Згідно із результатами досліджень у початковий період зниження тиску в обводнених моделях пласта защемлений газ в основному розширюється, залишаючись майже нерухомим. Після зниження тиску в моделі пласта на 23-37% порівняно з тиском обводнення насиченість пористого середовища нерухомим газом досягає критичного значення (34-35%), а з моделі вилучається не більше 5% защемленого газу. Під час подальшого зниження тиску весь защемлений газ, що розширюється, стає рухомим і може бути вилучений із обводненого пористого середовища. Защемлення газу водою в пористому середовищі, його розширення та подальший рух призводить до істотного зниження фазової проникності для води – від 24 до 100 разів і більше. Результати досліджень показують, що вільний газ практично без втрат проходить через обводнене пористе середовище із защемленим газом, а в деяких випадках навіть захоплює частину раніше защемленого газу.

Наведені особливості поведінки защемленого газу в обводнених пластах під час зниження тиску і руху вільного газу через обводнене пористе середовище із защемленим газом використано для створення нових технологій видобування газу та конденсату з родовищ природних газів в умовах водонапірного режиму. Згідно із запропонованою технологією активного впливу на водонапірний режим для регулювання просування в родовище пластових вод пропонується використовувати защемлений га, створивши відповідні умови для його розширення і руху. Для цього необхідно знизити тиск в обводнених об’ємах пласта порівняно з тиском защемлення газу водою, що досягається експлуатацією обводнених свердловин, розташованих на водонебезпечних напрямах. Навколо кожної обводненої свердловини під час відбору з неї газу з водою створюється зона пониженого тиску. Це призводить до розширення защемленого газу і відповідно до зниження фазової проникності пористого середовища для води. В результаті сповільнюється просування пластових вод у зоні розташування свердловин, що сприяє вирівнюванню контура газоносності. З обводненої зони одночасно видобувається частина мікрозащемленого газу як за рахунок відбору його разом із водою з обводнених видобувних свердловин, так і за умови надходження в газонасичену частину пласта. Відбувається повніше вироблення газонасичених пропластків у продуктивному розрізі обводнених свердловин і попереджається передчасне обводнення сусідніх видобувних свердловин. Під час зниження тиску в зоні розташування обводнених свердловин залучається також у розробку макрозащемлений газ із ділянок пласта, що вода обійшла, за рахунок створення перепаду тиску між цими ділянками і зоною відбору газу з водою.

Складовими елементами запропонованої технології розробки родовищ природних газів шляхом активного впливу на водонапірний режим є операції за принципом «навпаки» порівняно з відомою технологією, що в основному орієнтована на проведення водоізоляційних робіт і ліквідацію обводнених свердловин після припинення природного фонтанування. Тоді негативний прояв водонапірного режиму – защемлення газу водою – використовують для регулювання просування в родовище пластових вод. Наведений спосіб видобування газу в умовах водонапірного режиму захищений авторським свідоцтвом на винахід [10]. Аналогічний спосіб, що охоплює значно вужчий діапазон, запатентовано пізніше в США. Ефективність запропонованої технології активного впливу на водонапірний режим підтверджено подальшими багаточисленними теоретичними дослідженнями, виконаними на прикладі розробки родовищ природних газів України та Російської Федерації.

Для родовищ, розробка яких закінчена за умови повного обводнення видобувних свердловин або знаходиться на завершальній стадії, підвищення коефіцієнта газовилучення досягається організацією вторинного видобування мікро- і макрозащемленого газу з обводнених пластів. За результатами виконаних в ІФНТУНГ досліджень розроблено технології вторинного видобування защемленого газу з обводнених родовищ. Вони передбачають форсований відбір води і газу з обводнених свердловин на початковій стадії реалізації процесу із темпом, що перевищує темп припливу води в родовище із за контурної зони, а також підтримування в подальшому певних значень темпу зниження пластового тиску та утилізацію пластової води у розташовані в розрізі родовища водопоглинаючі пласти й виснажені газові поклади чи в законтурну частину обводненого покладу на ділянках сповільненого просування води.

Реалізація технології збільшення газовилучення з родовищ природних газів в умовах водонапірного режиму пов’язана із забезпечення стабільної роботи обводнених видобувних свердловин.

У 1983 р. складено і прийнято до впровадження «Проект вторинного видобутку газу з обводнених зон пластів Битківського родовища». Згідно із виконаними розрахунками коефіцієнт кінцевого газовилучення цього родовища без впровадження технології активного впливу на водонапірний режим становить 80%, а з використання запропонованої технології, на кінець 2003 р сягав 86,06%, а на кінець 2013 р. прогнозується 87,82%. На 01.01.2004 фактичний коефіцієнт газовилучення уже дорівнював 87,4%. Таке високе значення досягнуто за рахунок використання технології активного впливу на водонапірний режим, де впроваджено ряд ефективних заходів з інтенсифікації роботи обводнених свердловин: зміна конструкції колони НКТ, зниження тиску на гирлі, переведення свердловин на періодичну експлуатацію, періодичне закачування в затрубний простір розведених і в’язких розчинів спінюючих ПАР, застосування періодичного і неперервного газліфта, оптимізація режимів роботи обводнених свердловин, вибіркова ізоляція обводнених пластів на окремих свердловинах та ін. незважаючи на наявність пластової води у продукції всіх видобувних свердловин, у результаті ефективної роботи з фондом зменшено кількість недіючих і ліквідованих свердловин. Передбачено, що за рахунок продовження робіт активного впливу на водонапірний режим коефіцієнт кінцевого газовилучення досягне 92-93%. Це вище ніж середнє значення коефіцієнта газовилучення в умовах газового режиму.

За результатами виконаних досліджень розроблено нові технології видобування газу і конденсату з виснажених газоконденсатних