1

56

згідно РД-39-4-1063-84 "Тьшовьіе и обезательньїе комплекси геофизических исследований поисковьгх, разведочньїх и зксплуатационньїх скважин, бурящихся на нефть и газ", введений з 01.07.84 і "Методические указания по применению комплексов геофизических исследований в опорньїх, параметрических, поисковьіх, разведочньїх и зксплуатационньїх скважин нефтегазоносньїх регионов УССР", які затверджені Мінгео УРСР 8.04.82р.

У комплекс промислово-геофізичних робіт входили такі види ¦ досліджень:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

проводились методами: гама-гама каротажу (ГГК), акустичного цементоміра (АКЦ), термометрії, магнітного локатора муфт (МЛМ).

Стандартний електрокаротаж проводився підошвенним градієнт-зондом A2M0.5N і потенціал-зондом N6.0M0.5A з одночасною реєстрацією кривої СП.

Масштаб запису кривих УО-5; 25 і 125 Ом-м/см, кривої СП - 5, 10, 12.5 мВ/см. Масштаб глибин 1:500.

Стандартний каротаж проводився по всьому розрізі свердловин і використовувався як основний геологічний документ при розчленуванні і

кореляції стратиграфічних одиниць, прогнозуванні зон аномально-високого тиску і в окремих випадках - для оцінки перспектив нафтогазоносності розрізу.

Бокове каротажне зондування велось набором підошвенних градієнт-зондів: A0.4M0.1N, A1.0M0.1N, A2.0M0.5N, A4.0M0.5N, A8.0M1.0N.

Крім вказаних зондів використовувався покрівельний градієнт-зонд N0.5M2.0A. Дослідження проводилось глибинною апаратурою типу КСП, АБКТ, Е-1. Швидкість запису складала 1000-1500 м/год. Питомий опір глинистого розчину мірявся у свердловині резистивіметром і уточнявся шляхом лабораторних замірів або обробки кривих БКЗ. Матеріали БКЗ використовувались також для визначення питомого опору пластів, зони проникнення, характеру насичення, положення ВНК і коефіцієнтів газонафтонасиченя.

Крива СП внаслідок високої мінералізації промивальної рідини і впливу хімреагентів у більшості свердловин слабо диференційована і не може використовуватись для кількісної інтерпретації.

БК записаний зондами: ^-0.03-^—0.03^- або ^-0.03-^—0.03—^,

1.5 0.15 -1.5 1.6 0.15 1.6

апаратурою АБКТ, ТБК, Е-1. Масштаб глибин 1:200. Криві реєструвались як

в лінійному (1:5:25:125), так і в логарифмічному (переважно з модулем 6,25)

масштабах. Швидкість реєстрації кривих, у залежності від стану стовбура

свердловини, 1000-2000 м/г. Дані бокового каротажу використовувались для

визначення питомих опорів пластів і літологічного розчленування.

Боковий мікрокаротаж проводився в масштабі глибин 1:200, уявні опори записані в масштабі 2x10x50 Ом-м/см. Дослідження проводились з Допомогою апаратури КМБК-3, КМБК-Зм, МБК. Швидкість реєстрації Досягла 1000 м/г.

Мікрокаротаж у зв'язку із складними технічними умовами і низькою ефективністю при розчленуванні розрізу, для виділення колекторів не

використовувався.

Заміри кривих індукційного каротажу проводились в інтервалах БКЗ зондом 6ФІ, апаратурою АІК-3; АІК-4; АІК-М. Криві записувались в одиницях провідності, або в окремих випадках, переводились в метри у масштабах глибин 1:200 при швидкості запису 1000-2000 м. Вони використовувались для визначення питомих опорів пластів низькоомних колекторів 0оп<30 Ом-м) спільно з матеріалами БКЗ та іншими електрометричними методами.

У радіоактивний каротаж входять методи гама-каротажу, нейтронного гама-каротажу, нейтрон-нейтронного і імпульсного нейтрон-нейтронного каротажів. Реєстрація кривих проводилась з допомогою апаратури ДРСТ-1, ДРСТ-3, ІГН-6. Для запису кривої РК використовувався масштаб 1:2 (мкР/с)/см, при записі кривих НГК і ННК - 0,1; 0,2 і 0,4 умовних одиниць на сантиметр в імпульсах за хвилину на сантиметр. При дослідженнях методами НГК і ННК використовувались полонієво-берилієві джерела нейтронів потужністю до 1:10 н/сек, або каліфорнієві джерела нейтронів потужністю до 1,5:107 н/сек. При проведенні ІННК працював імпульсний генератор потужністю 1:107 н/сек. Дослідження переважно проводились в необсаженому стовбурі свердловин. Еталонування і налагодження апаратури проводились щомісячно на спеціальних установках. Матеріали радіоактивного каротажу використовувались для кореляції, літологічного розчленування розрізу, виділення колекторів і оцінки пористості пластів.

В акустичному каротажі реєструвались одночасно криві інтервального часу розповсюдження пружних хвиль в масштабі 25 мкс/м-см, часу розповсюдження пружних хвиль (ЮОмкс/см), амплітуди пружних хвиль (1 В/см) і кривої затухання логарифм відношення амплітуд пружних хвиль в масштабі 1 дБ/см. Роботи проводились апаратурою СПАК-2, СПАК-2М, СПАК-4, СПАК-6.

Матеріали АК використовувались для визначення пористості

колекторів.

Термометричні дослідження проводились з метою вивчення температури бурової рідини при проведенні БКЗ, термоградієнту в розрізах свердловин. Крім того, значний обсяг досліджень використовувався для визначення глибини залягання працюючих пластів і заколонних перетоків. Заміри проводились електротермометрами ТЕГ-5, ТЕГ-36, ТЕГ-60 в масштабі глибин 1:500. Криві записані в масштабі 0,5° С/см при швидкості запису близько 1500 м/год.

Газокаротажні дослідження використовувались як у процесі буріння, так і по методиці ГК після буріння. Дослідження проводились станцією АГКС-4АЦ.

Положення стовбура свердловини в просторі контролювалось з допомогою інклінометрів КІТ, ІТ-200. Заміри проводились через 25 м по всьому стовбуру. Результати замірів використовувались при структурних побудовах.

Якість цементування обсадних колон визначалось методами АКЦ, ГГК, криві цементоміра реєструвались апаратурою АКЦ-4. За даними АКЦ оцінювалась якість схоплення цементного каменя з колоною і породою.

Криві ГГК записувались з допомогою апаратури ДРСТ при величині зонда 50-60см, джерелом у-випромінювання інтенсивністю до ЮмКюрі. Метод використовувався для визначення висоти підняття цементного кільця..

Відбір проб із пласта випробувачем на каротажному кабелі не проводився.

Дослідження випробувачем на бурильних трубах в процесі буріння проводились з метою виділення колекторів, визначення їх фільтраційних властивостей і визначення характеру насичення. У відкритому стовбурі вивчались продуктивні розрізи всіх свердловин за винятком 452-Б із-за Ускладнень в процесі буріння.

Розкриття продуктивних горизонтів велось перфораторами типу ПКС-

80, ГЖС-105, ГЖО-89, ПНК-89.

Геофізичні дослідження проводились на протязі багатьох років. За цей час комплекс поповнився новими методами досліджень. Внаслідок цих причин. в одній з перших свердловин (452-Б) відсутні методи БМК, АК, ІННК.

Якість матеріалів ГДС у більшості випадків задовільна і дозволяє використати їх для виділення ефективних товщин, оцінки ємкісно-фільтраційних властивостей і визначення характеру насичення. Але існують