Середня квадратична помилка визначення координат пункта може бути обчислена за формулами:

З першої засічки

з другої засічки

де - середня квадратична помилка вимірювання кутів, яку приймають для знімальних мереж рівною ;

віддалі - визначені з карти, в метрах;

- кута при точці Р, виміряні на карті.

За остаточне значення приймають середнє вагове

Якщо не перевищує 1м знімань (для знімань в масштабі 1:5000), роблять висновок, що запроектована засічка відповідає необхідним технічним вимогам.

Оцінка проекту прямої засічки

І – засічка:

ІІ – засічка:

.

Остаточне значення:

Засічка запроектована правильно, . дотримано, засічка відповідає необхідним технічним вимогам.

2.6. Зворотна засічка2.6. Зворотна засічка673

Визначення пункта зворотною засічкою здійснюється як мінімум на 4 вихідні пункти (рис. 2.5.), які знаходяться на віддалях 0,3-5 км від пункта.

Найбільш вигідним є варіант, коли точка лежить посередині чотирикутника, утвореного вихідними пунктами.

Сумнівні результати можуть бути одержані у випадку, коли точка Р знаходиться поблизу кола, яке проходить через вихідні пункти. Задача стає невизначеною, якщо точка лежить на цьому колі (рис. 2.6.). Таке коло називається небезпечним.

Рисунок 2.6. – Небезпечне коло.

Оцінку проекту зворотної засічки зручно виконувати графічним методом. Виконують її окремо для двох варіантів одноразових засічок на З напрямки. Вибирають два з чотирьох варіантів, а саме:

на пункти ;

на пункти ;

на пункти ;

на пункти ;

які найбільше підходять за розміщенням для зворотної засічки.

Методика оцінки проекту полягає в наступному (покажемо на варіанті 1: пункти ).

На чистому аркуші ставлять точку і з неї проводять промінь, який приймають за напрямок на пункт , від нього відкладають кути і і проводять через них промені в напрямках і (рис 2.7.).

На променях , , , відкладають в певному масштабі, наприклад 1:5000, відповідно величини , , , які являють собою значення обернені до відстаней , , . При цьому радіан беруть в секундах (), - в метрах. Величини мають розмірність .

Сполучивши точки , отримують трикутник зі стороною , яка лежить проти кута , стороною , яка лежить проти кута або і третьою стороною . Цей трикутник називають оберненим.

Середня квадратична помилка в положенні пункта може бути визначена за формулою

де - середня квадратична помилка вимірювання напрямку

, , - довжини сторін оберненого трикутника, визначені графічно (мал. 7.) в тому ж прийнятому масштабі, - площа оберненого трикутника, яку можна обчислити як

,

де - висота, проведена з вершини на , або за формулою Герона

,

де .

Оскільки площа має розмірність ,

- в , корінь має розмірність , то отримаємо в метрах.

Аналогічну оцінку виконують для другого варіанту зворотної одноразової засічки, наприклад на пункти і отримують друге значення .

За остаточне значення приймають середнє вагове

.

Якщо не перевищує 1м знімань (для знімань в масштабі 1:5000), роблять висновок, що запроектована засічка відповідає необхідним технічним вимогам.

Оцінка проекту зворотної засічки

І – засічка:

ІІ – засічка:

Остаточне значення:

Засічка запроектована правильно, . дотримано, засічка відповідає необхідним технічним вимогам.

2.7. Вибір типів центрів для закріплення пунктів знімальної основи2.7. Вибір типів центрів для закріплення пунктів знімальної основи

Вибір типів центрів здійснюється, згідно з „Інструкцією”. Для закріплення пунктів знімальної мережі тривалого збереження застосовується бетонний паралелепіпед, металева труба, штир, залізний костиль, пень із забитим цвяхом або штирем. для тимчасового закріплення пунктів знімальної мережі у грунті застосовують такі типи центрів: кілок із забитим цвяхом, металева труба, штир або кутова сталь.

У відповідності до фізико географічних умов місцевості студент рекомендує кілька типів центрів тривалого збереження і тимчасового закріплення пунктів знімальної мережі, викреслює їх ескізи з розмірами у сантиметрах, дає короткий опис.

Дані типи центрів вибрані згідно „Інструкції”.

3. СТВОРЕННЯ ВИСОТНОЇ ОСНОВИ.3. СТВОРЕННЯ ВИСОТНОЇ ОСНОВИ.

3.1. проектування висотної основи3.1. проектування висотної основи

Призначення і класифікація висотних ДГМ України.

Висотні ДГМ України призначені для встановлення єдиної геодезичної системи висот на території держави. Вони служать висотною основою топографічних знімань усіх масштабів, а також для вирішення різноманітних інженерних, наукових завдань та завдань оборони країни.

Висотні ДГМ України діляться на нівелірні мережі І, ІІ, III і IV класів. Висоти пунктів нівелірних мереж в Україні визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадського футштока. Закріплений нуль Кронштадського футштока на бронзовій плиті, що знаходиться в одному з биків моста, розташованого в Кронштадті (район Санкт-Петербурга) на Фінській затоці.

Лінії нівелювання І і II класів є головною висотною основою України. Вони були прокладені за спеціально розробленими програмами і схемами і призначені для розв'язання таких наукових завдань: вивчення фігури Землі, геодинамічних явищ, сучасних вертикальних рухів земної поверхні та ін.

Вимірювання на цих лініях проводяться декількома послідовними циклами через відповідні проміжки часу (15-35 років). Нівелювання І класу прокладається окремими лініями з найвищою точністю, яка досягається завдяки використанню найбільш сучасних приладів та методів спостережень з якомога повнішим виключенням систематичних помилок. На території України лінії нівелювання І класу прокладено переважно вздовж автомобільних доріг або залізниць, їх загальна довжина становить і 1975 км. Довжина найдовшої лінії 1302 км.

З двох або більше нівелірних ліній можуть утворюватися замкнені полігони. На території України утворено 19 полігонів І класу. Довжина найбільшого полігону 2235 км.

Нівелірні мережі II класу створюються всередині полігонів І класу окремими лініями або ж системами з вузловими пунктами. Згідно з "Основними положеннями створення Державної геодезичної мережі України". К., 1998, довжини полігонів II класу не повинні перевищувати 400 км.

Лінії нівелювання III класу прокладаються всередині полігонів