Другий спосіб (рисунок 1б) відрізняється від попереднього тим, що ствол свердловини у продуктивному пласті закріплюють спеціальним фільтром, який підвішують в обсадній колоні, але не цементують. Кільцевий простір між фільтром і колоною ізолюють пакером. Цей спосіб можна використовувати в тих випадках, коли продуктивний пласт складений недостатньо стійкими породами.

Найширше розповсюджений третій спосіб, показаний на рисунку 1в. При цьому способі продуктивний пласт розбурюють, не перекриваючи попередні товщі порід обсадними трубами. Після розбурювання продуктивного пласта закріплюють його експлуатаційною колоною і цементують. Для сполучення внутрішньої порожнини обсадної колони з продуктивним пластом у колоні і цементному кільці пробивають отвори.

У деяких випадках, з метою попередження забруднення продуктивного пласта тампонажним розчином, застосовують четвертий спосіб, показаний на рисунку 1г. При цьому способі нижню частину експлуатаційної колони складають з фільтра, цементують свердловину вище покрівлі продуктивного пласта.

При п’ятому способі (рисунок 1д) свердловину укріплюють обсадною колоною до покрівлі продуктивного пласта і заколонний простір цементують. Після розбурювання пласта свердловину закріплюють потайною колоною (хвостовиком), цементують і проводять вторинне розкриття так, як при третьому способі. Хоч конструкція свердловини дещо ускладнюється, проте цей спосіб, очевидно, є для багатьох родовищ найраціональнішим з точки зору одержання найбільших дебітів нафти і освоєння свердловини в найкоротший строк.

При бурінні продуктивних горизонтів перед початком кожного довбання проводиться промивка на протязі одного циклу.

При розкритті продуктивних горизонтів устя свердловини повинно обладнуватися противикидовим обладнанням виходячи із розрахункового тиску пластового флюїду на гирлі свердловини у випадку газопроявлення.

Випробування перспективних горизонтів на бурильних трубах передбачається провести в інтервалі 2800 – 3000 м (таблиця 1.11).

Таблиця 1.11 – Випробування перспективних горизонтів на бурильних трубах

№ об’єкту | Стратиграфічний індекс | Інтервал випробування,

м

1 | РЄ | 2800 – 3000

Після досягнення проектної глибини, спуску, цементування і випробування на герметичність експлуатаційної колони, в свердловині проводиться комплекс робіт по випробуванню об’єктів на продуктивність.

До випробування призначено 1 об’єкт. Випробування проводити “знизу-вверх” цілодобово із стаціонарного станка.

Розкриття об’єкту проектується провести кумулятивними перфораторами ПКО – 89 по 18 отворів на 1 погонний метр (таблиця 1.12).

Таблиця 1.12 – Основні показники випробування об’єктів в експлуатаційній

колоні

№ об’єкту | Інтервал об’єкту випробування, м | Геологічний вік | Спосіб розкриття об’єкту | Очікуваний флюїд | Інтервал встановлення цементних мостів,

м

1 | РЄ | ПКО – 89 | газоконденсат

2 Техніка і технологія буріння проектної свердловини

2.1 Конструкція свердловини

Підставою для встановлення кількості обсадних колон та глибин їх спуску служить суміщений графік зміни тисків, який відображає зміну з глибиною коефіцієнта аномальності пластового тиску (Ка), індексу тиску поглинання (Кп) або гідророзриву порід (Кгр). (таблиця 1.5)

Складемо варіанти конструкції свердловини, використовуючи дані з пункту 1.6.

Для запобігання розмиву устя та створення замкнутої циркуляції бурового розчину передбачаємо спуск направлення на глибину 10 м.

Вибираємо види обсадних колон з урахуванням призначення свердловини і геолого-технічних умов буріння.

Рисунок 2.1 – Варіанти конструкції свердловини

Порівнявши наведені конструкції свердловини зупинимось на варіанті в), як на самому доцільному.

Аналізуючи геолого-технічні умови буріння та за отриманими даними на рисунку 2.1 будуємо суміщений графік тисків (рисунок 2.2).

По побудованому графіку суміщених тисків зробимо висновок, що умови буріння даної свердловини задовольняють процес проводки запроектованої свердловини.

Вибираємо види обсадних колон з урахуванням призначення свердловини і геолого-технічних умов буріння, користуючись [1]. Результати вибору приведемо у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Вибір видів обсадних колон

Надлишковий внутрішній тиск, МПа | Експлуатаційні колони діаметром 219 мм включно | Проміжні колони, на які встановлюється проти викидне обладнання

Більше 30 | ОТТГ | ОТТМ, ОТТГ

Обґрунтуємо інтервали встановлення обсадних колон:

Встановлюємо направлення довжиною 10 м з улаштуванням шахти та забутовкою з метою запобігання розмиву устя і створення замкнутої циркуляції бурового розчину.

Кондуктор спускаємо на глибину 150 м з метою перекриття нестійких, поглинаючих кайнозойських відкладів, а також для попередження забруднення хімічними реагентами водоносних горизонтів, що використовуються для пиття.

Проміжну колону спускаємо на глибину 1950 м з метою перекриття відкладів крейди, схильних до набухання і товщі теригенних порід юри, тріасу, пермі та порід верхнього карбону де можливі збагачення бурового розчину глинистою фазою та його поглинання, а також осипання стінок свердловини. Колона також необхідна для надійного обладнання устя свердловини противикидовим обладнанням перед розкриттям очікуваних продуктивних горизонтів при бурінні під експлуатаційну колону.

Експлуатаційну колону спускаємо до проектної глибини 3000 м для перекриття і випробування перспективних горизонтів.

Згідно з [2], а також враховуючи те, що свердловина газова, то кондуктор, проміжна і експлуатаційна колони цементуються по всій довжині, а направлення забутовується в шахті.

Проектування діаметрів обсадних колон та доліт для буріння під кожну з них проводимо таким чином. Діаметр долота під експлуатаційну колону знаходиться із наступного співвідношення:

Дд = dМ + 2к | (2.1)

де: dМ – найбільший зовнішній діаметр обсадної колони, за звичай, зовнішній діаметр муфт, мм;

к – мінімально необхідний радіальний зазор для вільного проходження колони у свердловину при її спуску, мм.

Діаметр обсадних колон і доліт вибираємо “знизу-вверх”. Розрахункові значення діаметрів доліт уточнюємо по 3, а обсадних труб по 4.

Враховуючи наявність типорозміру труб, а також наявність доліт на буровому підприємстві вибирається ступінчаста будова експлуатаційної колони. В інтервалі 0 – 1000 м колона комплектується трубами 168 мм, а в інтервалі 1000 – 3000 м трубами 146 мм. Тому розрахунок діаметра долота ведеться по найбільшому діаметру експлуатаційної колони – 168