Для родовищ, розробка яких закінчена за умови повного обводнення видобувних свердловин або знаходиться на завершальній стадії, підвищення коефіцієнта газовилучення досягається організацією вторинного видобування мікро- і макрозащемленого газу з обводнених пластів. За результатами виконаних в ІФНТУНГ досліджень розроблено технології вторинногтвидобування защемленого газу з обводнених родовищ. Вони передбачають форсований відбір води і газу з обводнених свердловин на початковій стадії реалізації процесу із темпом, що перевищує темп припливу води в родовище із за контурної зони, а також підтримування в подальшому певних значень темпу зниження пластового тиску та утилізацію пластової води у розташовані в розрізі родовища водопоглинаючі пласти й виснажені газові поклади чи в законтурну частину обводненого покладу на ділянках сповільненого просування води.

Реалізація технології збільшення газовилучення з родовищ природних газів в умовах водонапірного режиму пов’язана із забезпечення стабільної роботи обводнених видобувних свердловин.

ФОРМУЛИ МІНІМАЛЬНО-НЕОБХІДНОГО ДЕБІТУ

В ІФНТУНГ за результатами виконаних досліджень вдосконалено відомі і запропоновано нові технології і технічні пристрої для інтенсифікації роботи обводнених газових і газоконденсатних свердловин. Вони включають: обґрунтування тиску на гирлі і діаметра насосно-компресорних труб (НКТ) для продовження періоду природного фонтанування свердловин; композиції спінюючих ПАР, інгібіторів корозії та солевідкладення; різні типи диспергуючих пристроїв для зменшення втрат тиску в НКТ шляхом створення в них однорідного високодисперсного газорідинного потоку; технологічні схеми періодичного введення спінюючих ПАР в газорідинний потік, плунжери різних конструкцій і винесення рідини зі свердловин із низьким пластовим тиском; поєднання плунжерного ліфта із застосуванням спінюючих ПАР (пінопакерний плунжер); способи винесення рідини із свердловин за допомогою розчинів ПАР; технології газліфтної експлуатації обводнених свердловин із роззосередженим уведенням газу в потік пластової продукції по довжині НКТ; технологічні схеми піногасіння на установках комплексної підготовки газу і регенерації відпрацьованих розчинів ПАР. Основні наукові розробки із експлуатації обводнених газових і газоконденсатних свердловин пройшли промислові випробування, здані відомчим комітетом і використовуються на родовищах природних газів України та Російської Федерації. Видано відповідні нормативні документи на їх використання.

У 1983 р. складено і прийнято до впровадження «Проект вторинного видобутку газу з обводнених зон пластів Битківського родовища». Згідно із виконаними розрахунками коефіцієнт кінцевого газовилучення цього родовища без впровадження технології активного впливу на водонапірний режим становить 80%, а з використання запропонованої технології, нва кінець 2003 р сягав 86,06%, а на кінець 2013 р. прогнозується 87,82%. На 01.01.2004 фактичний коефіцієнт газовилучення уже дорівнював 87,4%. Таке високе значення досягнуто за рахунок використання технології активного впливу на водонапірний режим, де впроваджено ряд ефективних заходів з інтенсифікації роботи обводнених свердловин: зміна конструкції колони НКТ, зниження тиску на гирлі, переведення свердловин на періодичну експлуатацію, періодичне закачування в затрубний простір розведених і в’язких розчинів спінюючих ПАР, застосування періодичного і неперервного газліфта, оптимізація режимів роботи обводнених свердловин, вибіркова ізоляція обводнених пластів на окремих свердловинах та ін. незважаючи на наявність пластової води у продукції всіх видобувних свердловин, у результаті ефективної роботи з фондом зменшено кількість недіючих і ліквідованих свердловин. Передбачено, що за рахунок продовження робіт активного впливу на водонапірний режим коефіцієнт кінцевого газовилучення досягне 92-93%ю Це вище ніж середнє значення коефіцієнта газовилучення в умовах газового режиму.

За результатами виконаних досліджень розроблено нові технології видобування газу і конденсату з виснажених газоконденсатних покладів. Вони включають: здійснення водогазової репресії як у необводнених, так і в обводнених пластах; нагнітання облямівки вуглекислого газу з переміщення її по пласту водою і подальшим здійсненням водогазової репресії; нагнітання облямівки суміші одного або декількох ПАР і полімеру, облямівки конденсатного розчину ПАР із переміщенням їх по пласту водою і подальшим здійсненням водогазової репресії чи з безпосереднім здійсненням водогазової репресії без попереднього нагнітання води. За умови застосування водогазової репресії в ролі газоподібного агента можуть використовуватися не вуглеводневі гази, наприклад, азот, димові гази. Це буде сприяти здешевленню процесу.

АЗОТ

Значна частина об’єму видобутку природного газу в теперішній час забезпечується за рахунок експлуатації родовищ, які знаходяться на завершальній стадії розробки. Якщо тиск в покладі знижується до 5 МПа, залишкові запаси кваліфікують як «низьконапірний газ». Створення методів вилучення із пласта низьконапірного газу, значна частина якого, як правило, защемлюється водою, представляє складну проблему, вирішення якої зростає у зв’язку з постійним погіршенням структури запасів природного газу, все більша частина яких переходить в категорію низьконапірного газу.

Актуальність використання технології нагнітання в пласт азоту з метою підвищення його газовіддачі зумовлюється тим, що по даним ВНІІгазу, в найближчі роки до 75% залишкових запасів газу в таких великих родовищах, як Медвеже, Уренгойське і Ямбургське, буде складати низьконапірний газ в обводнених зонах пласта. Тільки в надрах Медвежого родовища до кінця промислової розробки залишкові запаси оцінюються близько 200 млрд.м3, із яких біля 40% знаходяться в защемленому стані.

Фізичне моделювання показало, що при нагнітанні азоту в обводнені області пласта (під рівень ГВК) ініціювальний рух газу по фільтраційним каналам, який утворюється лише в зонах з підвищеною залишковою газонасиченістю. В результаті процесу витіснення природного газу азотом відбувається без втягнення у фільтрацію значної маси води.

Оскільки залишкові запаси природного газу в обводнених ділянках пласта представлені як в фазовій фазі (мікро щілини, оклюдований газ), та к і у вигляді розчину у воді, були виконані спеціальні дослідження міжфазних масообмінних процесів в пласті