Основні напрями вдосконалення технології боротьби з ускладненнями при видобутку нафти

В роботі аналізується стан експлуатації свердловин, промислових нафтогазозбірних систем та підтримання пластового тиску, причин ускладнень, які виникають при їх експлуатації та ефективність промислових технологій по ліквідації таких ускладнень.

На основі аналізу особливостей видобутку нафти на Долинському нафтовому родовищі встановлено, що із відомих традиційних для Прикарпатських родовищ ускладнень (парафіноутворення, відкладання неорганічних солей, корозія обладнання) в останні роки загрозливих масштабів набуває корозія нафтопромислового обладнання. В деяких свердловинах, внаслідок корозії, термін служби НКТ менше року, а щорічно виходить із ладу біля 100 т труб. Основною причиною корозії є підвищений вміст сірководню, оскільки продуктивні пласти вже давно заражені сульфато-відновлювальними бактеріями (СВБ).

Не менш інтенсивна корозія відбувається і в системі ППТ, де відмічається 800-900 поривів водопроводів в рік, а ресурс роботи іншого обладнання, наприклад, насосів, не перевищує 5-6 місяців. Тут основною причиною інтенсивної корозії є висока агресивна активність промислової стічної води, яка використовується в системі ППТ.

Відмічені ускладнення відбуваються, не зважаючи на постійне розширення і вдосконалення технологічних методів боротьби з ними. Впродовж багатьох років на родовищі випробовуються і впроваджуються хімічні методи боротьби з корозією. Із значного числа інгібіторів корозії, які випробовувались (“Інгар”, “Нафтохім”, “Вітал”, ГПФН, С-2Н) найбільш ефективним виявився “Нафтохім”, проте і його захисний ефект не перевищеє 90%. Для подолання життєдіяльності СВБ використовуються бактерициди типу СНПХ-1002Б та інші.

Аналіз стану боротьби з ускладненнями показує, що подальше вдосконалення цих методів повинно здійснюватись в наступних напрямах:

1. Пошук і промислове випробування більш ефективних інгібіторів корозії та сумішей ПАР в комплексі з інгібіторами парафіноутворення та солеутворення.

2. Вдосконалення технології подачі хімреагентів в свердловини. Періодична “залпова” подача має певні недоліки: різка зміна в часі концентрації інгібіторів в нафтопромисловій продукції, завишена витрата, висока ймовірність тривалого часу експлуатації обладнання при відсутності його захисту. Тому потрібно більш широко застосовувати постійну дозуючу подачу хімреагентів тими чи іншими відомими в практиці нафтогазовидобутку методами.

3. При черговій заміні трубопроводів якомога ширше використовувати труби з вшутрішнім ізоляційним покриттям.

4. Зменшення агресивності промислової стічної води. Цей захист повинен бути першочерговим і передбачати значну реконструкцію відкритої системи підготовки попутньої пластової води з використанням прудів довідстою, а також додаткову підготовку цієї води фізико-хімічними методами для зменшення її кислотності