Найчастіше ссіли виникають під час річних ливней. Вони руйнують дороги, мости, житлові вдома і різноманітні споруди, обломочный матеріал заносить земельні угіддя навіть на низьких терасах. Серед природних чинників, сприятливих виникненню селевых явищ, велике значення мають інтенсивна эрозионная расчлененность басейнів гірських рік, наявність крутих спадів, сприятливих підсиленню поверхнього стоку, слабка денудационная тривалість флишевых толщ при великій їхн тектонической трещиноватости, значна потужність пухкого матеріалу на спадах і широке розповсюдження територій, позбавлених рослинності. Кам'яні осыпи і россыпи також є важливим джерелом живлення селевых потоків. Вирубування лесов на крутих спадах і знищення зарослей можжевельника в субальпийской зоні викликало збільшення плоскостного смыва, обвально-осьшных і оползневых форм рельєфу, що сприяють живленню селеопасных потоків. Сніжні лавины відбуваються в районах Черногоры і Свидовца. Вони виникають в результаті зриву зі спадів хребтов «сніжних карнизов».

Широке розповсюдження в Карпатах отримали ветровалы і ветроломы, що сприяють рыхлению. Делювіального покрову, посилюють плоскостной змивши, лінійну эрозию і селевые явища. Найчастіше ветроломы відбуваються в верховьях Чорної Тисы і Быстрицы Надворнянской, де низкогорные хребты складені олигоценовым мелкоритмичньм флишем, перекрытым пухким увлажненным делювієм. Бо на спадах преобладает грубообломочный матеріал, коренева система деревьев слабко закреплена, що сприяє прояву ветровалов.

Ледниковые і криогенные форми зустрічаються в найбільш піднесених гірських, масивах Внутрішніх Карпат: Черногоре, Свидовце, Рахівських горах, Полонинском хребте. Краще всього вони висловлені на Свидовце, де уявлені карами, цирками, нивальными нишами, а також мощними моренными і водно-ледниковыми образованиями. Середня висота гребневой лінії Свидовца складає 1735 м і карі майже суцільною смугою окаймляют східні, северо-східні і північні спади хребта. Вони придають цієї частини хребта альпійський вигляд, ускладнюють і урізноманітнюють його рельєф. Спади каров круті, обрывистые, висота їхн 100 м і більш, ширина 100-150 м. Зустрічаються на Свидовце і нивальные ниши.

На северо-східних спадах Черногоры, в верховьях Пруту і Чорного Черемоша, збереглися двох'ярусні карі, де-не-де троговые долины з зруйнованими плечами. Тут карі мають ширину 150-300 м, реже 500 м і більш. Спади їхн круті, днища виконані мореной і перекрыты послеледниковыми конусами осыпей. На дні деяких більш дрібних каров зустрічаються поклади торфу.

Нижче карів на північно-східному схилі Чорногори розташовані улоговиноподібні розширення долин ерозійно-льодникового походження.

Акумулятивні льодникові утворення подані двома різновидами. На схилах розповсюджені вивітрені моренні утворення, які складаються з великої кількості мілкоуламочного щебенистого і суглинистого матеріала з включенням глиб різних розмірів. Інший різновид морен, майже не вивітрений, розташован безпосередньо на дні карів.

В трогових долинах і в гирлах карів спостерігаються морфологічно добре виявлені кінцеві, бокові, серединні та стадіальні морени. Вони мають вигляд валів різного напрямку і висоту 10 - 15 м (до 25 м). Морени складені великими глибами із слабоокатаних вапняків з невеликою домішкою дрібноуламочного матеріалу. В тиловій частині і поблизу бортів карів морени погребені молодими осипами. Останнє карпатське гірсько-долинне оледініння може бути зіставлено з валдайським материковим оледінінням. Більш стародавнє оледініння відбувалося, мабуть, в середньоплейстоценовий час.

Карстові форми рельєфу відомі в Карпатах і Закарпатському прогибі. В Карпатах карст розвинут в північній частині Утесової зони (зона кліпенів) та найбільш повно виявлен у міжріччі Великої і Малої Угольки, де розповсюджені вапняки та вапнякові брекчії юрського віку.На схилах вапнякових утесів південної зони експозиціїмісцями спостерігаються кариу вигляді жолобків, багато підземних лабірінтів, відкрито більше двадцяти печер. Найбільш відомі серед них такі печери: Загадка, система печер Білі Стіни, Дружба, Чур, Камінний Міст, Гребень.

Карст Закарпатського прогибу пов"язан з виходами на поверхню соленосних утворень середнього міоцена. Найбільш повно соляний карст вивчен в межах Солотвинської котловини, де описані форми поверхневого та покритого карста. На ділянках, де шари солі виведені на поверхню, розповсюджен відкритий карст. Він представлен соляними пірамідами, соляними столами, соляними грибами (висота від 1 - 2 до 4 - 6 м). В основі цих форм часто утворюються воронки, які з"єднуються між собою і утворюють вузькі карстові жолоба. Над виробленими камерами соляних шахт на поверхні виникають воронки глибиною 10 - 12 м і діаметром 20 - 30 м.