Забезпечення безпеки при проведенні ГРП.

Гідравлічний розрив пласта (ГРП) - це метод утворення нових тріщин або розширення і розвиток деяких існуючих в пласті тріщин при нагнітанні в свердловину рідини або піни

при високому тиску. Для забезпечення високої проникності тріщини заповнюються закріплюючим агентом, наприклад, кварцевим піском. Під дією гірничого тиску закріплені тріщини зімкнуться неповністю, завдяки чому значно збільшується фільтраційна поверхня свердловини, а іноді включаються в роботу зони пласта з кращою проникністю.

ГРП застосовується в будь-яких породах, за винятком пластичних сланців і глин. Це метод не тільки відновлення природної продуктивності свердловин, але й значного її збільшення. Сучасні технології ГРП звичайно передбачають закріплення тріщин приблизно десятьма тоннами піску і застосовуються для збільшення поточного дебіту нафтових, газо-вих або приймальності нагнітальних свердловин в низькопроникних (<0,05 мкм-) пластах товщиною не менше п'яти метрів, які залягають на глибинах 3500м, а також в пластах з де-що більшою проникністю, але забрудненою привибійною зоною.

При збільшенні кількості піску до 20т здійснюється глибокопроникний ГРП, який за-безпечує різке збільшення фільтраційної поверхні, зміну характеру припливу рідини від радіального до лінійного з підключенням нових зон пласта, ізольованих внаслідок макроне-однорідності. Тріщини такого ГРП досягають 100. ..150м довжини при ширині 10. ..20мм.

В газоносних пластах проникністю до 0,001 мкм2 застосовують масивний ГРП, при якому розвивають тріщини довжиною до 1000 м, закріплені до 300т піску. Масивний ГРП дуже дорогий, тому передбачується кошторисною вартістю свердловини і збільшує її на 30-50%.

Для проведення ГРП зі свердловини піднімають НКТ й інше глибинне устаткування (насосне, газліфтне), шаблонують експлуатаційну колону, спускають пакер на НКТ і об-пресовують його. Процес ГРП починається з перевірки приймальності свердловини при найменшій витраті рідини розриву з поступовим її збільшенням (наприклад, 225, 450, 900, 1500 м3/добу) і аж до значення, при якому забезпечується закріплення тріщин. Далі зака-чується пісконосій з піском при постійній або зростаючій витраті рідини і при певній кон-центрації піску кпр = 40...250 кг/м3, яка залежить від в'язкості рідини, її фільтрівності в пласт і витрати. На завершення процесу потрібно витіснити суміш рідини з піском із сверд-ловини в пласт протискуючою рідиною і закрити НКТ для зниження тиску до атмосферно-го. Опісля піднімають НКТ з пакером і спускають глибинне устаткування для експлуатації свердловини.

Для проведення ГРП на свердловину потрібно завезти закріплюючого агента (кварцево-го піску) Сnс = 10...20т фракцій 0,6...1мм або 1,0...1,6мм, рідину розриву пласта (Vp = 10...30 м3), рідину-пісконосій (Vnc = 100...300 м3), рідину для протискування в пласт (Fnp) пісконосія в об'ємі тієї частини свердловини, по якій закачують рідини. Рідина розриву пла-ста має бути сумісною з пластовими флюїдами, добре фільтруватися в низькопроникну по-роду і не зменшувати її проникності, не горіти, бути доступною, недорогою і тому для цього найчастіше застосовують водні розчини ПАР.

Рідина-пісконосій має бути сумісною з пластовими флюїдами, мати здатність утриму-вати пісок, погано фільтруватися через поверхню тріщин, не горіти, бути доступною і недо-рогою. Для звичайних ГРП найкраще застосовувати водні розчини (0,1...0,3 %) ПАР і полімерів (ПАА, КМЦ, ССБ). Наприклад, на Прикарпатті застосування 0,4 % водного роз-чину ПАА забезпечує розвиток і закріплення тріщин піском кількістю до 10т при концент-рації його knc - 100 кг/м3, об'ємі рідини 100 м3 і її витраті близько 6000 м3/добу. Протиску-юча рідина має бути в'язкою і не горіти. Звичайно тут найкращі водні розчини (0,1...0,3 %) ПАР.

При проведенні ГРП, потрібно виконувати техніку безпеки, слідкувати за тиском в трубах і пласті, за що відповідає машина-комп’ютер.