З південного заходу більче-Волицького-Держківська структура через синклінальний прогин зчленовується з Угерською структурою. Остання гіпсометрично вище піднята, протягається з північного заходу на південний схід. Зі східної сторони крило структури ускладнене дещо при піднятим елементом. Це невелика напівскладка, що прилягає до Угерської структури і контакт з нею по нижніх горизонтах тектонічний.

Форма тектонічних планів по різних горизонтах дещо відрізняється, що обумовлено мінливістю товщини горизонтів. До верху спостерігається виположення структури.

1.5 Газоводоносність

Газоносність сарматських відкладів вивчалась випробуванням у розвідувальних свердловинах і у свердловинах старого експлуатаційного фонду.

Промислово-геофізичні дослідження у свердловинах ПГС в комплексі з результатами випробування дозволяють пов’язати продуктивність свердловин з літологічною характеристикою продуктивних пластів. Промислова газоносність, в основному, пов’язана з нижньою частиною сарматських відкладів, що відповідає горизонтам від НД-5 до НД-17. Ц частина розрізу залягає на глибинах 620-970 м і є літологічно найбільш неоднорідна. Неоднорідність обумовлена нерівномірною присутністю піщаних і алевролітових пропластків у загальній глинистій товщі. Концентруючись в окремих частинах розрізу піщані і алевролітові пропластки утворюють пласти потужністю 5-20 м, які являються колекторами газу. По площі такі пласти мають обумовлене поширення.

В загальному нижню частину сарматських відкладів слід розглядати як комплекс пластів-лінз. В зоні розташування експлуатаційно-нагнітальних свердловин можна досить впевно прослідкувати поширення кожного з таких пластів-лінз, дати оцінку піщанистості і пористості та газонасиченості за даними електормеричних досліджень. За межами зон розташування експлуатаційно-нагнітальних свердловин вже неможливо прослідкувати їх поширення, тому що віддаль між свердловинами більша за розміри літологічної неоднорідності.

Газовий поклад контролюється газо водяним контуром, що встановлюється на відмітках 487-489 м. Ця відмітка приблизно відповідає початковій відмітці Угерського ПСГ (XIV-XV горизонти), яке створене в тих же горизонтах (НД-8-НД-9) в межах Угерського підняття. Приблизно однаковими були також і початкові тиски (7,34 МПа). Проте, якщо у XIV-XV горизонтах Угерської структури внаслідок розробки і пізнішої його експлуатації в режимі ПСГ початкові тиски значно відрізняються від кінцевого, то в Більче-Волицькому покладі, включаючи і елемент Угерської структури, що прилягає до ПСГ, тиск практично не змінився і складає від 6,95 до 7,34 МПа.

За електрокаротажними матеріалами чітко прослідковується вузька смуга, де частина розрізу, що відповідає НД-8, малопотужна і глиниста. Ця смуга простягається вздовж тектонічного порушення, яке простежується в нижніх горизонтах і на глибинах горизонту НД-8 згасає.

Всю продуктивну частину розрізу поділяють на чотири об’єкти або комплекси. Нижній IV комплекс або умовно 11 горизонт залягає на глибинах 860-970 м і відповідає чотирьом горизонтам (НД-14-НД-17) загальноприкарпатської кореляції. В межах найбільшого розвитку піщанистості (район свердловин 248, 331, 500, 502 і 503), тобто на південно-східному закінченні Більце-Волицької і Держівської структур, в IV комплексі виділяють чотири піщано-глинисті газоносні пласти товщиною по 10-20 м кожний. До північного заходу пласти стають менш піщані і переходять у глину. В межах Угерського елементу випробувано свердловини 501 і 503. Промисловий газ з водою було одержано лише у свердловині 501 з інтервалу 938-914 м, де дебіт газу склав 2,4 тис.м3/д. Початковий і максимально допустимі дебіти свердловин складали від 14 до 127 тис.м3/д при робочих тисках від 0,4 до 5 МПа.

ІІІ комплекс або умовно 10 горизонт залягає на глибинах 820-890 м і відповідає горизонтам НД-10, НД-11, НД-12 і НД-13 загальної Прикарпатської кореляції. В цьому комплексі також виділено чотири пласти. Поширення їх має клаптиковий, лінзовий горизонт. Місця з найбільшою піщанистістю цих пластів у плані майже не збігаються.

ІІІ комплекс випробувано в свердловинах 7, 500, 501, 502, 503, 504 і 505. газ одержаний в свердловинах 501 і 503, де дебіт складав 34,2 і 31,4 тис.м3/д відповідно при робочих тисках 4,5 та 3,05 МПа; в свердловині 500 – 18,4 тис.м3/д при тиску 3,0 МПа. Невеликий дебіт одержано в свердловині 7 – 3,2 тис.м3/д при тиску 0,35 МПа.

ІІ комплекс включає горизонт НД-8 і верхню частину НД-9 і залягає на глибинах 730-850 м. На відміну від нижніх горизонтів піщана пачка горизонту НД-8 добре простежується по всій площі Більче-Волицької структури і Угерського елементу. В районі свердловин 52, 53, 402, 27, 95, 500, 502 і 202 горизонт характеризується найвищою піщанистістю свердловин. Газовий поклад контролюється на відмітках 487-489 м. Ця відмітка практично відповідає початковій відміці Угерського ПСГ (XIV-XV горизонти), яке створене в цих же горизонтах (НД-8-НД-10) в межах Угерського підняття. Приблизно однаковими були початкові тиски (7,3 МПа).

Горизонт НД-10 в основному глинистий. Відносно більш піщанисті зони виділяються окремими лінзами в районі свердловин 222, 52 і 103. Вони ймовірно слабогазоносні, але випробуванням не вивчені.

Горизонт НД-10 випробувано у свердловинах 6, 7, 95, 403, 500, 501, 502 , 503, 504, 505 і 505Б. Припливи води одержано лише у свердловині 403, яка розташована за контурами газоносності. В інших свердловинах одержано приплив газу з дебітами від 3,8 тис.м3/д при робочому тиску 1,65 МПа до 126,5 тис.м3/д при робочому тиску 5,04 МПа.

І комплекс включає горизонти НД-5, НД-6 та НД-7. Газоносні пласти виділяються в основному у верхній частині горизонту НД-5 і в горизонті НД-6, місцями в НД-7. Найбільша частина поширення по площі має верхня частина горизонту НД-5. Вона поширюється в центральній і південно-східній частині Більче-Волицької структури. На півночі і на північному заході горизонт глинистий. особливістю верхньої пачки горизонту НД-5 є відсутність чіткої верхньої границі, в зв’язку з чим ізогіпси карти проведені по реперу, а не по покрівлі