В 1984 році з метою створення газового сховища, розробка основного го-ризонту була припинена і почалось буріння експлуатаційно-нагнітальних сверд-ловин на підземне газосховище (ПГС). В процесі розбурювання встановлено, що верхні горизонти мають досить широке розповсюдження і можуть являтися само-стійними об’єктами розробки. В зв’язку з цим виникла необхідність дорозвідки газових покладів в сарматських відкладах. Для їх вивчення в 1987 році була спеціально пробурена свердловина БВ-403.

Вивчення випробуванням проведено також в старих свердловинах: БВ-6, БВ-7, БВ-9, БВ-10, БВ-18, БВ-21, БВ-27, БВ-95 і БВ-200 (І-Держів), в яких основ-ний горизонт (горизонт сховища) було ліквідовано з технічних причин. З метою визначення розповсюдження покладів у 1984-1992 роках пробурено шість розві-дувальних свердловин.

В результаті було встановлено, що газові поклади поширюються на пів-денний схід від основного покладу і частково прилягають до Угерської структури.

В 1992 році три свердловини (БВ-6, БВ-9 і БВ-200) введено в пробну екс-плуатацію. При цьому частково використана стара газозбірна сітка. Планується її використати повністю. На даний момент часу в експлуатацію введені свердловини БВ-27 і БВ-95.

Не дивлячись на велику кількість пробурених свердловин границі поши-рення газових покладів встановлені нечітко. Причина тому, що продуктивні пла-сти літологічно мінливі, а всі свердловини, які пробурені на ПГС розташовані в центральній склепінній частині структури.

1.3 Стратиграфія

Майже всі свердловини пробурені на Більче-Волицької площі мають гли-бину не більше 1100 м. На більшу глибину пробурені лише дві свердловини – БВ-110 (2257 м) і БВ-200 (2950 м), якими розкрито повний розріз мезозойських від-кладів (відповідно в інтервалах 963-2137 м та 1042-1802 м) і верхня частина па-леозойських (ймовірно кембрійських) відкладів. Вони представлені чергуванням дрібнозернистих кварцевих пісковиків і аргілітів.

Мезозойські відклади складені верхньою юрою (карбонатні породи руків-ської, раваруської та нижнівської світ), нижньою крейдою (вапняки ставчанської світи) та потужньою товщею верхньої крейди. Остання складена в нижній частині вапняками, пісковиками, мергелями; а в верхній частині саксонськими піскови-ками. Останні в верхній частині розмиті та перекриті горизонтом гельветських пісковиків.

Гельветські та саксонські пісковики являються на Угерському і Більче-Во-лицькому родовищах основним продуктивним горизонтом. Відклади, що заляга-ють вище, відносять до баденського та сарматського ярусів неогену.

Баденський ярус представлений трьома малопотужними горизонтами. ни-жній – бараківські верстви, що складені в основному мергелоподібними аргілі-тами, товщиною від кількох метрів до 1015 м. Вище залягає гіпсо-ангідритовий горизонт або тераська світа. Ці відклади складені гіпсами та ангідритами з про-шарками глин. Перекриває гіпсо-аргідритовий горизонт глиниста пачка косівської світи.

Відклади сарматського ярусу складають верхню частину до четвертинного розрізу, залягають на глибинах до 1000 м і об’єднуються в Дашавську світу. Вона в основному глиниста. Пісковики та алевроліти займають підпорядковане зна-чення.

Глини тонколистуваті, вапнисті, піскуваті. Основна тонкодисперсна маса складається з монтморилоніту та гідрослюд. В меншій кількості зустрічаються хлориди, мікрозернисті карбонати кальцію та зерна кварцу.

Алевроліти в порівнянні з пісковиками більш щільні породи. Серед них переважають кварцеві. Цемент глинисто-вапнистий і кварцовий.

Пісковики середньо- та дрібнозернисті кварцеві, вапнисті, слюдисті. Це-мент породи вапнистий або вапнисто-глинистий. В межах Більче-Волицької площі, як і по всьому Прикарпатті, Дашавська світа поділяється на дві підсвіти – Нижньо-Дашавську (НД) і Верхньо-Дашавську (ВД). В свою чергу підсвіти роз-членовуються на горизонти. В Верхньо-Дашавській підсвіті виділено 14, а в Ни-жньо-Дашавській – 17 горизонтів. Границями горизонтів служать каротажні ре-пери, які фіксуються дуже низьким уявними опорами і зміщенням кривої ПС вправо. Обумовлено це наявністю в складі глин вулканічного матеріалу. Маючи характерні обриси і поширення в межах розповсюдження Дашавської світи, гео-фізичні репери дозволять простежити кожний з горизонтів не тільки в межах од-нієї, але і в сусідніх структурах. В межах Більче-Волицької та Угерської структур виділені горизонти від ВД-5 до НД-9. Частина розрізу, що відповідає розрізам горизонтів НД-10-НД-17, малопотужна і умовно поділяється на два горизонти: 10 (включає НД-10-НД-12) і 11 (НД-13-НД-17). Зверху відклади Дашавської світи перекриті галечниками першої наднойменної тераси річок Стрий і Колодниці.

1.4 Тектоніка

В тектонічному відношенні зона Більче-Волицького родовища по неогенових відкладах являє собою структуру облягання до неогенових ерозійно-тектонічних блоків. Родовище розташоване в зоні зчленування припіднятих Угерського, Більче-Волицького і Держківського блоків. Тектонічне порушення в неогенових відкладах до горизонту НД -8, а вище уже не прослідковується.

Повторюючи форму ерозійної поверхні, неогенові відклади утворюють неправильної форми складки. В межах Більче-Волицької і Держівського блоків це дві неправильні, поєднані в одне ціле складки. Більче-Волицька складка має субширотне простягання. Західна перикліналь її повертає в крило Держівської складки, яка має простягання з північного заходу на південний схід.

З південного заходу Більче-Волицького-Держівська структура через синклінальний прогин зчленовується з Угерською структурою. Остання гіпсометрично вище піднята, протягається з північного заходу на південний схід. Зі східної сторони крило структури ускладнене дещо при піднятим елементом. Це невелика напівскладка, що прилягає до Угерської структури і контакт з нею по нижніх горизонтах тектонічний.

Форма тектонічних планів по різних горизонтах дещо відрізняється, що обумовлено мінливістю товщини горизонтів. До верху спостерігається виположення структури.

1.5 Газоводоносність

Газоносність сарматських відкладів вивчалась випробуванням у розвідувальних свердловинах і у свердловинах старого експлуатаційного фонду.

Промислово-геофізичні дослідження у свердловинах ПГС в комплексі з результатами випробування дозволяють пов’язати продуктивність свердловин з літологічною характеристикою продуктивних пластів. Промислова газоносність, в основному, пов’язана з нижньою частиною сарматських відкладів, що