Г о р и з о н т В Д – 1 3

Горизонт залягає на глибинах 1100-1140 м і представлений перешаруванням глин і піщаних проверстків. При загальній товщині горизонту 78-83 м сумарна товщина піщаних різновидностей /пісковиків і алевролітів/ в розрізі горизонту складає 15-26 м, або 20-45%. Більш піскуватою є нижня частина горизонту при одночасному збільшенні товщини піщаних проверстків /від декількох сантиметрів до 2-5 м. Це послужило підставою для розчленування горизонту на дві частини. Верхню переважно глинисту частину названо горизонтом ВД-13А, а нижню піщану частину – горизонтом ВД-13Б. Промислова газоносність пов’язана з нижньою астиною.

Горизонт ВД-13 відрізняється найкращими колекторськими властивостями серед продуктивних горизонтів Залужанського родовища, його ефективна газонасичена товщина за даними промислової геофізики становить від 10,3 м /свердл. 42/ до 29,7 м /свердл. 22-3л/. За результатами лабораторних досліджень кернового матеріалу пористість пісковиків горизонту коливається в широких межах – від 7 до 24,7 %, проникність – від 0,07х10-15 до 779х10-15 м2 /0,07 – 779 мД/, карбонатність – від 9% /свердл. 7-3л/ до 20,2% /свердл. 42-3л/. За даними промислової геофізики середнє значення пористості колекторів складає 21,7%, коефіцієнта газонасиченості пор – 84,6 %, ефективної газонасиченої товщини – 13,9 м.

Горизонт ВД-13 випробуваний в свердловинах 5-3л, 7-3л, 12-3л і 44-3л. По свердловині 44-3л із інтервалу розкриття горизонту 1210-1194 м /абс. відм. – 930,9 915 м отриманий приплив пластової води з дебітом 4,8 м3/д пр динамічному рівні 142 м. По решті свердловин отримані найбільші на родовищі припливи газу, котрі складали від 145 тис. м3/д /свердл. 5/ до 609 тис. м3/д /свердл. 12/ при пластовому тиску 10,55-10,73 МПа та депресії на пласт 0,08-0,57 МПа. Перший приплив газу дала свердловина 5-3л в 1971 р. Абсолютні відмітки нижніх отворів інтервалів перфорації, з яких отриманий безводний газ , при випробуванні знаходиться в межах від 838,7 м /свердл. 5/ до 859,7 /свердл. 12/.

В результаті випробування та інтерпретації даних промислово-геофізичних досліджень встановлено, що газоносність пов’язана з нижньою частиною горизонту ВД-13 /з горизонтом ВД-13Б/ в склепінній частині Залужанської структури. У зв’язку із прошарковим газонасиченням розрізу єдиний по горизонту газоводяний контакт /ГВК/ не встановлюється. При підрахунку затверджених запасів газу контур газоносності горизонту умовно був проведений по ізогіпсі покрівлі – 856 м. Відповідно до цього поверх газоносності горизонту визначається в 77 м, а площа покладу в 8,79 км2.

Таким чином, скупчення газу в горизонті ВД-13 можна розглядати як масивний склепінний поклад з частковим прошарковим газонасиченням. З південної сторони поклад тектонічно обмежений стебницьким насувом /див. рис. 1.3/.

Початковий пластовий тиск в газовому покладі в середньому дорівнював 10,68 МПа /108,9 кгс/см2/. Запаси газу горизонту затверджені в об’ємі 2530 млн. м3 по категорії С1.

Г о р и з о н т Н Д – 5

В межах родовища горизонт залягає на глибинах 1700-2050 м. Загальна товщина його змінюється по площі від 125 м /свердл. 13-3л/ до 145 м /свердл. 19, 24-3л/. Горизонт представлений тонким перешаруванням глин, пісковиків та алевролітів. Загалом більш піщаною є верхня частина розрізу горизонту з поширенням більш потужних піщаних проверстків. Сумарна товщина піщаних різновидностей складає 20-50 % загальної товщини горизонту. Ефективна газонасичена товщина за даними каротажу визначається від 7 м /свердл. 42-3л/ до 43 м /свердл. 7-3л/. За даними лабораторних досліджень керну пористість колектору коливається від 14,8 до 19,8 %, карбонатність – від 8,1 до 2,5 %. За результатами геофізичних досліджень середнє значення пористості колекторів дорівнює 18 %, газонасиченості пор – 71 % та ефективної газонасиченої товщини горизонту – 23,9 м /див. табл. 1.1/.

Газоносність горизонту НД-5 вивчена за результатами випробування на продуктивність пошукових і розвідувальних свердловинах № 1, 5, 6, 7, 8, 12, 17, 18, 19, 43 та в експлуатаційних свердловинах 22 і 43. Припливи газу з дебітами 15-177 тис. м3/д отримані тільки по свердловинах 5, 12, 17, 22 і 24 при значно вищих пластових депресіях порівняно з горизонтом ВД-13 /від 5,9 до 9,95 МПа/. Решта свердловин дала припливи пластової води з дебітом ід 0,3 м3/д /свердл. 1/ до 169 м3/д /свердл. 43/ при динамічному рівні 1506 99 м. По свердловині 8-3л спостерігалось слабе виділення газу.

Абсолютна відмітка нижніх отворів інтервалів перфорації в яких отриманий газ, знаходиться в межах від - 1476 м /свердл. 5/ до – 1511 м /свердл. 24/, а верхніх перфораційних отворів, з яких отриманий приплив води, - від 1446 м /сверлд. 19/ до – 1538 м /свердл. 18/. Це засвідчує прошарковий характер газо насичення розрізу горизонту.

Газоносність горизонту вперше встановлена в 1971 р. свердловиною 5-3л.

За результатами випробування скупчення газу в горизонті НД-5, як й в горизонті ВД-13, пов’язані зі склепінною частиною сарматської структури. Однак через прошарковий характер газонасичений єдиний газоводяний контакт в горизонті не встановлюється. Тому умовний контур газоносності горизонту /УГК/ проводиться по ізогіпсі покрівлі мінус 1452 м /див. рис. 1.3/. Виходячи із найнижчої відмітки горизонту, з якої отриманий приплив газу – 1511 м, висота газового скупчення в горизонті досягає 130 м.

Таким чином газонакопичення в горизонті НД-5 можна розглядати як склепінний поклад частково прошаркового типу.

В межах ізогіпси – 1452 м площа промислової газоносності горизонту становить 8,77 км2.

Слід