Пісковики сірі, темно-сірі, кварцові, різнозернисті з домішками гравійних уламків, які місцями переходять у гравеліти.

Уламковий матеріал кутастий, часто тріщинуватий, кородований і регенерований, сортований переважно середньо, рідше - погано. В складі пісковиків крім кварцу (90-95%) відмічаються частково пелітизовані і серицитизовані польові шпати (до 3-5%), кварцити і залишки кремнистих порід (до 3%), біотит та циркон.

Цемент кварцово-каолінітовий. Вміст глинистого цементу складає 10-12%, в свердловині 3 - до 15-18%. Він представлений крупнопакетним, таблитчастим каолінітом. Каолініт рівномірно просочений жовтувато-рудим бітумом. В окремих дрібних порах і каналах простежується високозаломлююча гідрослюда. На безцементних ділянках зчленування зерен відбувається часто через регенерацію зерен. Контакти нерівні, лінійні, іноді точкові. Товщина регенераційних облямівок до 40-60 мкм.

Кварцовий регенераційно-конформний цемент неповнопорового, ділянками повнопорового типу. В ущільнених ділянках відмічається конформне з'єднання зерен з хвилясто-випуклими контактами.

Карбонатний цемент міститься в незначній кількості (від 3 до 10%) і представлений середньозернистими ромбоедрами доломіту і дрібнозернистим кальцитом.

Найбільш розвинуті в колекторах горизонту відкриті пори виносу каолініту неправильної конфігурації. Розміри їх від 30-100 до 300-350 мкм. Іноді пори створюють лише невеликі порожнини в масі каолініту, а іноді каолініт присутній у вигляді реліктів по краях великих відкритих пор. Рідше відмічаються успадковані і частково розширені за рахунок розчинення кварцу пори розміром до 200-250 мкм. Сполучення пор і проникність покращуються через тріщинуватість зерен та плитчастість пісковиків.

В західній та північно-східній частинах площі пласти-колектори відсутні. В зоні ж їх розвитку ефективні товщини зростають з півночі на південь і з заходу на схід від 0 до 8 м. В цих же напрямках зростає і кількість пластів пісковиків від 1 до 2-3. Найкращі колектори приурочені до центральної частини площі, де їх пористість становить 11,4-12%.

2.1.3 Тектоніка

У тектонічному відношенні родовище розташоване в приосьовій зоні центральної частини Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), в західній частині Луценківсько-Рудівської міждепресійної сідловини, яка розділяє дві глибокозанурені внутрішні депресії в осадовому чохлі - Срібненську та Лохвицько-Жданівську. Сідловина простягається більш ніж на 40 кілометрів при ширині 10-14 кілометрів і є прямим відображенням слабовираженого Свиридівського виступу фундаменту в зоні зчленування Срібненської та Лютенської западин. Поверхня докембрійського кристалічного фундаменту, що вивчалася методами СГТ і КМЗХ, залягає тут на глибинах 7-8 км. Численними розломами, в основному субширотного простягання амплітудами від 200 до 750 м, фундамент був розбитий на ряд блоків. Структура фундаменту на протязі всієї історії розвитку району істотно впливала на характер седиментаційного режиму. Розломи відігравали помітну роль у формуванні зон з різкими змінами товщин, розподілі фаціального складу порід тощо.

Девонські відклади сформувалися на рифтогенному етапі еволюції Дніпровсько-донецького грабену, їх будова залишається слабо вивченою із-за складної хвильової картини та відсутності протяжних кореляційних реперів. По умовному горизонту відбиття VI (Dз) в західній частині території досліджень виконані структурні побудовиО.Є. Климентом та В.А. Редколісом (1957 р.). В цілому будова девонських відкладів підпорядкована структурі кристалічного фундаменту. За структурною картою тут виділяється невелика піднята зона субширотного простягання, обмежена з півдня порушенням того ж напрямку.

Будова верхньої частини палеозою вивчена по горизонтах відбиття в карбоні і пермі в комплексі з глибоким бурінням. За ступенем дислокованості нижньокам'яновугільний комплекс характеризується відносно спокійною будовою. Це пов'язано з відсутністю активного соляного тектогенезу в цьому районі. Тут чітко виділяються Срібненький і Лохвицький прогини, розділені Луценківсько-Рудівською сідловиною, в межах якої виділяються малоамплітудні брахіантикліналі та структурні носи, що розкриваються до заходу. Це такі структури з заходу на схід і по мірі їх занурення: Східно-Озерянська, Луценківська, Мехедівська, Свиридівська, а далі з підйомом Червонозаводська, Рудівська і до Погарщинського підняття з девонською сіллю в ядрі.

Луценківська структура підготовлена до глибокого буріння сейсмічними дослідженнями спочатку МВХ с/п 10/68, а потім МСГТ с/п 3/78, 3/85, 3/92 (КГРЕ, ДГП "Укргеофізика") [2, 3, 4]. Морфологія відкладів родовища вивчена по відбиваючих горизонтах Vв4, Vв3, Vв2, ІVб (від турнейських до пермських відкладів).

Співставлення різних структурних планів карбону свідчить про відносну відповідність основних структурних елементів, а також спрощення будови вверх по розрізу, що є результатом успадкованості їх розвитку в кам'яновугільному періоді.

На основі результатів робіт с/п 3/85 (1988 р.) по відбиваючому горизонту Vв4 у відкладах турнейського ярусу виділяються дві паралельні субширотні структурні лінії: Луценківсько-Свиридівська та Мехедівська. Поперечними порушеннями субмеридіонального простягання з амплітудою вертикального зміщення 25-30 м, які простежуються західніше свердловин 2с та Зс, Луценківсько-Свиридівська структурна зона розбита на блоки. З півдня цю зону обмежує субширотне порушення з південним падінням приблизно такої ж амплітуди. Ним відділяється інша структурна зона - Мехедівський ніс, що простягається з заходу на схід вздовж лінії свердловин 1м-7м. З заходу він замкнутий на те ж саме поперечне порушення, що і Луценківський структурний ніс.

По відбиваючому сейсмічному горизонту Vвз (Ув32-п) на границі нижнього і верхнього візе, що приблизно відповідає продуктивному горизонту В-23 (графічний додаток 2) успадковуються загальні риси будови турнейського комплексу з закономірним виположуванням і об'єднанням окремих структурних форм. Тут чітко виділяється Луценківський структурний ніс, а над Східно-Луценківською та Свиридівською складками в турнейському комплексі у відкладах візейського ярусу простежується лише широка тераса. Амплітуди скидів вверх по розрізу дещо зменшуються. Мехедівський структурний ніс у