Бориславсько-Покутська підзона складена крейдово-палеогеновим фліщем і нижньоміоценовими маласами. Поверхня насуву його на Самбірську підзону є досить крутою і обмежується фронтальними лініями

»

19

складок, а з південного заходу вона обмежована поверхнею насуву Скибової зони Карпат. Складки, які входять у склад Бориславсько-Покутського покриву, мають форму лінійних антикліналей і насунуті одна на одну в північно-східному напрямі. В залежності від амплітуди поздовжніх насувів антикліналі групуються в декілька ярусів. По простяганню вони пересікаються поперечними скидозсувами, розташованими один від одного на віддалі до 10 км. Амплітуда вертикального зміщення скидозсувів коливається від декількох десятків до 700 м, а горизонтально - до 5 км. Наявність скидозсувів обумовлює блокову будову покриву. Підкиди та підкидо-насуви мають поздовжнє простягання. Вони ускладнюють лінії складок, окремі складки і блоки, і фіксуються при виконанні структурних побудов.

Однією з характерних особливостей будови Бориславсько-Покутського покриву є наявність поперечних піднять і депресій. З північного заходу на південний схід виділяються Старосільсько-Хадновицьке, Орів-Роздольське, Майдан-Івано-Франківське, Микуличин-Коломийське і Покутсько-Буковинське поперечні підняття, які розділені Підбухською, Долинською, Надвірнянською і Верховинською депресіями. Пасічнянське родовище розташоване на південно-східному схилі Майдан-Івано-Франківського підняття. У цьому районі структури Бориславсько-Покутської підзони згруповані у три яруси складок, які розбиті поперечними скидо-зсувами на блоки.

За даними сейсмічних досліджень і глибокого буріння в межах Надвірнянського нафтогазопромислового району виявлено три насунуті один на одний у північно-східному напрямі яруси антиклінальних структур, кожний з яких складений з однією або більше ліній антиклінальних складок. У межах центральної частини Надвірнянського нафтогазопромислового району до першого ярусу структур відноситься Бабчинська, Молодьківська, Стара Копальня, Бухтівецька і Південно-Бухтівецька складки, які перекриті

20

крейдово-палеогеновими відкладами Скибової зони Карпат. Другий ярус структур включає тільки Битківську Глибинну складку, з палеогеновими відкладами якої пов'язане Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне родовище.

Пасічнянське нафтогазоконденсатне родовище пов'язане з палеогеновими відкладами Пасічнянської складки третього ярусу структур, який у межах досліджуваного району складається із чотирьох ліній антиклінальних структур, насунутих одна на одну в північно-східному напрямі та розбитих поперечних порушень на ряд блоків (з північного заходу на південний схід): Гвіздецький, Старунський, Битківський, Пасічнянський і Любіжнянський. Головну лінію третього ярусу структур складають Гвіздецька і Південно-Гвіздецька антикліналі. Це досить широкі антиклінальні складки Карпатського простягання із крутими і підвернутими північно-східними крилами та довгими, глибоко зануреними південно-. західними крилами, які в межах Гвіздецького і Старунського блоків зрізані насувом Старунської складки, яка з південного заходу насунута на головну інію складок. Це довга і вузька антикліналь Карпатського простягання. Вона 'є найбільш припіднятою складкою третього ярусу структур у Битківському перетині. Північно-східне крило складки круте, підвернуте, південно-західне пологе і зрізане насувом Монастирсько-Пнівської лінії антикліналей. Монастирська Складка простягається тільки в межах Гвіздецького блоку. Вона має порівняно пологе коротке північно-східне крило (30-45°), так як південно-західне крило - довге і досить круте (50-70°), сильно занурюється під насув Південно-Монастирської складки.

Південно-східним продовженням Монастирської складки є Пнівська. Шарнір Пнівської складки найбільш при піднятий у межах Старунського блоку. Пнівська складка має пологе (до 40-45°) північно-східне крило і довге, круте, місцями зрізане насувом південно-західним.

Пасічнянська складка, з палеогеновими відкладами якої пов'язані

2d

поклади нафти, газу і конденсату, складає четверту лінію антиклінальних структур разом із Південно-Монастирською, яка є північно-західним продовженням Пасічнянської складки в межах Гвіздецького блоку. За матеріалами сейсмічних досліджень с/п 54/90 і с/п 54/92 на Пасічнянській площі прослідковується Пасічнянська і Південно-Пасічнянська складки, але наявність останньої не підтверджується матеріалами буріння свердловин. Представлена модель тектонічної будови Пасічнянської складки базується на матеріалах сейсмічних робіт, даних буріння свердловин, які внесли значні корективи в уявлення про тектоніку цієї антикліналі.

В цілому Пасічнянська складка є лінійною антикліналлю Карпатського простягання довжиною біля 13 км і максимальною шириною 3.6 км. Поперечними тектонічними поширеннями, які трасуються майже на всі структури третього ярусу, вона розбита на три блоки (з північного заходу на південний схід): Старунський, Битківський і Пасічнянський. Північно-східне крило антикліналі круте (60-70°), південно-західне - довге, закинуте і через поздовжній скидо-зсув поступово переходить у підвернуте крило Битківської глибинної складки, яка майже повністю перекриває Пасічнянську. Найбільш високе положення гребеня складки зафіксоване свердловиною 807, яка розташована в центральній присклепінній частині Битківського блоку. У північно-західному і південно-східному напрямках від свердловини 807 спостерігається поступове занурення гребеня складки в межах окремих блоків по скидо-зсувах до абсолютних позначок покрівлі бистрицької світи, до -3900 м на першій ділянці Пасічнянського блоку і до -4900 м на другій ділянці цього блоку.

Ступінь вивченості окремих частинок Пасічнянської складки різна.

Найкраще вивчена перша ділянка Пасічнянського блоку, де прбурено 6 свердловин (452-Б, 800, 900, 901, 903). Менш вивчений Битківський блок, Де палеогенові відклади розкриті у 5-ти свердловинах (459-Б, 1, 806, 807-і 808). Характер будови південно-західного крила антикліналі добре вивчений

21

у межах другої ділянки Старунського блоку, де воно розкрите свердловинами 811, 810, 817. Положення чола Пасічнянської складки зафіксовано свердловинами 805 і 808, які розкрили товщу менілітових відкладів з досить крутими (60-80°) кутами залягання порід.

Згідно з матеріалами сейсмічних робіт, у межах досліджуваної території фіксується ряд поперечних скидо-зсувів, які трасуються на всі складки третього ярусу структур, розбиваючи як на окремі тектонічні блоки. Так, з північного заходу на південний схід виділені такі блоки: Гвіздецький, Старунський, Битківський, Пасічнянський і Любіжнянський. Нас цікавить Пасічнянський блок, який розділений від Битківського скидо-зсувом. На Пас ічнянській