; | (2.17)

; | (2.18)

(2.19)

Відповідно до цього правила для розрахунку впливу першого фактора необхідно базисну (планову) величину результативного показника помножити на відносний приріст першого фактора, вираженого у відсотках, і результат розділити на 100. Щоб розрахувати вплив другого фактора, потрібно до планової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактора, далі отриману суму помножити на відносний приріст фактора у відсотках і результат поділити на 100 і т.д. Елімінування як спосіб детермінованого факторного аналізу має істотний недолік. При його використанні виходять з того, що фактори змінюються спільно, взаємозалежно, і від цієї взаємодії походить додаткова зміна результативного показника, що при застосуванні способів елімінування приєднується до одного з факторів, як правило, до останнього. У зв’язку з цим величина впливу факторів на результативний показник змінюється залежно від місця, на яке поставлений той чи інший фактор у детермінованій моделі.

2.6. Методика аналізу показників ефективності розрахунків за спожитий газ

Одним з найважливіших завдань на Галицькому УЕГГ полягає в тому, наскільки ефективно здійснюється розрахунки за спожитий природний газ. Аналіз показників ефективності розрахунків за час дозволяє:

оцінити стан та ефективність розрахунків за газ;

вивчити методи та форми розрахунків;

оцінити реальний стан розрахунків за газ;

виявити прострочену заборгованість з метою вжиття необхідних заходів для її погашення.

Аналіз показників ефективності розрахунків за спожитий газ – це важливий інструмент виявлення фінансових резервів підприємства, об’єктивної оцінки реального стану розрахунків, обґрунтування шляхів підвищення напруженості планових завдань, одержання високих кінцевих результатів підприємства.

Під ефективністю розрахунків підприємства максимально можливий розрахунок споживачами за спожитий ними природний газ з урахуванням запланованих заходів щодо покращення системи розрахунків.

Методика аналізу показників ефективності розрахунків за газ проводиться за даними планового і звітного балансу, що складається у вартісному вираженні. Баланс ефективності розрахунків розраховується за формулою:

, | (2.20)

де - стан розрахунків на кінець звітного періоду;

- стан розрахунків на початок звітного періоду;

Мт – приріст розрахунків в результаті збільшення кількості споживачів;

- збільшення або зменшення розрахунків в результаті зміни тарифної ставки за газ;

- зменшення розрахунків в результаті списання безнадійної дебіторської заборгованості згідно рішення суду.

Правильно складений баланс ефективності розрахунків дозволить дати її характеристику, склад розрахунків по споживачах і в кількісному вираженні, структуру приросту і зменшення, тенденції зміни у системі розрахунків.

Показники динаміки (темпи росту) ефективності розрахунків обчислюються стосовно базисного року, планового і попереднього року. Аналіз дебіторської заборгованості особливо необхідний у періоди інфляції, коли така мобілізація оборотних коштів стає дуже невигідною. Збільшення статей дебіторської заборгованості може бути викликане:

необачною кредитною політикою підприємства стосовно покупців, нерозбірливим вибором партнерів;

неплатоспроможністю окремих споживачів;

високими темпами нарощування обсягів продажу;

труднощами в реалізації продукції;

Зіставлення кредиторської і дебіторської заборгованості є один з етапів аналізу дебіторської заборгованості. Доцільно провести аналіз дебіторської заборгованості за періодами утворення, тому що тривалі неплатежі надовго вилучають засоби з господарського обороту.

Розрізняють термінову і прострочену дебіторську заборгованість. Термінова дебіторська заборгованість виникає внаслідок застосовуваних форм розрахунків. Прострочена дебіторська заборгованість виникає через недоліки у роботі і включає не оплачені в строк покупцями рахунки за спожитий природний газ і транспортування газу; векселі за якими кошти не надійшли в строк, тощо. Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовуються такі показники:

Оборотність дебіторської заборгованості (Кд.з).

, де | (2.21)

ДЗ – середній розмір дебіторської заборгованості за балансом, тис. грн.

Цей показник дає можливість визначити, в скільки разів протягом року обсяги надходження від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав (дебіторів). Цей показник визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного – з боку Управління (УЕГГ), адже, даючи товар з відстрочкою платежу іншим суб’єктам, підприємство фактично їх кредитує.

Період погашення дебіторської заборгованості.

, де | (2.22)

Тд.з - тривалість погашення дебіторської заборгованості, дн.;

Т – звітний період.

Чим більше період погашення, тим вище ризик непогашення дебіторської заборгованості.

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів:

, | (2.23)

де Пд.з - питома вага дебіторської заборгованості в оборотному капіталі, %.

Чим вищий цей показник, тим менш мобільною є структура майна підприємства.

Частка сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості (УСДЗ): |

(2.24)

де СЗ – сумнівна заборгованість, тис. грн.

Тенденція до зростання цього показника свідчить про зниження ліквідності. З метою управління дебіторською заборгованістю необхідно постійно контролювати стан розрахунків з споживачами газу, мати широке коло споживачів щоб зменшити ризик несплати одним або декількома крупними споживачами, стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості.

Усі розглянуті вище коефіцієнти характеризують ділову активність підприємства. Проте ця характеристика буде неповною, якщо не проаналізувати кредиторську заборгованість.

Оборотність кредиторської заборгованості і середній період її погашення визначаються аналогічно вищенаведеним показником щодо дебіторів. Але замість величини доходів з продажу береться величина закупівель, оскільки обсяги продажу не можуть порівнюватись з борговими зобов’язаннями за отримані поставки. Дебіторська заборгованість пов’язана з обсягами продажу за цей період; кредиторська заборгованість – з обсягами закупівель.

Чисті експлуатаційні витрати визначаються шляхом віднімання від обсягу чистої реалізації величини прибутку.

Чисті експлуатаційні витрати = Обсяг чистої реалізації – Прибуток | (2.26)

Валові експлуатаційні витрати визначаються шляхом додавання до чистих експлуатаційних витрат залишку запасів природного газу на кінець періоду.

Валові експлуатаційні витрати | = | Чисті експлуатаційні витрати | + | Залишок запасів газу на кінець періоду | (2.27)

Закупівля | = | Валові експлуатаційні витрати | - | Елементи доданої вартості: витрати на оплату праці, амортизація | (2.28)

Оборотність кредиторської заборгованості | = | Сума закупівель | і (разів) | (2.29)

Середня кредиторська заборгованість

До залишків запасів газу на кінець періоду додати також залишки НЗВ і дебіторську заборгованість, яка могла