Перехідна товща девон-карбон (D-С)

Між відкладами девону та карбону залягає теригенна товща, що складається з перешарування пісковиків світло-сірих, кварцових, аргілітів і алевролітів стратиграфічна належність якої впевнено не визначена, її потужність становить 75-85 м.

Кам'яновугільна система (С)

Кам'яновугільна система представлена трьома відділами. Нижній відділ розвинутий в обсязі турнейського, візейського і серпуховського ярусів.

Турнейський ярус (С1t)

Відклади складені чергуванням аргілітів, пісковиків, алевролітів з рідкими прошарками глинистих вапняків та мергелів.

Пісковики світло-сірі, кварцові, різнозернисті до гравійних, масивні, слюдисті. Аргіліти темно-сірі, щільні, місцями тріщинуваті, часто карбонатні.

Турнейські відклади регіонально продуктивні, однак в межах родовища їх продуктивність остаточно не з'ясована.

Колектори представлені світло-сірими пісковиками, польовошпато-кварцовими, кварцовими, різнозернистими з гравійними уламками, які місцями переходять у гравеліти.

Цемент карбонатно-глинисто-кварцовий. На ущільнених ділянках відмічається інкорпораційно-конформний цемент з лінійними, випукло-вигнутими та іноді мікростилолітовими контактами. Глинистий цемент складає до 25%, представлений крупнолускуватим та крупнопакетним каолінітом. Високозаломлююча, дрібнолускувата гідрослюда заповнює периферійні ділянки пор з каолінітом, рідше повністю заповнює окремі пори. Карбонатний цемент міститься в кількості 5-14% і представлений різнозернистим доломітом та сферолітами сидерита.

Поровий простір колекторів складають пори виносу каолініту неправильної форми, розміром до 200-300 мкм; пори, які розширені за рахунок розчинення кварцу, розміром до 60-100 мкм; тріщинна пористість і внутрішньозернові пори розміром до 40-60 мкм.

Очікувана товщина турнейських відкладів складає 300 - 320 метрів.

Візейський ярус (С1v)

Візейські відклади залягають на розмитій поверхні турнейських відкладів і представлені нижнім та верхнім під'ярусами. Візейські відклади розкриті повністю або частково всіма пошуковими та розвідувальними свердловинами.

Нижньовізейський під’ярус (C1v1)

Нижньовізейський під'ярус (C1v1) виділяється в обсязі XIV і XIII мікрофауністичних горизонтів (мфг), які представлені теригенно-карбонатними відкладами.

Нижньовізейські відклади поділяються на теригенну (XIV мфг) та карбонатну (XIII мфг) товщі. Теригенна товща складена аргілітами, алевролітами, пісковиками з прошарками вапняків малої товщини. Аргіліти сірі до чорних, щільні, шаруваті, нерівномірно вапняковисті. Вапняки темно-сірі, дрібнозернисті, сильно глинисті, з прошарками аргілітів. Пісковики сірі, різнозернисті, кварцові на вуглисто-каолінітовому цементі.

Карбонатна товща, так звана візейська “плита”, складена вапняками сірими, темно-сірими, глинистими, шламово-детритовими, з прошарками темно-сірих аргілітів.

До покрівлі нижньовізейських відкладів приурочений регіональний відбиваючий сейсмічний горизонт .

В межах Луценківського родовища продуктивність нижньовізейського комплексу не встановлена.

Очікувана товщина нижньовізейського під'ярусу складає 310-350 метрів.

Верхньовізейський під'ярус (С1v2)

Відклади верхньовізейського під'ярусу з неузгодженням залягають на нижньовізейських відкладах і серед них виділяються чотири мікрофауністичні горизонти: ХІІа, XII, XI та X.

ХІІа мікрофауністичний горизонт

ХІІа мфг залягає безпосередньо на нижньовізейських відкладах і представлений чергуванням аргілітів, алевролітів та пісковиків (останні складають 20 - 28%). Утворювався ХІІа мфг в умовах активного трансгресивно-регресивного циклу, що зумовило значну фаціальну і літологічну невитриманість. Пачки порід характеризуються високою мінливістю і різною фізико-літологічною характеристикою. В нижній частині ХІІа мфг розташована пачка глибоководних глинисто-кремнистих (“доманікоїдних”) відкладів, які характеризуються підвищеними значеннями природної г-активності на діаграмах ГК. Зазначена пачка слугує добрим літологічним корелятивом в межах площі.

З ХІІа мікрофауністичним горизонтом на родовищі пов'язані поклади в горизонтах В-21, В-22 та В-23. Загальна товщина складає 460-470 м.

XII, XI і X мікрофауністичні горизонти

Відклади XII мфг неузгоджено залягають на породах ХІІа мфг і представлені пачками піщано-алевролітових порід та аргілітів з прошарками вапняків.

Пісковики сірі, кварцові, дрібнозернисті, місцями алевритисті. Алевроліти сірі, сильно глинисті. Аргіліти темно-сірі, слюдисті, щільні, з рослинним детритом.

XI мфг представлений чергуванням пісковиків і алевролітів сірих, кварцових, різнозернистих, слюдистих, а також аргілітів темно-сірих, шаруватих. Зустрічаються прошарки вапняків темно-сірих, сірих, мікрозернистих з рослинними залишками.

X мфг складається з аргілітів, іноді алевролітистих.

Загальна товщина відкладів верхньовізейського під'ярусу складає 940-980 метрів.

Серпуховський ярус (С1s)

Відклади серпуховського ярусу товщиною 375-407 м неузгоджено залягають на візейських відкладах і представлені глинисто-алевролітовою товщею з прошарками пісковиків сірих, кварцових і сірих вапняків.

Середньокам'яновугільний відділ (С2)

Середньокам'яновугільний відділ розвинутий в обсязі башкирського та московського ярусів.

Башкирський ярус в нижній частині складений глинисто-карбонатними відкладами (башкирська “плита”), до яких приурочений сейсмічний відбиваючий горизонт . Верхня частина ярусу складена теригенними породами: аргілітами, алевролітами, пісковиками. Загальна товщина башкирського ярусу складає 464-592 метрів.

Московський ярус (C2m)

Московський ярус складений чергуванням піщано-алевролітових порід та аргілітів з прошарками вапняків і лінзами кам'яного вугілля. Загальна товщина московського ярусу складає 275-409 метрів.

Верхньокам'яновугільний відділ (С3)

Відклади верхньокам'яновугільного відділу узгоджено залягають на породах московського ярусу середнього карбону. Вони представлені піщано-глинистими породами. Загальна їх товщина складає 486-610 метрів.

Пермська система (Р)

Система представлена нижнім відділом (Р1). Його нижня частина складена перешаруванням аргілітів та пісковиків, а верхня - сульфатно-глинисто-карбонатна. Загальна товщина 186-380 метрів.

Мезокайнозойські відклади представлені типовим комплексом порід, характерним для центральної частини ДЦЗ. Загальна товщина відкладів складає 2150-2450 метрів.

2.1.2 Характеристика продуктивних горизонтів

На Луценківському родовищі у відкладах верхньовізейського під'ярусу виділяються 6 продуктивних горизонтів: В-21в1, В-21в2, В-22в, В-22с, В-22н та В-23. Слід зазначити, що глибини залягання та потужності порід-колекторів змінюються по площі і по розрізу в усіх продуктивних горизонтах (табл. 2.1.1).

Горизонт В-21в1 Приурочений до покрівлі горизонту В-21. Колекторами горизонту є пісковики від світло-сірих до білих, середньо- та дрібнозернистих, товщина яких змінюється від 0 до 12м. Загальна потужність горизонту від 8 до 26 м. В умовах продуктивної площі пастки, сформованої внаслідок комбінації невеликого антиклінального підняття і виклинювання пластів пісковиків, величини ефективних насичених товщин змінюються від 0 до 8,4 м, а пористість пісковиків становить 6,5 - 12,0%.

Горизонт В-21в2. Залягає безпосередньо під горизонтом В-21в1. Його загальна потужність змінюється від 14 до 36 м. Колекторами є пласти середньо- та дрібнозернистих пісковиків та алевролітів, найбільш розвинуті в середній частині площі родовища. На захід