Якщо матеріалів аерофотознімання немає або якщо таке економічно недоцільне, знімання забудованих територій дозволяється виконувати наземними методами. Розрізняють горизонтальне знімання забудованих територій і знімання рельєфу. Горизонтальне знімання (знімання контурів і предметів місцевості) включає знімання фасадів, проїздів і внутрішньоквартальне знімання. Його можна виконувати окремо або в поєднанні зі зніманням рельєфу (вертикальне знімання) в залежності від характеру забудови і організації робіт. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабі 1 : 5000 і територій з рідкою забудовою в масштабах 1 : 2000, 1 : 1000, як правило, виконують методом мензульного знімання.

Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабах 1 : 2000, 1 : 1000 і 1 : 500 виконують способами перпендикулярів, створів, засічок, полярним і графоаналітичним, тобто за допомогою мензули і рулетки або електронним тахеометром і обміром будівель.

У плановому відношенні геодезичною основою для знімання забудованих територій є пункти геодезичних мереж і пункти знімальної основи, а у висотному відношенні — репери і марки державної нівелірної мережі I, II, III і IV класів та всі точки, висоти яких визначені з точністю технічного нівелювання. При зніманнях з висотою перерізу рельєфу 2 і 5 м висотною основою можуть служити пункти, висоти яких визначено тригонометричним нівелюванням. В окремих випадках до початку знімання забудованих територій розробляють робочий проект побудови знімальної основи з врахуванням характеру і щільності забудови. Кількість пунктів знімальної основи при зніманні забудованих територій на 1 кв. км не повинна бути меншою ніж 8 для масштабу 1 : 2000.

Знімання забудованих територій проводять з пунктів державних, розрядних та знімальних геодезичних мереж. Уздовж вулиці, в залежності від умов знімання і ширини вулиці, прокладають один або два знімальних теодолітних ходи. Знімальні ходи, що прокладаються по обидві сторони вулиці, зв'язуються поперечними ходами на перехрестях вулиць або посередині ходу.

У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть розбиватися створні лінії між пунктами геодезичної основи, закоординованими кутами кварталів або капітальних будівель. Створні точки між пунктами геодезичної основи визначають промірами від відповідних пунктів з точністю не менше 1 : 2000.

При полярному способі знімання кути вимірюються теодолітом при одному положенні круга з точністю 30, а віддалі — стрічкою, сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром.

7.5.13. Знімання забудованих територій графоаналітичним способом виконують у такій послідовності:–

визначення координат кутів кварталів і окремих капітальних будинків і споруд при прокладанні ходів знімальної основи і нанесення їх на план;–

обмір габаритів будинків рулеткою (складання абрису);–

знімання будівель та інших контурів за допомогою мензули з пунктів геодезичної і знімальної основи і вимірювання віддалей віддалеміром, рулеткою або стрічкою. Виконувати знімання проїздів з перехідних точок і точок мензульних ходів не дозволяється. При обмірі будівель вимірюють також віддалі між кутами сусідніх будинків, які використовують як контрольні проміри. Одночасно із зніманням контурів проводять знімання рельєфу. Спосіб прямих засічок застосовують там, де неможливо провести безпосереднє вимірювання віддалей. Для визначення положення точки вимірюють два прилеглих до базису кути. Базисом може бути сторона, частина теодолітного ходу або будь-які два пункти планової основи, між якими є видимість. Прилеглі кути вимірюють одним напівприйомом з точністю 1.

Кут при точці, що визначається, повинен бути в межах 30—150°.

При зніманні способом лінійних засічок довжини ліній не повинні перевищувати довжини мірного приладу (20—50 м), а кут засічки при точці повинен бути в межах 30—150°. Кути кварталів, капітальних будівель та інших важливих контурів визначають засічками з трьох точок. Знімання в середині кварталів виконують такими ж способами, що і знімання проїздів. При неможливості знімання в середині кварталів з точок знімальної основи його виконують з точок висячих теодолітних ходів.

При виконанні горизонтального знімання всі дані заносять в абрис, який ведуть на цупкому папері олівцем відповідними умовними знаками. Перерисування абрису забороняється.

Висотне знімання забудованих територій в рівнинних районах виконують нівелірами або горизонтальним променем теодоліта чи кіпрегеля з рівнем на трубі, а в горбистій місцевості — похилим променем. Висотне знімання можна виконувати одночасно з горизонтальним зніманням мензульним способом або окремо, при наявності планів горизонтального знімання. При висотному зніманні вся ділянка знімання повинна бути покрита висотними пікетами. Крім того, пікети повинні бути визначені в характерних місцях, щоб забезпечити відображення всіх деталей рельєфу.

При нівелюванні по обох сторонах рейок визначають позначки люків колодязів, цоколів будинків, бетонованих лотків, настилів мостів та верху труб на дорогах. У решті випадків позначки висот визначають по одній стороні рейки. Довжина візирного променя не повинна перевищувати 150 м.

При нівелюванні проїздів (вулиць) розмітку поперечних профілів виконують сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром через 20, 40, 50 або 100 м у залежності від масштабу плану, характеру рельєфу і спеціальних технічних вимог. Крім поперечних профілів, на характерних точках намічують плюсові точки. Віддалі між нівелірними точками поперечних профілів не повинні перевищувати 40 м на планах масштабу 1 : 2000 і 20 м на планах масштабів 1 : 1000 і 1 : 500. При нівелюванні поперечних профілів визначають висоти біля фасадної лінії, брівки (бордюрного каменя), тротуару, осі вулиці (проїзду), брівки і дна кюветів, а також характерних точок рельєфу.

На вимогу визначають позначки висот на кутах кварталів, входів у будинки (нижньої сходинки і підлоги), середини в'їздів у двори, низу шляхопроводів, верху і низу підпірних стінок, укосів, головок трамвайних і залізничних рейок, входів у підвальні приміщення, перетину