Кількість прихватів, для ліквідації яких використовувався спосіб | Кількість ліквідованих прихватів | Час на ліквідацію 1 прихвату (з числа ліквідованих), год | Кількість прихватів, для ліквідації яких використовувався спосіб | Кількість ліквідованих прихватів | Час на ліквідацію 1 прихвату (з числа ліквідованих), год | Кількість прихватів, для ліквідації яких використовувався спосіб | Кількість ліквідованих прихватів | Час на ліквідацію 1 прихвату (з числа ліквідованих), год | Кількість прихватів, для ліквідації яких використовувався спосіб | Кількість ліквідованих прихватів | Час на ліквідацію 1 прихвату (з числа ліквідованих), год

Перепад тиску | 33 | 26 | 3 | 274,7 | 20 | 6 | 424,7 | 19 | 9 | 642,3 | 15 | 15 | 1692

Обвал стінок | 3––– | 3 | 1 | 447 | 1–– | 1 | 1 | 1692

Розклинювання в КНБК | 17 | 12–– | 12 | 1 | 90 | 11 | 4 | 581,5 | 12 | 12 | 2646

Заклинювання в жолобі | 8 | 5–– | 5–– | 4 | 2 | 217,5 | 6 | 6 | 1479

Всього | 61 | 43 | 3 | 274,7 | 40 | 8 | 385,6 | 34 | 15 | 569,4 | 34 | 34 | 1772

Показники результативності використання ударних механізмів складають: для прихватів внаслідок перепаду тиску – 30%, обвалів стінок свердловини – 33,3%, розклинювання КНБК – 8,3% і заклинювання в жолобі–0.

Оббурювання прихваченого інструменту характеризується такими показниками результативності: для прихватів внаслідок перепаду тиску – 47,4%, обвалів стінок свердловини – 0, розклинювання КНБК – 36,4% і заклинювання в жолобі – 50,0%.

Аналіз технології ліквідації прихватів показує, що вибір першочергових дій після виникнення прихвату здійснюється в залежності від причини його виникнення, як правило, за схемою “від простого до складного”. Ефективність ліквідації прихватів визначається правильністю вибору способу, або набору способів, які б відповідали типу прихвату.

2.15.2 Огляд способів і пристроїв для ліквідації прихватів

Існуючі способи ліквідації прихватів основані на застосуванні механічних, гідравлічних і фізико – хімічних дій на зону прихвату або їх комбінацій. Відсутність циркуляції промивальної рідини обмежує вибір цих способів.

Фізико – хімічні способи основані на закачуванні в зону прихвату порцій спеціальних рідин (так звані рідинні ванни), які послаблюють або ліквідовують утримуючу силу шляхом хімічного розчинення, розрідження та інших дій або їх комбінацій.

Гідравлічні способи базуються на зміні перш за все гідравлічного тиску в зоні прихвату внаслідок регулювання гідростатичної складової або формування гідравлічних імпульсів і хвиль у стовпі промивальної рідини (трубах і затрубному просторі).

Механічні способи основані на створенні квазістатичних (розходжування інструменту і відбивка ротором), вібраційних або ударних навантажень (у тому числі і за рахунок вибуху) на бурильну колону.

Комбіновані способи – це поєднання фізико – хімічної, гідравлічної дії з механічною і т.д.

При механічних способах використовують ударні механізми, за допомогою яких здійснюють удари, які передаються прихваченій частині колони бурильних труб.

При ліквідації прихвату бурильної колони, викликаного заклинюванням долота пробують долото відбити ротором, встановлюють кислотну або нафтову ванну, чи торпедують бурильну колону над долотом.

Одночасно з установкою ванни вирішується питання про можливість встряхування або торпедування долота. Якщо ці роботи виявляться безрезультатними або їх неможливо здійснити, доцільно відкрутити за допомогою шнурової торпеди або обрізати торпедою – труборізом бурильну колону, якнайближче до долота і ліквідувати заклинювання за допомогою ударно-вибивних снарядів.