На цьому етапі повинні реально реалізуватись пріоритети розвитку культури, освіти та охорони здоров"я населення, екологічної безпеки, відбутися незворотнє утвердження соціально-орієнтованої ринкової економіки.

На третьому етапі Стратегії закріплятися інтенсивні фактори соціально-економічного розвитку, що дасть змогу досягти:

- економічної самодостатності району;

- високого рівня добробуту населення;

- високопродуктивного сільського господарства з високою культурою землеробства і екологічно чистого виробництва;

- ефективного використання природно-ресурсного потенціалу;

- інвестиційної привабливості району;

- високого почуття патріотизму;

- національної свідомості і культури.

Стратегія економічного та соціального розвитку Тлумацького району до 2015 року визначає довгострокову перспективу соціального, економічного, екологічного розвитку. Пріоритети, визначені Стратегією, будуть враховуватись в наступних програмних документах:

- програмах економічного та соціального розвитку району, що розроблятимуться для реалізації пріоритетних напрямів Стратегії;

- щорічних програмах економічного і соціального розвитку району.

Заходи, які вживатимуться в районі щодо реалізації Стратегії розвитку району залежатимуть також від прийняття центральними органами влади законодавчих актів із сталого розвитку держави, реалізації ефективної державної регіональної політики та інших відповідних нормативно-правових актів.

На основі вищевикладеного нами сформулювано “дерево цілей” для Тлумацького району, яке зображено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – дерево цілей для Тлумацького району

3.3 Впровадження системи стратегічного управління в господарську діяльність Тлумацького УЕГГ ВАТ «Івано-Франківськгаз»

Щоб вижити, кожному підприємству необхідно повсякчас спостерігати за змінами в бізнесовому середовищі; стежити за конкурентами та за необхідності намагатися заздалегідь пристосуватися до нових умов. Саме для цього здійснюється розробка стратегічних напрямків розвитку підприємства.

Стратегія – складна і потенційно потужна зброя, з допомогою якої сучасна фірма може протистояти мінливим умовам. Але це – не проста зброя і її впровадження і використання обходяться не дешево. Існують очевидні докази того, що вона повністю себе оправдовує. Стратегія – це інструмент, який може серйозно допомогти фірмі.

Логіка розробки стратегії в теорії має нескладний вигляд. Щоб опрацювати стратегію фірми достатньо знайти відповідь на три ключові запитання: Яким є місце фірми в даний момент? Куди фірма прямує? Як фірмі дійти до мети? Реальний процес розробки стратегії, який називається стратегічним плануванням, набагато складніший.

Стратегія розробляється та формулюється вищим керівництвом (top management), але її реалізація передбачає участь усіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють працівники, що виконують роботи чи надають послуги.

З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудований за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені об’єктивно, формально і часом навіть кількісно.

Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника. Для ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна постійно зважати на розвиток

галузі, ринок (власний ринковий сегмент, співвідношення попиту і пропозиції), характер та рівень конкуренції, постійно займатися збором та аналізом інформації про ці та інші явища та процеси.

Одна і та ж сама мета може бути реалізована різними методами. Виникає питання, як визначена мета може бути практично реалізована і який спосіб її досягнення є найкращим. Тому ВАТ "Івано-Франківськгаз" Тлумацьке УЕГГ повинне розробляти кілька різних варіантів стратегій і вибрати з-поміж них найбільш ефективний і придатний для власного бізнесу.

Стратегія повинна бути багатооб’єктною. Її об’єктами можуть стати продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоздатність, технологія та інші елементи ринкової системи господарювання. Стратегії притаманні такі особливості:

а) комплексний характер;

б) практична спрямованість;

в) орієнтація на використання переваг фірми.

До етапів формування підприємницької стратегії належать:

1) оцінка і аналіз існуючої стратегії:

- цілісність стратегії;

- збалансованість цілей;

- обґрунтованість горизонтального планування та строків реалізації;

- ділові якості та дієздатність персоналу;

2) коригування існуючої або формування нової стратегії:

- конкретизація напрямів коригування існуючої стратегії;

- вибір базової стратегії відповідно до кон’юнктури ринку і стану розвитку підприємства;

- розробка вибраної базової стратегії.

3) прогнозування можливих потенційних господарських ризиків:

- передбачувані можливі господарські ризики;

- оцінка впливу окремих ризиків на результати бізнесової діяльності;

- система заходів для нейтралізації (зменшення) негативних наслідків можливого ризику.

4) обґрунтування і вибір стратегічних альтернатив:

- визначення основних показників і стратегічних альтернатив за базовою стратегією:

а) виживання (захисна);

б) стабілізації (наступально-захисна);

в) зростання (наступальна).

Для забезпечення конкурентоспроможності ВАТ "Івано-Франківськгаз" Тлумацьке УЕГГ слід використовувати в управлінні підприємством концептуальну модель безупинного стратегічного планування.

Головна увага керівника повинна бути спрямована на вирішення організаційно-економічних проблем стійкості і конкурентоспроможності підприємства, оскільки розв'язок організаційно-економічних завдань не пов'язаний, як правило, зі значними обсягами інвестицій.

До таких організаційно-економічних проблем, що не вимагають великих фінансових витрат на ВАТ "Івано-Франківськгаз" Тлумацьке УЕГГ і здатних принести порівняно швидкий ефект, можна віднести наступні завдання:

- розробку гнучких систем планування й управління, що дозволяють переходити на адаптаційні (ситуаційні) схеми управління;

- забезпечення методами безперервності планування на основі наступності стратегічних, поточних й оперативних планів виробництва в умовах обмеженості ресурсів;

- розробку методів і підходів до вибору гнучких структур і ефективних комунікацій, здатних до швидкої адаптації організації до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища фірми;

- розробку ефективних прийомів і методів організаційно-економічного обґрунтування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення стійкості системи управління й організації в цілому.

Розробка наведених підходів і методів концептуально повинна базуватися на адаптованості підприємства до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрісистемні керовані фактори повинні визначати як саму можливість адаптації фірми і системи управління, так і ефективність

процесу адаптації. Більше того, внутрішні перемінні повинні якнайкраще протистояти зовнішнім впливам, перевищувати їх і, тим самим, підвищувати адаптаційну стійкість організації.

Відомо, що