зусиль на кожух нажимними патрубками і заглушкою. Процес прокладки кожуха проходить слідуючим чином. Підготовка для прокладки першої ланки кожуха 5 з лобовою обділкою (кожом) 6 спускають на направляючу раму 9 і встановлюють на її торці нажимну заглушку 11. Потім включають в роботу гідродомкрати 12 силового агрегата. Штоки гідродомкратів впираються у фланці-заглушки і проштовхують кожух вперед. При цьому передній відривний кінець входить в масив грунта. В процесі входу грунт заповнює порожнину кожуха, роблячи грунтову пробку, яку внаслідку розробляють за допомогою лопати з вкороченою ручкою (при великій густині грунта—пневматичним інструментом). Грунт із забою видаляють спеціальною тележкою або совком, яку пересуваються всередині кожуха. Для того щоб можна було виймати грунт із кожуха без зняття нажимної заглушки, в ній є зверху розвантажуюче вікно. Після того як кожух втискують в грунт, рівний хід штоків гідродомкратів, штоки повертають в первинне положення. Разом зі штоками в первинне положення повертається нажимна заглушка. В утворений простір між торцьом кожуха 5 і заглушкою 11 вставляють нажимний патрубок 10, довжина якого трішки менша робочого ходу штоків. Знову включають гідродомкрати і кожух з нажимними патрубком і заглушкою, просувають на повну довжину ходу штоків гідродомкратів. Після цього штоки гідродомкратів з нажимною заглушкою знову відводять назад і в утворений просвіт встановлюють вже другий нажимний патрубок. Просування кожуха і заміна нажимних патрубків здійснюється до тих пір, доки перша ланка не буде повністю втиснена в масив грунту. Після цього штоки гідроциліндрів відвозять назад разом із заглушкою, одночасно видаляють і нижні патрубки. На звільнене від патрубків місце, вкладають другу ланку, яку центрують і приєднують до першої ланки кожухом зваркою. Потім в прийнятій послідовності всі операції повторяють до тих пір, доки лобовий кінець першої ланки не вийде в приємний котлован.
В слабких і нестійких грунтах по умовам безпеки необхідно втискувати кожух на один або два ходи гідродомкратів без зупинок і розробку грунту тільки після того, як закінчиться формування грунтової пробки в кожусі, тобто, коли грунт ввійде в кожух на 1-2 м. Крам цього, при продавлюванні кожухів в слабких і нестійких грунтах за ріжучою крошкою нажа встановлюють спеціальну діафрагму, регулюючу надходження сипучого чи водонасиченого грунту в закладуваний кожух.
Незручності видалення грунта із забою через вікно в заглушці знижують продуктивність таких установок. Щоб підняти швидкість прокладання, застосовують установки, в яких передача нажимних зусиль здійснюється нажимними штангами (шомполами)і траверсами. Застосування таких конструкцій дозволяє видаляти грунт через відкритий кінець кожуха і центральний отвір траверси. Нажимні штанги (шомполи) представляють собою трубу діаметром 273-426 мм в стінках якої зроблені отвори для закладки штирів. Нажимні штанги проходять через бокові отвори траверси, яка розміщена на задньому кінці закладуваного кожуха. Замість трубчатих нажимних штанг інколи застосовують штанги із швелерів або двотаврів. Застосування нажимних штанг при методах продавлювання знижує час одного цикла подачі кожухів і в цілому підвищує швидкість прокладання. Середня швидкість прокладання кожухів методами продавлювання гідродомкратними установками при ручній розробці грунта І-ІІІ груп в забої складає 0,3-0,5 м/год або 1,5-3 м/зміну.
При використанні гідродомкратних установок з ручною розробкою грунта в забої і рельсовим або кутними направляючими рамами робочі котловани мають розміри наведені в таблиці 2.
Таблиця 2. Розміри робочого котлована при різних глибинах закладання кожуха і різних конструкцій направляючих рам
Зовнішній діаметр кожухів, мм | Довжина котлова-на, м | Ширина котлова-на, м | Глибина котлована (в м) при глибині закладання кожуха, м
2 | 3 | 4 | 5 | 2 | 3 | 4 | 5
Рельсова направляюча рама | Кутникова направляюча рама
720 | 10-12 | 2,8 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2
820 | 10-12 | 2,9 | 2,!6 | 3,16 | 4,16 | 5,16 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2
920 | 10-12 | 3 | 2,16 | 3,16 | 4,16 | 5,16 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2
1020 | 10-12 | 4 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2
1220 | 10-12 | 4,5 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2
1420 | 10-12 | 5 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2 | 2,2 | 3,2 | 4,2 | 5,2
Особливу увагу при спорудження робочих котлованів для прокладки труб-кожухів продавлюванням повинно приділятися міцності задньої стінки, яка сприймає відпірні реакції зусиль подачі, розвиваючою гідродомкратною установкою і досягаючи інколи більше 500м/с. Задня стінка робочого котловану закріплюється упорною стінкою. Конструкції упорних стінок, застосованих при продавлювання, залежать від глибини закладання кожухів, грунтових умов і відпірних реакцій (або нажимним зусиль) [1]
4. Методи створення напірного зусилля
Для створення необхідного зусилля при продавлювання труби-патрона застосовуються гідравлічні домкратні установки, що складаються із двох-восьми домкратів типу ГД-170. Необхідні зусилля для продавлювання труб на довжину 40м складають при діаметрі труб до 820 мм—від 600 до 1400 кН, а при діаметрі більше 820 мм—від 1400 до 3000 кН. [3]
Виникаючий опір при русі труби-кожуха в грунті при його прокладання методом продавлювання представляють нажимними зусиллями застосованих силових установок. Найбільше розповсюдженя получили гідравлічні установки, які монтуються із гідродомкраів ГД-170/1150, ГД-170/1600 або ГД-300/600, насосів високого тиску ЗШ-НВД, Г-17, ГБ-351 або Н-403, приведених в рух електродвигунами, трубок