, (2.8)

де - середньорічний експлуатаційний фонд свердловини, св-н;

- загальна фактична кількість ремонтів за плановий період.

Для планування і аналізу використання експлуатаційного фонду свердловини в часі використовують:

коефіцієнт експлуатації свердловин:

, (2.9)

де - експлуатаційний час роботи свердловини, св-н/міс;

- сумарний календарний час експлуатаційного фонду свердловин, св-н/міс (діючий фонд);

коефіцієнт використання свердловин:

, (2.10)

де - сумарний календарний час експлуатаційного фонду свердловин, св-н/міс;

Зміна цих показників у порівнянні із планом або з попереднім роком показує також покращення (погіршення) організаційної підготовки виробництва.

Технічний рівень підприємства визначається складом знарядь праці, їх потужністю, строком служби, ступеню їх зносу та оновлення і т. д. В якості показників, що характеризують технічну підготовку виробництва можна використати фондоозброєність, а в умовах нафтогазовидобувного підприємства – машиноозброєність праці, оскільки тут на всі основні фонди в однаковій мірі приймають участь в покращенні показників виробництва, а в основному – тільки їх активна частина:

, (2.11)

де - середньорічна вартість активної частини основних фондів, тис. грн.;

ССЧ – середньоспискова чисельність працівників на підприємстві, чол.

Іншими показниками, що характеризують технічну підготовку виробництва є коефіцієнт придатності основних фондів:

, (2.12)

де - початкова вартість основних фондів, тис. грн.;

- сума зношеної частини основних фондів, тис. грн.

Також до даної групи показників належить такий показник, як коефіцієнт оновлення основних фондів:

, (2.13)

де - вартість основних фондів, введених протягом року, тис. грн.;

- вартість основних фондів на кінець періоду, який аналізується. тис. грн.

Оцінити рівень економічної підготовки виробництва можна за допомогою таких показників: обсяг випуску і реалізації продукції, рівня напруженості плану, середньою зарплатою, величиною річного економічного ефекту.

Рівень напруженості плану визначається:

, (2.14)

де , - обсяги проходки відповідно в плановому та в звітному періодах, тонн або тис. грн.

Отже, підготовка виробництва направлена на розробку і освоєння нової і удосконалення діючої техніки, технології, організації виробництва, що забезпечується тісним комплексним взаємозв’язком між наукою, технікою і самим виробництвом.

Матеріальна підготовка проявляється безпосередньо в тому, в якій мірі і наскільки ритмічно забезпечується виробництво матеріальними ресурсами та паливно-енергетичними ресурсами.

Матеріальна підготовка включає комплекс заходів по забезпеченню виробництва цими видами ресурсів. В складі матеріальної підготовки можна виділити такі основні етапи:

організацію підготовки зовнішньої кооперації та поставок;

підготовку комплексі постачальної документації;

складання заявок, розрахунок потреб в різних видах ресурсів;

безпосередня заготовка необхідних ресурсів.

Для оцінки матеріальної підготовки використовують наступну систему показників:

забезпеченість матеріальними ресурсами можна оцінити через коефіцієнт забезпеченості, загальний запас матеріальних ресурсів та поточний запас;

коефіцієнт забезпеченості ресурсами слід визначити по кожному виду ресурсів окремо за формулою:

, (2.15)

де - загальний виробничий фактичний запас в натуральних одиницях;

- загальний виробничий нормативний запас в прийнятих натуральних одиницях вимірювання;

загальний запас матеріальних ресурсів у днях запасу:

, (2.16)

де - інтенсивність добового споживання;

запас матеріальних ресурсів у днях по поточному запасу:

, (2.17)

де - середній поточний запас в натуральних одиницях.

При всіх розрахунках слід приймати, що:

, (2.18)

де - гарантійний запас в натуральних одиницях;

для характеристики якості матеріальної підготовки виробництва можна рекомендувати такі показники:

частота або періодичність поставок;

нормативні запаси (поточні і гарантійні) по окремих видах ресурсів;

оптимальні величини одної поставки по видах ресурсів;

ефективність матеріальної підготовки виробництва можна оцінити величиною запасів (загальних або поточних), що припадають на одиницю продукції, робіт чи послуг. На бурових підприємствах такими розрахунковими одиницями можуть бути обсяг робіт, виконаний власними силами в кошторисній оцінці, на нафтогазовидобувних – обсяг товарної або валової продукції.

Наступним етапом аналізу є оцінка виробничо-господарської діяльності підприємства, при якій слід дати оцінку досягнутому рівню показників, визначити ступінь і фактори їх зміни в порівнянні з попереднім роком і планом, визначити участь окремих підрозділів в їх покращенні, а також розкрити можливості і шляхи їх подальшого удосконалення.

Оскільки основна задача діяльності підприємства направлена на пошук шляхів по зниженню собівартості буріння. експлуатації та розвідки, а в структурі собівартості значну потому вагу займають умовно постійні витрати, тому основний шлях зниження собівартості продукції – це збільшення обсягу проходки, а також інтенсифікацій пошукових робіт. Ось чому одним із найважливіших показників є рівень ефективності робіт по використанню різних методів інтенсифікації експлуатації свердловин:

, (2.19)

де - річний додатковий обсяг проходки за рахунок впровадження заходів по інтенсифікації буріння, м;

- загальний річний обсяг проходки, м.

Аналогічно визначається питома вага проходки, пробурена прогресивним способом:

, (2.20)

де - обсяг проходки, пробуреної прогресивним способом буріння, м.

Провівши аналіз за приведеними показниками слід визначити рівень підготовки виробництва на даному підприємстві з 1999-2001 рр., виявити недоліки, чи недостатню ефективність підготовки виробництва і для усунення цих недоліків запропонувати заходи по удосконаленню елементів виробництва.

Методика прогнозування та аналізу.

Всебічне вивчення виробничо-господарської діяльності бурового підприємства, виявлення резервів виробництва визначаються на основі техніко-економічного аналізу. Завданням аналізу є:

економічна оцінка досягнутих результатів роботи;

оцінка причин, що впливають на виконання планових завдань;

оцінка факторів, які сприяють підвищенню ефективності виробництва;

виявлення можливостей подальшого розвитку виробництва.

Для вирішення поставлених завдань використовується визначена методика, яка виявляє взаємозв’язок окремих сторін діяльності підприємства і роль окремих факторів у формуванні техніко-економічних показників. Аналіз базується на використанні рядів динаміки, методів порівняння групування, графічних, табличних методів тощо.

Головна вимога економічного аналізу – це розгляд всіх явищ в динаміці. Для характеристики і аналізу