Останні дослідження на деяких свердловинах вносять свої корективи. В теперішній час гідрогеологічною лабораторією розробляється методика визначення долі підошовних вод на основі вмісту Br і J в аналізу сольового складу водно органічних проб вод.

ЗБІЛЬШЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА ГАЗО ВИЛУЧЕННЯ

Більшість родовищ природних газів пов’язана із пластовими водонапірними системами і розробляється в умовах прояву водонапірного режиму. За промисловими даними, коефіцієнт кінцевого газовилучення родовищ в умовах водонапірного режиму є порівняно невисоким (70-85%), що пов’язано з мікро защемленням газу водою в неоднорідному пористому середовищі, макрозащемленням газу в окремих ділянках пласта з прчатуковою газонасиченістю, які вода обійшла, та обводненням свердловин. Згідно з фізичною суттю процесів розробки родовищ природних газів в умовах водонапірного режиму для отримання високих значень коефіцієнта газовилучення потрібно сповільнити надходження води в родовище та забезпечити рівномірне просування контуру газоносності. Для цього слід відповідним чином розмістити видобувні свердловини по площі газоносності, вибрати певні інтервали розкриття в них газоносних пластів, черговість введення свердловин в експлуатацію і технологічні режими роботи. У зв’язку з тим, що на стадії підготовки проектних документів щодо розробки родовища відсутня достовірна інформація про його геологічну будову і не завжди дотримуються проектних рішень, у реальних умовах переважно відбувається нерівномірне переміщення пластових вод по площі газоносності та продуктивному розрізу. Тому в процесі відбору газу застосовують додаткові заходи з регулювання процесу обводнення родовищ.

Відомі методи боротьби з обводненням пластів і свердловин, що ґрунтуються на перехопленні за контурної води за допомогою спеціальних розвантажувальних свердловин, пробурених на початковому контурів газоносності, на створенні вздовж периметра газового родовища чи на окремих ділянках всередині родовища непроникних екранів для води, на ізоляції у свердловинах обводнених пластів та перерозподілі відбору газу зі свердловин, розташованих у різних частинах родовища. Ці методи економічно не вигідні і не забезпечують регулювання просування контуру газоносності.

Нова технологія збільшення газовилучення з родовищ в умовах водонапірного режиму розроблена ІФНТУНГ за результатами досліджень на лабораторних моделях незцементованих і штучно зцементованих пластів. Під час дослідів створювалась насиченість пористого середовища зв’язаною водою і здійснювалося витіснення газу водою за постійного тиску чи в умовах зниження тиску у певному темпі. Після появи води на виході моделі визначали коефіцієнти витіснення газу водою, залишкової газонасиченості і вимірювали фазову проникність для води. Потім тиск у моделі плавно знижували на певну величину. На кожному ступені зниження тиску модель досить довго промивали водою (до припинення винесення пухирців газу) та визначали значення наведених вище величин. У ході інших експериментів досліджувалося безперервне зниження тиску в обводненій моделі пласта з різними темпами. Для оцінки можливого видобутку макрозащемленого газу із зон пласта з початковою газонасиченістю з використанням обводнених свердловин досліджувався рух вільного газу в обводненій моделі пласта із защемленим газом.