спеціальні колонні головки.
Перед продовженням ведення бурових робіт у свердловині чи передачі її в експлуатацію перевіряють якість цементування:
визначають положення покрівлі тампонажного каменю;
повноту заміщення промивної рідини тампонажним розчином;
якість контакту цементного каменю із обсадною колоною і стінками свердловини, герметичність кільцевого простору.
Для розбурювання цементних стаканів застосовуються фрезери свердловинні типу ФЗ (ФЗС).
2.13 Дослідження та освоєння продуктивних горизонтів
Після досягнення проектної глибини, спуску, цементування і випробування на герметичність експлуатаційної колони в свердловині проводиться комплекс робіт по випробуванню об’єктів на продуктивність.
До випробування призначено 1 об’єкт. Випробування проводити “знизу-вверх” цілодобово із стаціонарного станка.
Розкриття всіх об’єктів проектується провести кумулятивними перфораторами ПКО – 89 по 18 отворів на 1 погонний метр.
При розкритті горизонтів з погіршеними колекторськими властивостями передбачити застосування гідропіскоструменеву перфорацію, СКО в карбонатних колекторах, а також порохового генератора.
Для одержання повної характеристики продуктивних горизонтів виконується наступний комплекс досліджень:
а) замір статичного на усті і пластового тисків;
б) визначення дебіту газу і конденсату не менше як на 5-ти прямих
режимах роботи і 2 зворотніх;
в) замір динамічного тиску на усті і визначення вибійного тиску при
різних режимах роботи свердловини;
г) зняття кривих стабілізації і кривої нарощування тисків;
д) замір температури на вибої і по стволу свердловини при різних
дебітах газу;
е) відбір проб газу і конденсату для визначення їх хімічного складу,
вивчення умов випадання конденсату, а також наявність корозійних
компонентів;
ж) вивчення кількості і складу води, яка виноситься з різних домішок
при різних дебітах газу;
з) при необхідності проводяться роботи по збільшенню дебіту свердловини.
Дослідження на газоконденсатність проводиться на всіх режимах.
При отриманні припливу нафти досліди проводяться на 5 режимах роботи.
В обов’язковому порядку відбираються глибинні проби нафти на декількох режимах роботи в прямому і зворотньому напрямках.
По закінченні досліджень об’єкту свердловину глушать водою з наступною заміною води на буровий розчин.
Тоді ставлять цементний міст, який після ОЗЦ випробовується на герметичність тиском і пониженням рівня рідини. Міцність і наявність мосту перевіряється розвантаженням НКТ на 7 – 10 т (таблиця 2.20).
Після закінчення випробування проводять короткочасну пробу (не менше 10 – 15 діб) експлуатацію свердловини на оптимальному режимі, узгодженого з “ПНГГ”
Таблиця 2.20 – Основні показники випробування об’єктів в експлуатаційній колоні
№ об’єкту | Інтервал об’єкту випробування, м | Товщина, м | Геологічний вік | Спосіб розкриття об’єкту | Кількість отворів перфорації, на 1 п.м. | Очікуваний флюїд | Метод виклику припливу | Кількість режимів дослідження | Проникність пластів, мкм2 | Густина бурового розчину, г/см3 | Інтервал встановлення цементних мостів, м
1 | 2700 – 2950 | 250 | РЄ | ПКО – 89 | 12 – 18 | газоконденсат | Заміна розчину
на воду з послідуючою аеризацією | 7 | 0 – 0,77 | 1,18 | 2680 – 2970
2.14 Наземні споруди, бурове та енергетичне устаткування
2.14.1 Вибір бурового станка
Бурові установки призначені для буріння експлуатаційних і глибоких розвідувальних свердловин обертовим способом.
Спорудження нафтогазових свердловин здійснюють в різних геологічних та природно – кліматичних умовах. У залежності від геологічних умов та призначення свердловини в широких межах змінюються її глибина і конструкція.
Для забезпечення високих техніко – економічних показників, враховуючи різноманітні умови буріння, використовують бурові установки різних конструкцій і типорозмірів.
Відповідно до вимог виробництва і експлуатації розробляється параметричний ряд бурових установок, який включає всі їх класи для спорудження свердловин, різних за глибиною та конструкцією.
Бурові установки характеризуються багатьма параметрами, серед яких:
- максимально допустиме навантаження на гак;
- умовна глибина буріння;
- тип головного привода;
- потужність привода установки;
- потужність привода окремих агрегатів;
- вид енергії;
- продуктивність і максимальний тиск бурових насосів;
- кінематичні параметри піднімального комплексу, швидкість підйому гака;
- висота під роторної основи;
- висота вишки та інше.
Умовна глибина буріння визначається максимально допустимо для бурової установки певного класу вагою бурильного інструменту і обчислюється за співвідношенням
Рдоп > Qбк max Ч 1,5
де Рдоп – допустима навантаження на підйомний гак, кН
Qбкmax – найбільша вага бурильної колони у повітрі, кН
Рдоп > 1165,02 Ч 1,5
Рдоп > 1747,53
По всім цим даним [5], і наявності бурової установки в Опішнянському НГРЕ вибираємо бурову установку “Уралмаш 4Е – 76” при оснастці талевої системи 5 Ч 6.
Технічна характеристика бурової установки “Уралмаш 4Е – 76”, [3,7].
Допустиме навантаження на гаку Рдоп, кН | 2500
Умовна глибина буріння Lум, м | 4000
Загальна встановлена потужність головного приводу Nгп, кВт | 1656
Модель бурової лебідки | У2 – 5 – 5
Потужність на вхідному валі піднімального агрегату Nбл, кВт | 670 – 900
Кількість дискретних швидкостей підйому гака Zv | 5
Діапазон регулювання швидкості підйому гака Rпк = Vmax / Vmin | 8,404
Модель бурового насоса | У8 – 6 МА2
Кількість бурових насосів Zн | 2
Потужність бурового насоса Nбн, кВт | 600
Максимальний тиск бурового насоса рmax, МПа | 25
Висота під роторної основи, м | 6
Ротор з клиновим захватом | Р – 560 – 6
Головний привод | В24 – 50АВС3
Талева система:
кронблок | УКБ – 6 – 270
гакоблок | УТБК – 5 –225
Вертлюг | УВ – 250
Редуктор | КПП
Індекатор ваги | ГИВ – 6 – 1
2.14.2 Вибір талевого каната, обґрунтування інтервалів переоснастки і його заміни
Враховуючи вагу найважчої колони визначимо тип оснастки талевої системи за формулою:
К1 Ч Рдоп
2Т = ––––––––––––;
Pк
де: Т – число оснащених валів талевого блоку;
Рдоп – допустима навантаження на підйомний гак, кН
К1 – коефіцієнт запасу міцності канату; К1 = 3,0 ч 5,0
Приймаємо К1 = 3, Рк = 632300 МПа
3 Ч 1747,53Ч103
2Т = –––––––-––––––– = 8,29Ч10-6