СК-5-3-2500 | 50 | 3,0 | 25 | 5-15 | СКД-4-1,2-1400 | 40 | 2,1 | 14 | 5-15

СК-6-2,1-2500 | 60 | 2,1 | 25 | 5-15 | СКД-6-2,5-2800 | 60 | 2,5 | 28 | 5-15

СК-8-3,5-4000 | 80 | 3,5 | 40 | 5-12 | СКД-8-3-4000 | 80 | 3,0 | 40 | 5-14

СК-8-3,5-5600 | 80 | 3,5 | 56 | 5-12 | СКД-10-3,5-5600 | 100 | 3,5 | 56 | 5-12

СК-10-3-5600 | 100 | 3,0 | 56 | 5-12 | СКД-12-3-5600 | 120 | 3,0 | 56 | 5-12

СК-12-2,5-4000 | 120 | 2,5 | 40 | 5-12

У шифрі, наприклад, СК-6-2,1-2500 вказано:

СК – верстат-качалка;

6 – найбільше допустиме навантаження Рmax на головку бемонтра у точці підвісу штанг, поштатне на 10кН;

2,1 – найбільша довжина полірованого штока 5 м;

2500 – найбільший допустимий крушильний момент Mкрmax на веденому валі (осі) редуктора, помножений на 10-2 кНм.

Додатково верстат-качалку характеризують числом n коливання балансира (подвійних кодів) за хвилину, які змінюються в межах від 5 до 15 хв-1. [10]

Використовують також безбалансирні верстати механічної дії типу СБМ. Вони дають змогу досягти збільшення довжини ходу остьового штока та покращити умови роботи вузлів редуктора, а також колони штанг.

Основними вузлами балансирних верстатів-качалок є:

рама;

стійка у вигляді січеної чотирьохгранної піраміди;

балансир з поворотною головою;

траверса з шатунами;

редуктор з кривошипами і противагами;

двигун.

Невід’ємною складовою є привід, який призначений для перетворення енергії двигуна у механічну енергію колони насосних штанг. Привід, забезпечує рух точки підвісу штанг по визначеному закону, регулює режим роботи верстата, тобто відкачування пластової рідини, за рахунок зміни довжини і частоти ходу точки підвісу штанг.

Приводи бувають механічні і гідравлічні. В механічному приводі важливу роль відіграє редуктор, який призначений для зменшення частоти обертання, яка передається від електродвигуна кривошипом верстата-качалки.

Редуктор – двоступеневий з мевромною зубчатою передачею зчеплення Новикова. На кінцях ведучого валу насаджені ведений шків клинопасової передачі і шків гальм. На обидва кінці веденого вала насаджені кривошипи. [4]

Одною з основних тенденцій розвитку штангових свердловинних установок є застосування гідроприводу. Принципово ці установки відрізняються способом передачі енергії від двигуна до силового органу і врівноважуючого пристрою.

Гідравлічна передача, особливо з об’ємним гідроприводом, забезпечує високе передавальне відношення привода у порівнянні з невеликим його розміром і масою.

В гідравлічних установках, в якості силового органу для переміщення колони штанг використовуються гідравлічні циліндри.

Підвіска остьового штока призначена для з'єднання його з приводом штангового свердловинного колеса.

Дозволяє досліджувати свердловини з допомогою гідравлічного динамографа, а також регулювати встановлення плуншера у циліндрі насоса.

Устьове обладнання призначене для підвішування колони МКТ, герметизації устя і відбору нафти для проведення технологічних операцій, ремонтних і дослідницьких робіт у свердловині.

Для перепуску пластової суміші у систему нафтового збору і для запобігання впливу людини у випадку обриву покірованого штока передбачені зворотні клапани.

Колона штанг забезпечує кінематичний зв’язок силового органу наземного приводу з свердловинним насосом.

Насосні штанги виготовляють із сталей наступних марок:

для легких умов роботи із сталі 40 нормалізовані;

для середніх і середньоважких умов роботи із сталі 20 М2М, нормалізовані. З подальшим поверхневим зміцненням тіла штанги по всій довжині струменю високої частоти (СВЧ) із сталі ЗОХНА, нормалізовані з подальшим високим відпуском і зміцненням тіла штанги СВЧ;

для особливо важких умов роботи – із сталі 15НЗМА нормалізовані із зміцненням СВЧ, та діаметрами 12, 16, 19, 22, 25, 28 мм, довжиною 8 м для нормальних і корозійних умов експлуатації, а також укорочені довжиною 1; 1,2; 2; 3 м [10]

Різьба штанг – метрична спеціальна, яка накатується.

Свердловинні штангові насоси призначені для відкачування з нафтових свердловин рідини обводненістю до 99%, температурою не більше 130оС, вмістом сірководню не більше 50 г/л, мінералізацією води не більше 10 г/л.

Штангові свердловинні насоси являють собою вертикальну конструкцію односторонньої дії з нерухомим циліндром, рухомим металічним штуцером і кульковими клапанами і спускається у свердловину по колоні труб і насосних штанг.

Розрізняють вставні і не вставні свердловинні насоси. Вставний насос у зібраному вигляді опускаються у свердловину по колоні штанг і кріпиться у колоні НКТ за допомогою замкової опори.

Не вставні насоси рекомендується використовувати при малих глибинах спуску, насоси вставні – при великих (орієнтована) границя 1200 м).

Насоси виготовляють п’яти типів:

МВ1 – вставні з замками зверху;

МВ2 – вставні з замками знизу;

ММ – невставні без ловця;

ММ1 – невставні з захоплюючим штоком;

ММ2 – невстановлені з ловцем.

Насос вибирають з урахуванням складу відкачувальної рідини (наявність піску, газу), її властивостей (в’язкість, вміст домішок), дебіту і глибини його спуску, діаметр МКТ – залежно від тиску і умовного розміру насосів.

До підземного обладнання відносяться колони МКТ, що використовують при всіх способах експлуатації.

У ГОСТ 633-80 передбачено виготовлення чотирьох типів стальних безмовних МКТ:

гладких;

з потовщеними кінцями – В;

гладких високо герметичних МКМ;

безмуфтових з потовщеними кінцями МКБ.

На трубах і муфтах нарізається помітна трикутна різьба з кутом профілю при вершині 60С і конусністю 1:16.

Для запобігання попадання піску чи газу в насос використовують допоміжне підземне обладнання, яке включає при вибійні фільтри, піскові і газові якоря.

Компоновка штангової свердловинної насосної установки із перекислених вище елементів здійснюється стосовно конкретної свердловини при проектуванні її експлуатації.

При роботі ШСНУ енергія від електродвигуна передається через редуктор до кривошипно-шатунного механізму, який перетворює обертовий рух вихідного вала редуктора через балансир з головного у зворотно-поступовий рух колони штанг штуцера, що з’єднані між собою. При ході