Палеоценовий відділ - Р[

У Бориславсько-Покутській підзоні палеоценовий відділ представлений ямненською світою (Pijm), яка складена двома горизонтами. У підошві світи залягає яремчанський горизонт, що складається з тонкого чергування строкатих аргілітів, алевролітів і пісковиків. Вище яремчамського горизонту залягає велика товща світло-сірих, грубошаруватих ямненських пісковиків,

які в даному районі заміщуються тонкоритмічним флішем, складеним чергуванням пісковиків, алевролітів, аргілітів. Товщина відкладів коливається від 67 до 81 м.

Еоценові відклади - Р2

За літологічними ознаками розділяються на три світи: манявську, вигодську і бистрицьку.

Манявська світа (P2mn) представлена в нижній частині ритмічним перешаруванням сіро-зелених аргілітів з прошарками зкремнілих пісковиків, алевролітів. Зрідка серед них зустрічаються прошарки глинистих мертелів. У верхній частині світи породи переходять у товстошаруваті пісковики і конгломерати. Породи нерівномірно насичені буруватою органічною речовиною. Товщина 154-165 м, що в середньому складає 159 м.

Вигодська світа (P2vg) складена грубошаруватими та масивними пісковиками, алевролітами та вапняками. У межах району нижня частина світи заміщується тонко-ритмічним перешаруванням пісковиків, алевролітів та аргілітів. Верхня частина складена піщанистими вапняками, сильно вапнистими пісковиками з прошарками мергелів. Пісковики сірі, дрібнозернисті, алевролітові, з базальним глинисто-карбонатним цементом, міцні.- Алевроліти сірі, кварцові, з порово-карбонатним цементом. Аргіліти переважно сірі, іноді з буруватим відтінком, карбонатні, щільні. Загальна товщина відкладів від 120 до 213 м, складаючи в середньому 167 м.

Бистрицька світа (P2bs) складається з двох фацій: попельської і бистрицької. Відклади попельської фації залягають у нижній частині розрізу і складені аргілітами з прошарками алевролітів і пісковиків.

Бистрицька фація складається з сіро-зелених аргілітів з малопотужними прошарками алевролітів.

У покрівлі бистрицьких відкладів залягає шешорський горизонт товщиною 5-10 м, який складений прошарками сірих мергелів, алевролітів та пісковиків. Розріз світи в цілому бідний колекторами промислового

16

значення.

Олігоценовий відділ - Р3

Широко розвинутий у Внутрішній зоні Передкарпатського прогину і являє собою комплекс порід, які об'єднуються в менілітову світу.

Менілітова світа (P3ml) в даному районі складається з нижньо- і середньоменілітової підсвіти.

Верхньоменілітова підсвіта (Р3т1з). Відклади цієї підсвіти повністю розмиті.

Середньоменілітова підсвіта (P3ml2). В межах Внутрішньої зони Передкарпатського прогину складається. з двох горизонтів: перших сіро-зелених аргілітів та піщано-аргілітового високого опору. Горизонт перших сіро-зелених аргілітів та піщаних аргілітів залягає в підошві підсвіти і представлений світло-сірими і зеленувато-сірими глинистими породами. Даний горизонт прослідковується дуже рідко. Відсутність його свідчить про наявність внутрішньо-формаційного розмиву на границях нижньо- і середньоменілітової підсвіт.

Піщано-аргілітовий горизонт високого опору характеризується ритмічним чергуванням темно-сірих, дрібнозернистих пісковиків з алевролітами і аргілітами. Даний горизонт поділяється на три пачки: піщано-аргілітову, аргілітову та високоомну. Товщина аргілітової пачки змінюється від 4 до 12 м. Відклади підсвіти представлені в основному пісковиками і аргілітами.

Нижньоменілітова підсвіта (P3mli). У розрізі нижньоменілітової підсвіти виділяють шість горизонтів: підроговиковий, роговиковий, аргілітовий, клівський, горизонт других зеленувато-сірих аргілітів і піщано-шіевролітовий.

Відклади нижньоменілітової підсвіти складаються з пісковиків, алевролітів та аргілітів. Пісковики жовтувато-світло-сірого кольору, Дрібнозернисті, карбонатні, крихкі, з високим вмістом уламкового матеріалу.

АЧ

Цемент контактово-поровий, регенераційно-поровий та порово-змішаний. Пори виповнені жовтуватою органічною речовиною, з домішками глинистого матеріалу та мікрозернистого карбонату. Алевроліти бурувато-сірі, кварцові, крупно- та різнозернисті. Цемент регенераційно-поровий. Аргіліти бурувато-сірі, до чорних, глинисті, бітумінозні. Присутність органічної речовини характерна для всіх порід нижньоменілітової підсвіти. Товщина підсвіти змінюється від 167 до 283 м, складаючи в середньому 216м.

Неогенова система - N

Відклади неогенової системи поширені по всій території Передкарпатського прогину і представлені нижнім відділом неогену-міоценом, в якому виділяються дві світи: поляницька та воротищенська.

Поляницька світа (Nipl) залягає на розмитій поверхні середньоменілітової підсвіти, і складена світло-сірими і темно-сірими, сильно вапнистими аргілітами з прошарками дрібно- і середньозернистих пісковиків і алевролітів. Породи сильно слюдисті, з включенням гіпсу, ангідриту в цементі. У нижній частині світи на незначній відстані від контакту -з олігоценовими відкладами спостерігаються тріщинуваті аргіліти з дзеркалами ковзання та прошарками доломітового мергелю. Товщина світи змінюється від 115 до 258 м.

Воротищенська світа (Njvr) складається з нижньо-, середньо- та верхньоворотищенської підсвіти. Відклади воротищенської світи представлені нижньоворотищенською під світою. Породи цієї підсвіти характеризуються високою засоленістю, загіпсованістю. Складені, в основному, сірими вапнистими глинами, пластами солей, гіпсів і невеликими прошарками сірих пісковиків. Для нижньоворотищенської підсвіти характерне також значне поширення брекчії та брекчієвидних порід. Брекчії складаються з уламків сірих вапнистих пісковиків, алевролітів та глинистих порід, зцементованих кам'яною сіллю і глиною. Товщина світи коливається

від 142 до 293 м.

Антропогенні відклади - Q Відклади антропогену поширені повсюдно, складаючись з суглинків, глин, пісковиків. Товщина досягає ЗО м.

2.2 Тектоніка

У тектонічному відношенні Пасічнянське нафтогазоконденсатне родовище пов'язане з Внітрішньою зоною Передкарпатського прогину, яка на більшій частині території перекрита крейдово-палеогеновими відкладами Скибової зони Карпат. Надзвичайно складна будова Передкарпатського прогину обумовила наявність декількох схем його тектонічного районування, і на сьогодні немає одностайної думки стосовно поділу його на окремі структурні одиниці. Одна частина геологів підрозділяє прогин на Більче-Волицьку, Самбірську і Бориславсько-Покутську зони, друга - на Зовнішню та Внутрішню. Ці погляди вісвітлені в багаточисельних друкованих і фондових. роботах. На мій погляд, більш обгрунтованим є розподіл Передкарпатського прогину на дві структурні одиниці: Зовнішню і Внутрішню зони. Це ґрунтується як на особливостях тектонічної будови обох частин прогину, так і на-відмінностях історії їх розвитку. Якщо Внутрішня зона почала розвиватись на флішовій основі одночасно з підняттям Крпат, і для неї характерною рисою є не тільки наявність всього комплексу нижніх і верхніх малас, але і інтенсивна складчастість із широко розвинутими насувними явищами, то Зовнішня