У товщі нижнього сармату виділяються нижньо – і верхньодашавська підсвіти, складені перешаруванням сірих, вапнистих, сланцюватих глин з різнозернистими пісковиками, алевролітами і рідкими перешаруваннями туфів та туфітів.

Глини гідрослюдистого і монтморилонітового складу з уявними опорами до 4 Ом*м. На їх фоні, за даними каротажних діаграм виділяються прошарки туфітів, збагачених бентонітом та піритом, з електричними опорами до 0.1 Ом*м. це дозволило виділити в нижньодашавській підсвіті ряд піщаних горизонтів, які часто простягаються на далекі відстані. У верхньодашавській підсвіті виділено 14 (ВД-1 - ВД-14), а у нижньодашавській - 17 таких горизонтів (НД-1 - НД-17).

Горизонт НД-17 віднесений до косівської світи на підставі мікрофауністичних досліджень і кореляції каротажних діаграм свердловин.

3 Тектоніка

Зовнішня зона Передкарпатського прогину характеризується розвитком різнонаправлених розломів. На північному сході вона межує із Західно – Європейською та Східно – Європейською платформами по кулісоподібно розташованих Городоцькому, Калуському і Сторожинецькому розломах. З південного заходу зону обмежують передкарпатський розлом на глибині і стебницький насув на поверхні. По ньому вона перекривається внутрішньою зоною з амплітудою до 20 - 25 км. На Слопчицькій структурі в Польщі міоценові відклади Зовнішньої зони розкриті свердловинами під Карпатським насувом на відстані 30 км від його краю.

Щодо геологічної будови Зовнішньої зони існують різні міркування відображені на схемах тектонічного районування. Великий обсяг бурових робіт та геофізичних досліджень дозволив деталізувати будову регіону. Зокрема, уточнено границі Угерсько–Косівського і Крукеницького блоків, розчленованих Краковецькою зоною скидів і направлених під кутом до Карпатської геосинкліналі, з’ясовано потужності неогенових відкладів, які в цих блоках дорівнюють відповідно 0.3 - 3 і 2.7 – 6 км., на окремих ділянках встановлено положення і визначено амплітуди деяких розломів, а також виділено нові елементи – Добромильський блок з Княжицьким розривом, що відділяє його від Крукеницькогоблоку, та Стороженицький блок в межах поперечного Покутсько – Буковинського підняття, розміщений між Косівським і Сторожинецьким скидами. Він являє собою похилу монокліналь, потужність неогенових відкладів якої поступово зростає на південний захід від 0.3 до 1.4 км.

На піднятому північно – східному крилі Сторожинецького скиду потужність юрських, крейдових і неогенових відкладів стрибкоподібно зменшується, а теригенні неогенові породи поступово заміщаються карбонатними фаціями, що спричинило до проведення на решті території поверхневої границі між прогином і платформою.

Повздовжні блоки доальпійського фундаменту Передкарпатського прогину відображають положення Сандомир – Добруджинської гряди з рифейськими утвореннями в ядрі. Ці блоки в неогені розвивалися одночасно з осадкоутворенням. Вони січуть верхньотортонські відклади косівської світи, а також нижньосарматські нижньодашавської і верхньодашавської підсвіт. Конседиментаційний розвиток порушень підтверджується зміною потужності синхронних горизонтів на зануреному і піднятому крилах, що дуже чітко відображено на геологічному розрізі Хідновичі – Коханівка. Тут на піднятому крилі Краківського розлому в Угерсько – Косівському блоці потужність неогенових відкладів, порівняно з крукеницьким блоком, зменшується в два і більше разів. Це відбувається через скорочення потужності окремих горизонтів і вкладання з розрізу нижніх горизонтів. На піднятих крилах Городоцького і Калуського розломів майже пов-ністю виклинюються всі горизонти нижньодашавської і нижні гори-зонти верхньодашавської підсвіт. Багато тектонічних порушень, які січуть відклади фундаменту, простежується в міоценових породах. Такі порушення в тортонських і нижньосарматських утвореннях з амплітудами від десятків до кількох сотень метрів пройдені сверд-ловинами на площах Новосілки, Грушів, Добряни, Судова Вишня, Свидниця, Хідновичі, Никловичі, Майничі, Опари, Угерсько, Дашава та ін.

Амплітуди цих порушень змінюються за простяганням і з глиби-ною. Наприклад, у зоні Краковецького розлому загальна амплітуда зміщення донеогенової поверхні Крукеницького блоку відносно Судововишнянського в Мостиському перетині становить 2,3 км. Амплітуда розлому збільшується на південний схід і в районі Новосілок (через 45 км.) досягає 3,3 км. Подібним чином змінюються ам-плітуди Городоцького, Калуського, Косівського та інших розломів.

Більшість порушень в неогеновій товщі проявились як скиди. Разом з цим в околицях сіл Держів і Камінна встановлено насуви кем-брійських порід на силурійські, які просторо-во збігаються з Городоцькою і Калуською дислокаціями. З цього ви-пливає, що у названих зонах відбувалися неодноразові різнонаправлені порушення. В палеозойській товщі розривні порушення проявилися як насуви (підкиди), а в неогеновій - як скиди, рідко підкиди. Різнонаправлений рух блоків чітко фіксується по Городоцькому, Калузькому, Краковецькому та інших розломах. Південно-західне крило Городоцької зони по поверхні палеозою підняте до 800 м., а по поверхні мезозою опущене до 500 м. На північно-східному крилі Краковецького розлому неогенові відклади залягають на мезозойських, місцями на палеозойських, утвореннях, в той час як в Крукеницькому блоці вони перекривають рифейський масив. В мезозої ця гряда в основному була піднятою і в здовж неї утворилися асиметричні прирозломні юрська та крейдові западини з дуже пологими північно-східними крилами.

Вважається, що зона Краковецького розлому також є давньою і що в палеозої вона відділяла складчасті верхньопротерозойоькі вер-стви від області розвитку менш дислокованих нижньопалеозойзьких товщ.

Амплітуда тектонічних порушень в неогенових відкладах зрос-тають з глибиною. Певні розриви січуть майже всю товщу, іншим в приповерхневих зонах відповідають флексурні згини. В зонах регіональних розломів у верхніх горизонтах верхньодашавоької підсвіти розвинені вузькі антиклінальні складки,