У центральній та південно-східній частинах Зовнішньої зони до таких проникних поздовжніх дислокацій належать Назавизівська, Косівська, Калуська, Ковалівська, Краковецька. Остання простежуються тут у фундаменті Внутрішньої зони. Їх перетин з Манявсько-Покутським розломом створив сприятливі умови для міграції вуглеводнів зі глибинних зон у верхні горизонти, звідки газ поступав у пастки косівського, Ковалівського, яблунівського та інших родовищ.

Запаси газу в межах окремих родовищ дуже часто нерівномірно розподілені по площі. Це особливо характерно для родовищ Крукеницького і меншою мірою для Угерсько-Косівського блоків. Основні запаси зосереджені на перекліналях з хорошими колекторськими властивостями, де найбільше пластів пісковиків.

Встановлені закономірності будови і газоносності Зовнішньо зони Передкарпатського прогину дозволяють точніше оцінити її перспективи.

Певне виключення відносно перспектив газоносності становлять структурні виступи мезозойських і давніших відкладів, а також підняті донеогенові блоки, породи яких під алохтоном центральної і південно-східної частин Зовнішньої зони контактують з міоценовими глинами занурених блоків. Якщо ж геофізичні дослідження не виявляють структур, то в напрямку Передкарпатського глибинного розлому бурові роботи варто припинити, тому що тут блоки донеогенового фундаменту, як правило, опущені.

Невеликі поклади газу в гельветських і мезозойських відкладів можливі в зоні Краковецького розлому на північному заході прогину, і тут, очевидно, слід орієнтуватися на ймовірність існування ще не розвіданих структурних виступів (район Опарського і територія на захід від Новосілківського родовищ).

Значно вище оцінюються перспективи газоносності неогенових відкладів, головним чином, недостатньо розвіданого Крукеницького блоку. В ньому під Стебницьким надвигом потужність неогенових відкладів у середньому складає 800-1000 м при ширині смуги до 20 км і довжині блоку 80 км. З наближенням до Передкарпатського розлому потужність неогену різко скорочується до 100-200 м. Ці ділянки слабо перспективні.

Припускалось, що в напрямку Складчастих Карпат, міоценовий басейн яких був головною зоною зносу уламкового матеріалу, відбуватиметься укрупнення тортонських і нижньосарматських осадків. Це, не підтвердилося поки що розвідувальним бурінням. Збільшення потужності пісковиків, як вже згадувалося, спостерігається на перекліналях та крилах локальних підняттів і в прирозломних ділянках, які занурювалися інтенсивніше, ніж решта території певного блоку. Виходячи з цього, найбільш перспективними при розшуках газових покладів є Крукеницький і Угерсько-Косівський блоки вздовж Краковецького, Городоцького, Калуського і Косівського розломів.

На даний час у неогенових відкладах Орховицького родовища відкрито декілька покладів вуглеводнів. Так, з тортонських відкладів (можливий аналог богородчанської світи) отриманий приплив нафти дебітом 1,27 м3/добу. (св. № 9-Орховицька) Також отриманий приплив нафти з аналогічних відкладів з св. № 12-Орховицька. Отримано припливи газу практично метанового складу з горизонтів НД-13 - НД-16 (св. № 3, 6, 7, 9 -Орховицькі).

Характеристика продуктивних відкладів

Колекторами газу у верхньотортонських і нижньосарматських відкладах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину є пісковики і алевроліти. Потужність газонасичених пластів пісковиків зміню-ється від 0,1 до 1 - 2 м, рідко до 5 м. Найбільш поширені пласти піс-ковиків потужністю 5 - 30 см.

Нижні горизонти нижньодашавської підсвіти (НД-11 - НД-І7) складені глинами з прошарками ущільнених пісковиків потужністю 0,4 - 0,8 м, у верхах (горизонти НД-1 - НД-11) потужність пісковиків збільшується. У південно-східній, найбільш опущеній, частині Кру-кеницького блоку розріз, особливо горизонт НД-15, збагачується гру-бозернистим піщаним матеріалом (св.7-Новосілки).

Нижньосарматські пісковики Зовнішньої зони, за винятком негли-боко залягаючих і слабо зцементованих пластів на Хідновицькому ро-довищі, мають середню міцність. Проте в розрізах свердловин переважають щільні пісковики. Текстура останніх масивна, паралельна і верствувата. Їх верствуватість зумовлена наявністю на площинах нашарування дрібних лусок слюди і решток обвугленого детриту. Пісковики значною мірою вапнисті (середній вміст карбонатів - 10 - 25 %). Цемент глинистий, карбонатний, глинисто-карбонатний і кременистий. Глиниста фракція цементу складена гідрослюдою з домішками монтморилоніту, каолініту і хлориту. Тип цементації - поровий, поровобазальний [2].

За складом пісковики кварцеві, олігоміктові і поліміктові. Останні зустрічаються лише на ділянках з підвищеною піщаністю (Кпс > 40 %).

Кварцові пісковики мають алевропсамітову структуру. Перева-жають зерна розміром 0,1 - 0,3 мм. Уламкову частину (60 - 90 % об’єму породи) складають слюда, гострокутні і слабо обкатані зерна кварциту і польового шпату, а також поодинокі зерна гранату, циркону, турмаліну, лейкоксену.

Олігоміктові пісковики зустрічаються рідше від кварцових, а за їх ступенем відсортованості уламкового матеріалу не відрізняються від них. Склад цього матеріалу - уламки кварцитів, кремнистих аргілітів, халцедону, зерна гранату, сфену, луски мусковіту і біотиту.

Поліміктові пісковики склаладаються із зерен розміром 0,6 - 0,8 мм з домішками дещо більших. Уламки напівокатані і окатані. До 50 % їх становлять кварцити, халцедоноліти, кременисті аргіліти, кварцеві алевроліти, вапняки, вапни-сті сланці тощо. Зустрічаються окремі агрегати дрібних зерен глау-коніту.

За геофізичними даними, уявні електричні опори пісковиків скла-дають 50 - 70 Ом*м. Вони характеризуються від'ємними аномаліями влас-ної

поляризації (ВП) (до 70 мВ) і природною радіоактивністю 5 -6 у.o.

Щодо геофізичної характеристики з точки зору електричних методів, а саме бокового каротажного зондування, то в ході проведення досліджень та подальшої інтерпретації даних БКЗ були отримані фактичні криві зондування свердловин Орховицького газонафтового родовища (див. рис. 1.3 - 1.5) у різних, за характером насичення, частинах розрізу дашавської світи.

Щільність пісковиків змінюється від 2,05 (слабо зцементо-вані)