Всі методи боротьби із обводненням газових свердловин можна розділити на три групи. Методи першої групи основані на попередженні надходження води на вибій свердловини і включають:

селективне розкриття газоносних пластів;

ізоляційні роботи для від’єднання обводнених пропластків, установки екранів в пластах із підошовної водою, ліквідації заколонних перетоків води і негерметичності експлуатаційної колони;

експлуатацію свердловин із заниженими дебітами газу, при яких виключається надходження на вибій пластової води;

обробку привибійної зони газовіддаючих пластів з метою зменшення робочих депресій на пласт.

До другої групи належать методи звільнення стовбура свердловини від рідини без підйому її на поверхню:

періодичні зупинки свердловини для поглинання рідини пластом, яка нагромадилася на вибої;

проведення внутрішньо свердловинної сепарації води від газу з наступним перепуском її під дією гідростатичного напору або закачуванням за допомогою насосних агрегатів у розміщені нижче по розрізу водопоглинальні пласти, без додатку ПАР або з додатковим уведенням у воду ПАР для збільшення швидкості фільтрації її в пласті.

Застосування методів другої групи з перепуском води можливе при наявності в розрізі родовища виснажених газових покладів або водопоглинальних горизонтів, в які можна було б утилізувати пластову воду. Інститутом Волгоград НДПІнафта розроблені три технології видобутку газу з внутрішньосвердловинною сепарацією і безперервним чи періодичним відводом води в поглинальні горизонти, розміщені нижче або вище газового пласта. При перепуску води у верхній горизонт колона насосно-компресорних труб обладнується пакером, вище якого встановлюється зворотній клапан. У схемі з періодичним відводом води в нижній горизонт додатково до попередньої схеми застосовується башмачний зворотній клапан, газ відбирається по затрубному простору, а вода нагромаджується в колоні ліфтових труб і потім ручним чи автоматичним переключенням засувок на обладнанні гирла витісняється тиском газу в поглинальний горизонт.

До третьої групи належать методи звільнення стовбура свердловини від рідини шляхом підйому її на поверхню.

При ізоляції в газових свердловинах обводнених пропластків виключається можливість регулювання просування в поклад пластової води і видобутку защемленого газу з обводнених зон.

Всі методи експлуатації обводнених газових і газоконденсатних свердловин поділяються на газо гідродинамічні, фізико-хімічні та механізовані.

Газо гідродинамічні методи основані на використанні природної енергії пластового газу для виносу рідини із свердловин шляхом підтримання необхідних швидкостей руху газу на вході в ліфтові труби (за рахунок зменшення тиску на гирлі або діаметра ліфтових труб чи збільшення витрати газу) і зменшення втрат тиску в стовбурі свердловини (за рахунок створення в ліфтових трубах однорідної структури газорідинного потоку).

До них належать:

вибір раціональної конструкції колони ліфтових труб (діаметра і глибини спуску);

застосування комбінованої колони ліфтових труб різного діаметра;

зниження тиску на гирлі свердловини за рахунок уведення в експлуатацію компресорної станції або застосування ежекторних пристроїв;

періодичні продувки свердловин у викидну лінію за допомогою автоматичних комплексів типу «Вибій-1» та інших, призначених для повного чи часткового припинення відбору газу з метою нагромадження енергії для підйому рідини з вибою на поверхню. Основним елементом комплексу є запірний клапан, який монтується на викидній лінії свердловини і закривається чи відкривається по команді блоку управління при досягненні заданої різниці тисків у затрубному просторі та викидній лінії після клапана;

періодичні продувки свердловини у газопровід низького тиску чи в атмосферу по факельній лінії за допомогою змонтованих на гирлі або на вибої автоматичних пристроїв. Автомати, встановлені на гирлі, спрацьовують при досягненні заданої різниці тисків в затрубному просторі та ліфтових трубах. При скупченні рідини на вибої свердловини тиск на буфері зменшується при майже незмінному тиску в затрубному просторі, що фіксується датчиком різниці тисків, і після досягнення порогу спрацювання датчик викидає викидає сигнал через блок управління на відкриття запірного клапана. Вибійні автомати спрацьовують при досягненні певної висоти стовпа рідини в ліфтових трубах і представляють собою один клапан на вході в труби або декілька пускових газліфтних клапанів в нижній частині труб;

обладнання свердловин, які працюють з дебітами газу, більшими від мінімально необхідного, автоматичними системами типу «Ластівка» для безперервного виносу рідини по ліфтових трубах і відбору решти газу по затрубному простору або відбору всього чи більшої частини газу по затрубному простору та періодичного винос у рідини по ліфтових трубах шляхом перерозподілу потоків газу в стовбурі свердловини за рахунок повного чи часткового закриття клапана на викиді із затрубного простору. Застосування автоматичних систем «Ластівка» дає змогу мінімізувати втрати тиску в стовбурі свердловини і тим самим збільшити дебіти газу;

застосування сифонних трубок умовним діаметром 25 мм або 32 і 42 мм, які спускаються в колону ліфтових труб, для періодичного чи безперервного виносу рідини;

обладнання колони фонтанних труб вибійними і ліфтовими диспергаторами для створення однорідного високодисперсного газорідинного потоку шляхом механічного і акустичного диспергування рідини.

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ

Фізико-хімічні методи основані на штучному продовженні періоду природного фонтанування свердловини за рахунок дії на газорідинний потік в ліфтових трубах фізичними полями, температурного впливу подачі з поверхні спінюючих ПАР і різних хімреагентів, які взаємодіють між собою або з пластовою водою. До даної групи належать такі способи виносу рідини з вибою газових свердловин:

періодичне чи безперервне введення твердих або рідких спінюючих ПАР у затрубний прості чи ліфтові труби;

подача на вибій свердловини сухого льоду (твердого СО2) і наступний видобуток газованої діоксидом вуглецю рідини;

введення в свердловини декількох реагентів, наприклад, крейдяної пасти, змішаної зі спінюючим ПАР, і соляної кислоти, при взаємодії яких виділяється велика кількість газу, достатня для спінювання і виносу із свердловини рідини;

винос рідини із свердловини за допомогою трифазних пін, що