З пачки “III” отримано 7359,1 тис. т нафти, що складає 45,0% від балансових запасів пачки.

Із наведених вище даних випливає, що розріз вигодсько-бистрицьких відкладів для покладу в цілому вироблений майже в однаковій степені. Коефіцієнти нафтовилучення для окремих пластів і пачок здійснюються від 0,392-0,515. Винятком є пласт “ІІІ” бистрицької світи, де розрахунковий видобуток нафти перевищує величину запасів, що може бути пов’язане як з досконалістю методу розподілу видобутої нафти між пластами, так і дещо зниженою величиною запасів. Але оскільки запаси нафти даного пласта складають лише 3% від загальної їх величини, а розрахунковий видобуток -7,8% від сумарного видобутку з покладу, то допущені похибки суттєво не вплинуть на характеристику вироблення запасів з інших пластів.

Щодо стану вироблення запасів нафти по площі, то він досить не рівномірний. Досягнуті коефіцієнти нафтовилучення практично для кожного із виділених пластів і пачок змінюється від 0,02-0,04 (як правило в межах ділянки Іа) до 0,5-0,6 (в межах ділянок IV, II, Vа-V).

2. Аналіз розробки покладу

Коротка історія розвідки родовища

На Долинському родовищі здійснюється промислова розробка трьох нафтових покладів – менілітового, вигодсько-бистрицького і манявського.

На початковий період ці три поклади розробляються на режимі розчиненого газу. [3]

Видобуток менілітового покладу розпочато в 1950 р., а промислова нафтонасиченість вигодсько-бистрицького і манявського покладів встановлена в 1957 і 1958 р. відповідно.

Протягом 1950-1955 р. на вигодсько-бистрицькому покладі проводились в основному розвідувальні роботи і здійснювалась дослідна експлуатація кількох свердловин. Тільки у 1960 р. розпочато видобуток нафти з вигодсько-бистрицького покладу.

Така ж сітка свердловин і розробка на режимі розчиненого газу передбачалась для вигодського покладу, як і для менілітового покладу, але незадовільний стан розробки менілітового покладу, де режим розчиненого газу розвивався надто швидкими темпами і супроводжувався різким зменшенням дебітів свердловин і високими темпами росту газового фактора, обумовили необхідність припинення розбурювання покладу і здійснення дослідної закачки води у три нагнітальні свердловини для вияснення можливості підтримання пластового тиску шляхом заводнення у пластах з такими низькими колекторськими можливостями. В зв’язку з цим нафтовий поклад бистрицької світи, де колектори характеризувались відносно невеликою товщиною і лінзовидним замкненням, вважався мало перспективним для заводнення і розглядався як об’єкт приєднання до менілітових відходів, а поклади вигодської та манявської світ виділялись як самостійні об’єкти, розробку яких рекомендувалось вести з підтриманням пластового тиску шляхом зононтурного заводнення при розташуванні видобувних свердловин рядами паралельними контуру нафтоносності.

Для вигодсько-бистрицького покладу запропонована система розбурювання еоценових покладів, з віддалю між рядами і свердловинами у рядах 450-500 м, а також передбачалось двостороння закачка води. [2]

В 1967 р. система заводнення була вдосконалена шляхом утворення додаткового нагнітального ряду на лінії свердловин другого видобувного роду.

У 1972-1976 р. на вигодський поклад щорічно переводились від двох до шести свердловин з нищезалягаючого манявського покладу, де різко зросла обводненість продукції, а з 1974 р. проводилось буріння донести свердловин на підвернуте крило складки. У цей же період багато свердловин були розкриті перфорацією колектори бистрицької світи, розробку яких раніше передбачалось вести одночасно і роздільно з менілітовими відкладами.

В 1979 р. ще шість свердловин із запропонованих на вигодсько-бистрицькому покладі були пробурені на ямненські відклади і використовувались для вироблення запасів із них. Тому фактичний видобуток нафти із вигодсько-бистрицького покладу у 1983-1984 р. виявився меншим від проектного на 12-14% [1].

Дебіт нафти в пробурених свердловинах у перший рік роботи змінювався від 0,3 до 1,2 тон за добу, а 1997 р. досяг 9,8 тон за добу. Дебіт нафти свердловин переведених з вигодсько-бистрицького покладу був в основному менший від проектного.

В цілому для Долинського родовища видобуток нафти з 1990 до 1997 р.- склав 15, 9 тис. тон, менше від проектного знання, тобто 7,2 %. Це зумовлено меншою кількістю видобувних свердловин, меншим дебітом між зазначений в проекті, то неповною компенсацією поточних відборів на менілітовому і манявському покладах. [1].

2.2. Послідовність проектування розробки і основні положення останнього документу на розробку

Видобуток нафти на Долинському родовищі набув промислового значення в 1960-1965 роках.

На протязі 1950-1955 рр. на родовищі продовжувались в основному розвідувальні роботи. Розбурювання менілітового покладу розпочато у 1956р. на основі технічної схеми автора Ліщинського – Составление проекта розробки залежи нефтименилитовых отложений месторождения Долина: Звіт Укр НДГРУ. Тема 228- Львів, 1956 р. – 318 с.

Для вигодсько-бистрицького покладу передбачалось розробка згідно технічно логічної схеми розробки еоценових відкладів родовища Долина – Звіт Укр. МІГРІ. Тема 413 – Львів, 1953- 222 с., автор Лещинський. Схема передбачала рівномірне розбурювання покладу по 600 метровій сітці свердловин і розробку його на режим розчиненого газу. Проте вже в 1960 р. було складено «Обґрунтування розбурювання еоценового покладу Долинського родовища з врахуванням заводнення», автор Сініцин В.Н. В даному документі весь комплекс еоценових відкладів на основі геолого-фоціальної характеристики, розділяють на три об’єкти. При цьому нафтовий поклад бистрицької світи, де колектори характеризуються відносно невеликою товщиною і лінзовидними заляганнями, вважався мало перспективним для заводнення і розглядався як об’єкт приєднання до менілітового покладу. Поклади вигодської і манявської світ виділились у самостійні об’єкти, розробку вели з підтриманням пластового тиску.

В 1967 р. згідно Уточненого проекту розробки вигодського покладу Долинського нафтового родовища, автор Василечко В.М., передбачався перехід на компресорний спосіб видобутку і буріння чотирьох свердловин. Також для вигодського покладу рівні видобутку були скоректовані з врахуванням поточного стану розробки.

У 1978 р. випущений «Проект розробки