При маркіруванні на вулицях і дорогах з твердим покриттям, в незабудованих територіях — з трав’яною рослинністю, а також у місцях, де немає впевненості в тому, що належного контрасту знака з фоном не буде забезпечено, додатково створюється штучний фон. У забудованій території маркірувальні знаки повинні мати форму хреста, який складається з чотирьох променів з вільним простором у центрі, квадрата або круга (кола). Розміри маркірувальних знаків, залежно від масштабу фотографування, обирають так, щоб зображення на аерофотознімку знаків білого або жовтого кольору були не менше:–

довжина і ширина одного променя знака “хрест” відповідно 0,16 мм і 0,05 мм;–

вільний простір у центрі між протилежними променями — 0,05 мм;

сторона квадрата або діаметр круга (кола) — 0,10 мм.

У знака “хрест” темного кольору ширина променя повинна бути збільшена в 1,5 раза.

Якщо геодезичний пункт має добре помітне обкопування, то його можна маркірувати кругом або квадратом. Такою ж формою маркірів маркірують у незабудованій території планово-висотні і планові розпізнавальні знаки.

Маркірувальні знаки повинні бути симетричними відносно центрів об’єктів, що маркіруються.

Маркірувальні знаки осей маршрутів аерофотознімання оформляють у вигляді стрілок і прямокутників (смуг) довжиною 0,6 мм, шириною 0,10—0,15 мм у масштабі фотографування.

?? ????? ?????????????? ???? ???????? ?????????? ??????, ? ???? ????????: ???????????????? ?????????????? ????? (????? ??’????, ???????????? ????????, ????? ?????), ?? ????????????? (????? ??????????? ??????, ???????-??????? ??????????????? ????, ???? ????????, ?????? ???? ? ?. ??.), ?????, ??????? ? ????? ??????????????? ?????, ?????? ???? ??? ????????? ????? (??), ????????, ?? ???????????? ??? ????????????; ????? ????????? ???????????????? ???-????????? ????? ??????????????.

??????? ?????????? ???????????????

Розміщення планових розпізнавальних знаків проектується як допов-нення до існуючих на місцевості пунктів геодезичної мережі для забезпечення необхідною плановою основою кожної секції фотограмметричної мережі.

Для планових розпізнавальних знаків вибирають контурні точки, які розпіз-наються на аерознімку і місцевості з точністю не менше 0,1 мм у масштабі створюваного плану. Забороняється використовувати для планових розпізна-вальних знаків контури з нечіткими краями, а також контури, які знаходяться на крутих схилах, на дні ярів, балок.

У залежності від програми, яку застосовують при обчисленні і зрів-нюванні координат точок згущення фотограмметричних мереж, розробляють проект розміщення планових розпізнавальних знаків за такими схемами:–

стандартне  розміщення планових розпізнавальних знаків у секціях, маршрутах і блоках;–

довільне, але рівномірне розміщення планових розпізнавальних знаків по всій площі і периметру ділянки знімання.

При стандартному розміщенні планових розпізнавальних знаків на кожній початковій і кінцевій стереопарах усіх секцій і маршрутів даються по дві опорні точки (розпізнавальні знаки), які знаходяться в зонах поперечного перекриття суміжних маршрутів ( стандартним вважається розміщення планово-висотних розпізнавальних знаків, коли кожна стереопара на початку і в кінці секції забезпечена двома такими розпізнавальними знаками).

Інколи допускається розміщення розпізнавальних знаків по одному на суміжних стереопарах. На початкових і кінцевих стереопарах маршрутів розпіз-навальні знаки розміщуються з зовнішньої сторони межі об’єкта. В окремих випадках допускається розміщення розпізнавальних знаків з внутрішньої сторони межі на віддалі не більше двох базисів від неї.

Ряди розпізнавальних знаків розташовують поблизу рамок планшетів і розмі-щують рядами перпендикулярно напрямкам аерознімальних маршрутів.

У населених пунктах проектують додаткові (контрольні) розпізнавальні знаки по межі між забудованою і незабудованою територією.

При довільній схемі розміщення планових розпізнавальних знаків опорними точками в більшості випадків є пункти полігонометрії різних класів і розрядів або контурні точки. У разі відсутності пунктів полігонометрії за опорні точки приймають тверді контурні точки з чіткими кутами (близькі до 90°).

Розпізнавальні знаки розміщують рівномірно по площі і периметру об’єкта. По периметру розпізнавальні знаки розміщують у районах точок поворотів межі, а на прямих відрізках – між точками поворотів.

По площі розпізнавальні знаки розміщують у напрямках аерознімальних маршрутів через 6 – 8 базисів у масштабі аерознімання і в будь-якому місці стереопари, а поперек маршрутів – через 1 – 2 маршрути.

Для контролю фотограмметричного згущення в кожному блоці виби-рають 2–3 контрольні планові точки. Контрольними точками можуть бути розпізнані точки геодезичної основи (пункти тріангуляції, полігонометрії), точки знімальної основи або характерні точки, що визначені в процесі планової прив’язки. Якщо масштаб аерофотознімання відрізняється від масштабу створю-ваного плану більше ніж у два рази, то розпізнавання і оформлення розпізнавальних знаків ведеться на фрагментах знімків, які приведені до масштабу створюваного плану. Замаркіровані геодезичні пункти і контурні точки на аерознімках (фрагментах) наколювати забороняється, а оформлення розпізнавального знака виконують так:

на лицьовій стороні аерознімка креслять коло червоного кольору діаметром 10 мм з центром у розпізнаній точці і праворуч підписують номер геодезичного пункту (точки). На зворотній стороні знімка олівцем обводять місце знака кружком діаметром 3 мм і праворуч нього роблять короткий запис такого змісту:

Розпізнано замаркірований пункт полігонометрії №

Форма маркіра “хрест”

Розпізнання виконав

Підпис і дата

Якщо розпізнавальним знаком є чітка контурна точка, то такий розпізна-вальний знак наколюється на аерознімку або на фрагменті аерознімка. На лицьовій стороні накол обводять кружком червоного кольору діаметром 10 мм і праворуч проставляють номер точки. На зворотній стороні знімка олівцем накол обводять кружком діаметром 3 мм. Зліва дають абрис положення знака в більшому масштабі, ніж масштаб фрагмента знімка. Зліва стрілкою показують напрямок південь – північ. Праворуч від кружка дають короткий опис положення розпізнавального знака, підпис виконавця роботи і дату виконання.

Номери розпізнавальних знаків, як правило, повинні відповідати номерам аерознімків. Розпізнавальні знаки закріплюють на місцевості згідно з вимогами пп. 3.19 – 3.26 Інструкції.

Координати і висоти розпізнавальних знаків визначають геодезичними способами з врахуванням вимог, що викладені у розділах