Газліфт

Під терміном газліфт розуміють сукупність методів, при яких газ використовується для збільшення продуктивності свердловини або для відновлення роботи свердловини, яка перестала фонтанувати, так званої виснаженої свердловини. Фонтанування свердловини природнім шляхом відбувається завдяки натуральним сполукам газліфту, який сприяє видобутку нафти в режимі розчиненого газу чи в газонапірному режимі. За цим самим принципом природний газ подається в свердловину для викачування нафти штучним методом. Бригада працівників, що займається роботами, пов’язаними із завершенням свердловини, встановлює газлітні клапани на НКТ та на рідину, яка в них знаходиться.

Для повного розуміння принципу дії газліфту варто пригадати, що природний газ легший за нафту та воду. До прикладу, один галлон (кубічний метр) води важить близько 8 фунтів (960 кг), в той час як один галлон (кубічний метр) природного газу важить менше, ніж одна унція (28,3 г). Природний газ потрапляє в рідину, що знаходиться в НКТ, і змішується з нею, значно зменшуючи вагу стовпа суміші рідини та газу в НКТ. Зі зменшенням ваги стовпа рідини в НКТ зменшується і тиск у вибої свердловини. Відповідно при меншому тиску у вибої свердловини тиск у нафтовому колекторі (резервуарі) виштовхує рідину з нього через насосно-компресорні труби на поверхню. Газ може подаватись постійно або з перебоями, залежно від характеристик продуктивності свердловини та газліфтного обладнання.

Газліфт часто використовують з метою економного використання природного газу або якщо об’єм видобутої з його допомогою нафти перевищить затрати, пов’язані з використанням газліфту. Газліфт доцільно використовувати при видобутку нафти з морського дна, оскільки розміри платформи обмежені, а газліфтне обладнання знаходиться в основному під землею.