ІІ. БІОСФЕРА І ЛЮДИНА. НООСФЕРА.

ВИСНОВКИ

Академік Александров писав, що аналіз стану сучасного природного світу свідчить про те, що причиною відсутності гармонії у рівноправних відносинах людини та природи є ще досі не подолані процеси відчуження людини від природи. Інша причина - це політика підкорення природи, яка приводить до появи непрямих впливів антропогенно зміненої природи на людину. При цьому непрямі впливи, як правило, несуть тільки несприятливі наслідки свого впливу на природу та особливо на людину. Ці обставини, на жаль, не враховуються сучасною наукою, що в кінцевому результаті стримує наше просування на шляху до поєднання людини з природою.

Сам Вернадський, відмічаючи небажані, руйнівні наслідки господарювання людини на Землі, вважав їх тимчасовими. Він вірив у людський розум, гуманізм наукової діяльності, перемогу добра та краси. Ноосферу слід приймати як символ віри, як ідеал розумного людського втручання в біосферні процеси під впливом наукових досягнень.

Для виконання всіх умов, які В.І. Вернадський вважав необхідними для входу до ноосфери, необхідна стабілізація економіки України та переорієнтація уряду на вирішення екологічних проблем через вживання системи заходів. До системи таких заходів мають входити: основи ядерного законодавства, державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки, державні програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, норми поводження з радіоактивними відходами та підвищення безпеки атомних станцій, система соціального захисту населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров И.А. Космический феномен человека. - М.: “АГАР”, 1999. - 432 с.

2. Алимов А. А., Случевский В. В. Век XX: экология и идеология. -
Л.: Лениздат, 1988. - 111 с.

3. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. - М, 1989. - 432 с.

4. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. - М.,1987. - 632 с.

5. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. - М., 1993. - 499 с.

6. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. - К.: Гл. ред. МСЭ. - 408 с.

7. Екологія: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисциплін / Дорогунцов С.І. та ін. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 152 с

ЛЮДИНА І БІОСФЕРА.

Біосфера та її межі.
Поняття “біосфера” (від грец. Біос - життя) запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу, як особливу частину Землі, населену живими організмами створив український учений В.І. Вернадський, хоча на його думку, вперше до цієї ідеї наблизився французький біолог Ж.-Б. Ламарк.
Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами, займаючи верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери (мал. 1). Це сукупність усіх біогеоценозів землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.

Вчення В.І. Вернадського про неосферу.
Людина, як частина природи повинна підпорядковуватись її законам, а не намагатись їх змінити (ойкуменічний світогляд).
В.І. Вернадський ще в першій половині ХХ сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться в неосферу (термін запропонував у 1927 році французький вчений Е. Леруа та П.Т. де Шерден). Спочатку В.І. Вернадський розглядав неосферу (від грецького ноос - розум) як особливу “розумову” оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов до висновку, що неосфера – це неповний стан біосфери, за якою розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку. Зокрема він зазначав, що біосфера переходить в новий етап – неосферу під впливом наукової думки і людської праці. Людство все більше відрізняється від інших компонентів біосфери, як нова небувала біогенна геологічна сила. Завдяки своїй науковій думці втілений у технічних досягненнях, людина освоює ті частини біосфери, куди вона раніше не проникала.
Для ноосфери, як нового якісного етапів розвитку біосфери, характерний тісний зв‘язок законів природи і соціально-економічних чинників суспільства, основний на наукову обґрунтованому раціональному використанні природних ресурсів, яке передбачає відновлюваність кругообігу речовин та потоку енергії. Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер людського життя. До вирішення будь-яких проблем людина повинна підходити з позиції екологічного мислення, тобто збереження і поліпшення стану природного середовища.
Отже, ноосфера – це якісно нова форма організації біосфери, яка формується в наслідок її взаємодії із людським суспільством і передбачає гармонійне співіснування природи і людини.

В.І. Вернадському належить також заслуга створення нової науки – біогенної – вчення про геохімічну діяльність живих організмів. Вона досліджує роль живих організмів у перетворенні земної кори: руйнуванні гірських порід, ґрунтоутворенні, формуванні осадових порід, коло обігу, перерозподілі та концентрації хімічних елементів у біосфері та концентрації хімічних елементів у біосфері.

Жива речовина біосфери та її властивості.
Всю сукупність організмів на планеті Земля В.І. Вернадський називав живою речовиною. Основними її характеристиками є сумарна більшість, хімічний склад та енергія.
Енергія живої речовини біосфери насамперед проявляється у здатності організмів до розмноження і поширення. Життя на планеті має значну стійкість до змін інтенсивності різних екологічних факторів, що визначає межі біосфери. У стані анабіозу організми можуть витримувати значні коливання температури (від абсолютного нуля до +1800), тиску (від сотих часток атмосфери на значних висотах до 1000 атмосфер і більше на великих океанічних глибинах). Тож організмів немає лише в товщі льодовиків та у кратерах діючих вулканів.
Однією із властивостей живої речовини є її постійний обмін з довкіллям. У наслідок цього через організми проходить значна кількість хімічних елементів. Хоча до складу живих істот