландшафтів.
Крим з'єднується з материком Перекопським перешийком. Звідси до крайньої Південної точки півострова, мису Сарич, — 195км, з заходу на схід — від мису Прибійний на Тарханкутському півострові до мису Фонарь на Керченському півострові — 325км. Північна частина Криму являє собою т.ре рівнину. Вона поступово підвищується на південь до 200м над рівнем моря. У західній частині рівнина ускладнена серієй субширотних положистих увалів Тарханкутської височини (до 179м). На сході рівнина переходить у т.редж’є Керченського півострова (до 189м), для якого т.реджуе чергування кільцеподібних вапнякових гребенів, положистих знижень, грязьових сопок і прибережних озерних улоговин.
На півдні півострова розташовані Кримські гори, що простираються дугою на 180км із південного заходу (від Севастополя) на північний схід (до Феодосії). Загальнодержавне значення мають залізні руди (Керченський залізорудний т.ред), солі Сиваша і приморських озер (т.ре, Червоне та ін.), природний газ (Чорноморські родовища), флюсові вапняки (Балаклавське, Керчинське родовища та ін.), цементні мергелі (Бахчисарай), гончарні й відбілюючі глини (передгір'я). Для лікувальних і рекреаційних цілей використовуються лікувальні грязі і мінеральні джерела (Сакі, Євпаторія, Феодосія та ін.), піщані і галькові пляжі (зазідне і південне узбережжя, Приазов'є).
Основним джерелом постачання рік є дощові води — 44-50% річного стоку; підземні води дають 28-36% і снігове постачаання — 13-23%. Середній багаторічний поверхневий і підземний стік Криму складає трохи більше 1 млрд. м3 води. Це майже в 3 рази менше обсягу води, що надходить щорічно на півострів по Північно-Кримському тналу. Природні запаси місцевих вод використовуються на межі (задіяно 73% запасів). Основний поверхневий стік зарегульований: побудовано кілька сотень ставків і більш 20 великих водоймищ (Сімферопольське на р. Салгір, Чорноріченське на р. Чорній, Білогірське на р. Біюк-Карасу та ін.) [3].
По Північно-Кримському каналу на півострів щорічно подається до 3,5 млрд. м3 води, что дозволило збільшити площі зрошуваних земель з 34,5 тис. Га (1937 р.) до 400 тис. Га (2001 р.). На півострові, головним чином, уздовж узбережжя, нараховується більше 50 солоних озер, які використовуються для одержання солей і лікувальних грязей: т.ред, Сасик, Донузлав, Бакал, Старе озеро, Червоне озеро, Акташське, Чокракське, Узунларське та ін. На рівнинному Криму переважають різновиди чорноземів південних і карбонатних, рідше поширені темно-каштанові і лугові каштанові ґрунти. У гірському Криму і на Південному березі Криму поширені коричневі ґрунти сухих лісів і чагарників, а також бурі горно-лісові і горно-лугові чорнозьомовидні (на яйлах).
Туристична діяльність

Основу заповідного фонду Криму утворюють 6 державних природних заповідників: на їхню частину припадає 43,8% заповідної площі півострова. Кримський заповідник охороняє горно-лісові, нагорно-лучно-лісові і субсередземноморсько-лісові унікальні ландшафти гірської частини півострова (вен створений у 1923 році; площа — 33397га). Ялтинський горно-лісовий заповідник розташований на заході Кримського Південнобережжя (вен створений у 1973 р., 14590га). Заповідник «т. Март’ян» — найбільший з заповідників; вен розташований у центрі Південного берега Криму й охороняє унікальний субсередземноморський ландшафт з реліктовою вічнозеленою дендрофлорой (1973 р., 240га). Карадагський заповідник охоплює на сході Кримського Південнобережжя територію стародавнього вулканічного горно-лісового ландшафту (1979 р., 2855га). Нарешті, два заповідники на Керченському степовому півострові: Казантипський (1998р., 450,1га) і Опукський (1998р., 1592,3га).
Помітну природоохоронну роль відіграють численні невеликі ландшафтні унікуми Криму інших заповідних категорій: заказники, пам'ятники природи, заповідні парки, заповідні урочища.
На півострові створені 33 державних природних заказника (їхня загальна площа 51,7% усього заповідного Фонду півострова). У їхньому числі 17 заказників загальнодержавного значення.
Крім того, у заповідно-охороняєму мережу Криму т. запроваджені 9 державних заповідних урочищ (1,4% загальної площі заповідного фонду) і 30 кримських пам'ятників-парків (0,7% площі заповідного фонду). У числі останніх — Державний Никитський ботанічний сад і 10 парків-пам'ятників загальнодержавної ваги.

Рис. 1. Автономна Республіка Крим

Геологічні та геоморфологічні обєкти Криму

Геоморфологічне районування полягає у виявленні та поділі території на геоморфологічні регіони за їх генетичними , морфологічними просторовими відмінностями

Геоморфологічне районування є одним із методичних узагальнень знань про походження і будови рельєфу .Детальність і точність районування зумовлюються ступенем геоморфологічної вивченості терто

Щодо геологічних та геоморфологічних об’єктів Криму ми можемо сказати багато.

Почнем з Кримських гір .

КРИМСЬКІ ГОРИ — гори на півдні . Кримського півострова , в Кримській області . Простягаються на 180км