візейських відкладах стає значно коротшим і менш вираженим.
Близьку до вищенаведеної інтерпретацію сейсмічних матеріалів зроблено у 1994 р. по горизонту Vв4. Зміни відбулися тільки у відокремленні окремих блоків. Так за даними інтерпретації 1994 р. Луценківський блок залишається відділеним від Свиридівського порушенням, а Східно-Луценіквська частина структури відділяється від Мехедівської тектонічним порушенням вже тільки у крайній південно-східній частині. В північно-західній частині на рівні репера Vв4 Луценківський і Мехедівський структурні носи розмежовуються тільки невеликим прогином.
На структурній карті по горизонту (1994 р.), порівняно із структурною картою 1988 р. по відбиваючому горизонту Vв3 (-п) відсутні всі порушення і значно коротшим
і менш вираженим стає Луценківський структурний ніс, а на місці східного його продовження, в районі свердловин 13С та 4с, вимальовується невелика малоамплітудна антикліналь, східною перикліналлю якої є Свиридівське родовище. Мехедівський структурний ніс майже не зазнав змін.
Слід зазначити, що модель єдиної крупної структури без порушень могла б мати місце на початковому етапі вивчення цієї території, а також коли не враховуються результати випробування вже пробурених на той час свердловин.
Неприйнятність сейсмічних побудов варіанту 1994 р. по горизонту відбиття Ув3 викликана не методичним чи технічним браком сейсмічних досліджень, які виконані якісно, а роздільною здатністю методу, який використовується. Методика робіт не дає можливості чітко фіксувати на глибинах більше 5 км порушення з амплітудою менше похибки застосованого методу досліджень при відсутності у розрізі якісних горизонтів відбиття.
Наявність на ділянці Луценківського, Свиридівського та Мехедівського родовищ диз'юнктивних порушень з амплітудою до 50 м фіксується сейсміками. Так на часових профілях, які виконані після побудови структурної карти по відбиваючому сейсмічному
горизонту Vв3 (-п) у 1988 р., чітко фіксується, що скинутою частиною є Свиридівське родовище по відношенню до Луценківського, як показано на графічному додатку 9. Наявність такого порушення, що відокремлює Луценківську структуру від Свиридівської та Мехедівської, підтверджено роботами виконаними в 2005 р. технологічним центром обробки та інтерпретації геофізичних матеріалів ДГП "Укргеофізика".
Виходячи з усього вищезазначеного, найбільш об'єктивну картину взаємозв'язку Луценківського, Свиридівського та Мехедівського родовищ для верхньовізейських відкладів відображено на структурній карті 1988 р. по відбиваючому сейсмічному горизонту Vв3 (-п). Площі покладів горизонтів В-21 - В-23 Луценіквського родовища у східній та південній частинах обмежуються порушенням, що відділяє Луценківське родовище від Свиридівського та Мехедівського родовищ. До такого висновку у 2002 році прийшла комісія ДГП "Чернігівнафтогазгеології" з представниками ДГП "Укргеофізика", ПК "Регал Петролеум Корпорейшен Лімітед" та ЛВ УкрДГРІ по визначенню межі території, для якої виконувалася геолого-економічна оцінка запасів газу і конденсату продуктивного пласта В-23 Луценківського газоконденсатного родовища.
Особливості будови відкладів з якими пов'язані поклади вуглеводнів Луценківського родовища наведені на структурних картах, побудованих по покрівлі горизонту (додатки 6, 7), а також геологічних розрізах (графічні додатки 5, 8, 9). Виконані структурні побудови близькі до відповідних побудов по відбиваючих горизонтах Vв3 (-п) та (див. додатки 2, 7). Зберігає свою форму витягнутий у східному напрямку структурний ніс, який переходить скоріше всього в невелику антиклінальну складку, що намічається в районі Свиридівських свердловин 13С та 4с і Мехедівської свердловини 7м. Положення порушень, що розділяють Луценківське та Свиридівське, а також Луценківське та Мехедівське родовища на рівні пласта В-23 прийняті у відповідності з їх розташуванням на структурній карті по відбиваючому горизонту Vв3 (-п), а по покладу В-21 по відбиваючому горизонту [Безтелесний С.А., Войцицький З.Я., 2005 р.].
Слід зазначити, що Луценківська структура припіднята по скиду відносно Свиридівської, а Мехедівська структура опущена по скиду відносно Луценківської. Амплітуди цих скидів не перевищують 20-30 м.
Розміри Луценківської площі в межах ізогіпси -5250 м (поклад В-23) та обмежуючих її порушень складають 11 х 6 км.
Структурні плани кам'яновугільних відкладів, що залягають над продуктивною товщею, характеризуються подальшим виположуванням структурних форм, затуханням амплітуд диз'юнктивних порушень. Вище по розрізу у відкладах нижньої пермі Луценківська структура у вигляді окремої структурної форми не проявляється.
Особливо слід зазначити досить високу відповідність структурних побудов за даними польових геофізичних досліджень, виконаних до початку розвідки родовища, матеріалам, одержаним у процесі його розбурювання (див. таблицю 2.1.2).
Таблиця 2.1.2 - Порівняння а. в. репера Vв3 за сейсмічною картою В.Смолія, 1988р. (додаток 2), яку було прийнято до підрахунку запасів, і з а. в. за даними свердловин, які були пробурені пізніше складання карти.
№№ свердл. | Рік закінчення буріння | Глибина репера у свердл. | a. в. репера VB3 | Похибка
По свердл. | По карті 1988р | м | %
2 | 1979 | 5238 | 5089,1 | 5073 | +16,1 | 0,3
3 | 1987 | 5240 | 5085,5 | 5080 | +5,5 | 0,1
4 | 1982 | 5223 | 5045,0 | 5048 | -3,0 | 0,1
5 | 1991 | 5255 | 5083,0 | 5075 | +8,0 | 0,2
6 | 1993 | 5457 | 5289,0 | 5300 | -11,0 | 0,2
7 | 1992 | 5306 | 5136,0 | 5145 | -9,0 | 0,2
8 | 1993 | 5333 | 5163,0 | 5148 | +15,0 | 0,3
4с | 1989 | 5256 | 5103,0 | 5120 | -17,0 | 0,3
13с | 1995 | 5257 | 5081,0 | 5110 | -29,0 | 0,6
3м | 1993 | 5252 | 5085,0 | 5075 | +10 | 0,2
4м | 1991 | 5030
7м | 1997 | 5305 | 5128,5 | 5125 | +3,5 | 0,1
9 | 2005 | 5279 | 5105,0 | 5110 | -5,0