Дослідно – промислова експлуатація юрсько – гельветського покладу почалось в грудні 1957 р.

В 1959 р. інститутом УкрНДГРІ був складений проект розробки цього покладу (2) на основі затверджених ДКЗ запасів.

У відповідності з розпорядженням Держгіртехнагляду УССР технологічним відділом нафти і газу ПКТІ Львівського Раднаргоспу в 1961 р. був складений новий проект розробки юрсько – гельветського покладу (3).

Всього на Рудківському родовищі пробурено 67 свердловин в т. ч. 39 розвідувальних і пошукових, 3 оціночних і 25 експлуатаційних.

З розвідувально – оціночного фонду до експлуатації прийнято 19 свердловин, 19 свердловин ліквідовано з геологічних причин, 4 – з технічних.

З числа експлуатаційних свердловин прийнято до експлуатації 21 свердловину. Таким чином, в експлуатацію було передано ** свердловин, з яких 31 свердловина в різний час експлуатувала основний юрсько – гельветський поклад.

Після експлуатації ліквідовано *** свердловин у фонд п’єзометричних і спостережних переведені 5 свердловин.

В діючому експлуатаційному фонді родовища станом на 01.01.1996 р. знаходиться 14 (І п) свердловин в т. ч. 6 свердловин на юрсько – гельветський поклад, 4 – на горизонти НД-9, НД-8 і одна (+ 1 пакерна) – на горизонт НД-7 і три – на горизонт НД-4.

1.2. Стратиграфія

В геологічній будові родовища приймають участь відклади палеозойського, мезозойського, неогенового та четвертинного комплексів, які залягають на рифейському фундаменті.

Рифейські відклади

Відклади умовно віднесені до рифею, на площі розкриті тільки однією свердловиною 300 в межах глибин 1153 – 1502 м і переставлені аргілітами і алевролітами з проверстками кварцового пісковика.

Палеозойська група – Р Ж

Відклади палеозою представлені породами кембрійської і силурійської систем. На площі Рудки ці відклади розкриті п’ятьма свердловинами (20, 80, 120, 140 і 300) і літологічно представлені піщано – глинистою товщею, яка складена монотонним чергуванням кварцитових пісковиків, алевролітів та глин.

Товщина піщано – алевролітових прошарків змінюється від декількох сантиметрів до 1 – 10 і більше метрів.

Вперше Більче – Волицькій зоні свердловиною 300-Р пройдені на повну товщину (503 м) відклади кембрійського віку.

Максимальна розкрита потужність палеозойських відкладів на площі Рудки досягає 2123 м (свердловина 300-Р).

Юрська система

В межах зовнішньої зони Передкарпатського прогину юрська система представлена нижнім, середнім та верхнім відкладами.

В районі Рудківського родовища зустрінуті (фауністично підтверджені) лише відклади середньої та верхньої юри.

Тільки в свердловині 300-Р в інтервалі 1630-2330 м відкриті відклади, які умовно віднесені до нижньої – середньої юри.

Середня юра.

Відклади цього віку представлені байським і батським ярусами, які складені перешаруванням аргілітів, алевролітів і пісковиків з проверстками гравелітів. Товщина відкладів коливається від 55 до 119 м.

Верхня юра.

На Рудківському родовищі верхня юра представлена келловейським, оксфордським і кіммериджським ярусами яким відповідають Рудківська, строката і нижнівська світи.

Рудківська світа складена щільними доломітизованими вапняками органогенно – уламковими з багато чисельними уламками мшанок. Товщина світи змінюється від 50 до 70 м.

Строката світа складена переважно аргілітами світло – сірими, зеленими з проверстками пісковиків, мергелів, вапняків. Потужність світи від 21 до 35 м.

Нижнівська світа представлена потужною товщею тріщинуватих вапняків з проверстками доломітів, глин і дрібнозернистими пісковиками з глинисто – карбонатним цементом. Товщина світи внаслідок її розриву у верхній частині непостійна і змінюється від 25 м (свердловина 100-Р) до 100 м (свердловина 5а-Р).

Неогенова система

На Рудківській площі неогенові відклади представлені гельветським (карпатій), баденським і сарматським ярусами.

Гельветський (карпатій) ярус

Відклади цього ярусу незгідно залягають на розмитій поверхні юри і представлені зеленувато – сірими кварцево – глауконітовими пісковиками з рідкими проверстками глин і мергелів.

Широкого розповсюдження на площі гельвет не має і відсутній в північно – західній і південно – східній частинах структури.

Товщина відкладів, в залежності від рельєфу розмитої поверхні юрських утворень, змінюється в широких межах – від нуля до десятків метрів. Максимальна товщина досягає 16 м (свердловина *** - Р).

1.3. Тектоніка

В регіональному відношенні Рудківське родовище розміщене в Косівсько – Угерській підзоні Більче – Волицької зони Передкарпатського прогину. Границями Косівсько – Угерської підзони служать Краковецький (на південному заході) та Городоцький (на північному сході) тектонічні розломи (скиди).

Поздовжнім Судово – Вишнянським скидом підзона розділена на два великих повздовжніх блоки Бонівський та Рогозненський.

В будові родовища виділяється три структурно – тектонічні поверхи: рифейсько – нижньопалеозойський, мезозойський і неогеновий.

Найменш вивчений нижній поверх через відсутність надійних відбиваючих сейсмічних горизонтів.

Дуже дислоковані породи палеозойського комплексу обрамляються відкладами мезозойського (юрського) структурного поверху.

Розмита поверхня верхньоюрських відкладів в межах родовища являє собою антиклінальну структуру, видовжену з північного – заходу на південний схід і розбиту на окремі тектонічні блоки системою різноамплітудних диз’юнктивних порушень повздовжнього і поперечного напряму.

З південного – заходу структура обмежена Судово – Вишнянським, а з північного заходу Городоцьким регіональними скидами. Ці крупні розломи охоплюють весь мезозойсько – баденський комплекс порід та частину розрізу нижньосарматських відкладів (до верхньодашавської підсвіти).

Решта диз’юнктивних розломів з амплітудою скиду 20-150 м загасають в нижній частині дашавських відкладів. З південно – східної сторони Рудківська площа відокремлюється неглибоким синклінальним прогином від Мостиського та Грудівського піднять.

В даному звіті на основі перегляду геолого – сейсмічних матеріалів (з врахуванням останніх даних буріння) виконані геологічні побудови (рис. 1.4.-1.6.).

Згідно з новою інтерпретацією уточнено розташування Судово – Вишнянського розлому. Встановлено також, що газові поклади в нижньодашавських горизонтах (за винятком горизонту НД-4), як й в юрських так і гельветських відкладах, з південно західної сторони екрануються Судово – Вишнянським порушенням.

Внаслідок структурних перебудов збільшилась площа газоносності нижньодашавських горизонтів