Коефіцієнт метаморфізації вод 0,92-0,93, вміст сульфатів в них 80,2-*** мг/л. Для них притаманна підвищена концентрація йоду 1 до 53 мг/л, (та дещо понижений вміст брому) до 90 мг/л. Хлор – бромний коефіцієнт змінюється від 118 до 200.

Питома вага вод верхнього комплексу коливається від 1,0085 до 1,016 г/см3.

Водозмішаючими породами в нижньому водоносному комплексі є пісковики та алевроліти гельвету, вапняки, доломіти і пісковики верхньої і середньої юри.

Водозбагаченість юрських вапняків і доломітів залежить від їх тріщинуватості і інколи від каверзності.

Обводненість порід нерівномірна. Прошарки, що характеризуються високою водозбагаченістю, чергуються з практично безводними карбонатними утвореннями (так звані “сухі” об’єкти).

Статичні рівні вод по нижньому комплексу до початку розробки відповідали гідростатичному тиску на глибині залягання водоносного горизонту. Поточні статичні рівні в гельвет – мезозойському комплексі встановлюються на глибинах 500-790 м (тобто складають 40-50 % від початкового значення), що пояснюється довготривалою розробкою газових покладів.

Води гельвет – мезозойського комплексу утворюють єдину гідродинамічну систему і по хімічному складу належать до хлоркальцієвого типу, хлоридно – натрієвої групи. Мінералізація їх значно вища від мінералізації вод верхнього водоносного комплексу. На Рудківському родовищі вона складає 56-140 г/л при густині вод 1,037-1,092 г/см3. При цьому спостерігається тенденція до збільшення мінералізації з глибиною залягання порід. В пластових водах розчинені гази, в основному, метанового складу. Газонасиченість вод коливається від 0,22 до 0,45 м3/м3. Більче – Волицька зона Передкарпатського прогину вважається практично закритою гідрологічною областю з вельми утрудненим водообміном з суміжними гідрогеологічними зонами (Самбірською зоною та платформою). Разом з тим зв’язаний з юрськими та гельветськими відкладами, водоносний комплекс через регіональне розповсюдження та велику товщину характеризується значним пружним запасом, що зумовлює можливість проявлення пружно – водонапірного режиму розробки газових покладів. Але, як показує динаміка пластових тисків, розробка юрсько – гельветського масивного газового покладу відбувалась при слабкому проявленні пружно напірного режиму з низьким коефіцієнтом компенсації падіння пластового тиску, просуванням підошовних вод в поклад. е пояснюється високими темпами розробки покладу при утрудненому гідродинамічному зв’язку його з законтурною областю на окремих ділянках газо водяного контакту. В даних умовах спостерігаються локальні прориви підошовної води в газовий поклад по тріщинах у юрських вапняках у вертикальному напрямі та по більш проникних пластах в горизонтальному напрямі. В результаті цього відбулося передчасне обводнення експлуатаційних свердловин, розташованих в центральній частині родовища з відстанню інтервалів розкриття юрсько – гельветського покладу перфорацією до початкового ГВК, що дорівнювала 50-110 м.

Проявлення водонапірного режиму по газових покладах нижньосарматських горизонтів ускладнюється великою мінливістю розповсюдження та єміксно – фільтраційних властивостей газових колекторів, яка утворює гідродинамічну взаємодію покладу з законтурною областю на малі розміри останньої.

У зв’язку з цим нижньосарматські газові поклади розробляються практично при газовому режимі.

З самого початку розробки родовища спостерігається надходження мінералізованої та пластової води на вибій свердловини.

Для нижньосарматських покладів це явище обумовлене вибірковим газо насиченням розрізу продуктивних горизонтів, при наявності в його газонасиченій частині водоносних проверстків.

Для юрсько – гельветського покладу причиною передчасного обводнення свердловин є вибіркове підтягування води по зонах підвищеної гідропроводності, за рахунок створення глибоких депресійних воронок внаслідок великих темпів відбору газу в початковий період розробки.

1.6. Запаси газу і конденсату

Запаси газу Рудківського родовища підраховувались неодноразово як об’ємним методом, так й за методом падіння тиску.

Перший підрахунок об’ємним методом був виконаний і 1955 р. комплексно – тематичною партією тресту “Львівнафтогазрозвідка” по горизонту НД-9 (кол. ІУ піщаному комплексу), згідно з яким ДКЗ СРСР були затверджені запаси газу цього об’єкта по категорії

Геологічний звіт за 2005 р.

Рудківське родовище

Розробляється з 1957 р. У розробці знаходилися карпатій – юрський поклад горизонти НД-11, 10, НД-9Б, НД-9А, НД-7, НД-5, НД-4 сарматських відкладів.

Карпатій – юрський поклад найбільший за розмірами і на цей час знаходиться на останній стадії розробки. Із об’єкту вилучено 26303,2 млн. м3 газу, що складає 90,4 % від початкових балансових запасів. Поклад розробляється із слабим проявом пружно водонапірного режиму. Станом на 01.01.2005 р. у зв’язку з обводненням або виснаженням ліквідовано або переведено на вищі горизонти 27 свердловин. Обводнення або виснаження свердловин проходить нерівномірно і віддалені свердловини мають дещо вищі тиски. З метою виявлення таких ділянок пробурені три оцінюючі свердловини № 226, 227, 228. При випробуванні карпатій – юрського покладу в свердловині № 226 було відмічено пластовий тиск 5,4 МПа, що значно вищий ніж у діючих свердловинах де він складав 1,3-2,7 Мпа. Однак, дебіт свердловини був незначний і не перевищував 0,3 тис. м3/д. У зв’язку з цим її було переведено на НД-10 горизонт, середньодобовий дебіт з якого складає 18,3 тис. м3. У свердловині № 227 із карпатій – юрського покладу взагалі не отримано припливу газу. ЇЇ переведено на НД-10 горизонт.

У звітному році розробка карпатій – юрського покладу велася трьома свердловинами з середньорічними добовими дебітами 1-20 тис. м3 при тиску на голівках свердловин 0,5-1,1 Мпа і депресії 0,3-0,5 Мпа.

У карпатій – юрському покладі є ще значні геологічні запаси газу (2807 млн. м3), однак його видобути практично неможливо. Пластові води проникають по тріщинах юрських карбонатів до вибоїв свердловин.

Горизонти НД-10 і НД-11 і нижня частина горизонту НД-9Б у межах родовища глинисті. Серед глинистої товщі зустрічаються окремі лінзовидні газонасичені прошарки. Такі прошарки були виявлені при поверненні із карпатій – юрського покладу на вищезалягаючі горизонти свердловини № 31 (НД-11,