Крім того, вся структурна зона розбита малоамплітудними (25-30м) поперечними диз’юнктивами на окремі блоки. В апікальній частині структурної зони вони порушують малоамплітудні замкнені склепіння Нарижнянської і Рогівської складок та обмежують тектонічний блок, в якому локалізується склепіння Шилівської складки.

Характеризуючи отримані результати досліджень, слід звернути особливу увагу на будову присклепінної частини структурної зони, де за рахунок згущення сітки деталізаційних профілів уточнено і дещо змінено місцеположення склепінь складок та сідел між ними, а також уточнено трасу незгідного екрануючого порушення, та трасу крайового порушення в західній частині площі.

За результатами даних робіт в західній частині площі, де північне крайове порушення змінює своє простягання з субширотного на субмеридіональне, уточнено його трасу, яка зміщена в західному напрямку на 3 км. В результаті цього Войтенківська структура тепер локалізується в межах бортової частини грабену, являючись крайнім північно-західним елементом Нарижнянсько-Огульцівської структурної зони. Свердловина 6 (Нарижнянська пл.), в якій розкрито відклади девону, пробурена в межах западини, а Войтенківська структура залишилась неопошукованою глибоким бурінням і являється перспективним об’єктом.

За результатами проведених досліджень уточнено трасу незгідного порушення, вздовж якого розвинені структури антиклінальної зони, яке характеризується досить пологими кутами падіння скидача. В межах антиклінальної зони спостерігається зміщення структурних планів серпухівсько-башкирського комплексу відносно візейського, яке виражається зміщенням склепінь всіх складок в північно-північно-західному напрямку на відстань 1-1,5 км з глибиною. В зв’язку з цим пробурені свердловини опинилися за межами склепінь на рівні залягання серпухівсько-башкирських відкладів.

Для вивчення палеоструктурних планів нижнього карбону В.В.Омельченко і В.Г.Шеметом (ДГЕ ”Дніпрогеофізика”) було проведено зняття регіонального нахилу (фону) з карт по відбивальних горизонтах Vв3-п (С1v1) (рис.4.1.а), Vв12 (С1s2), Vб2-п (С2в) (рис.4.1.б) та розрахунок і побудова карт ізохор між ними [19]. За висновками авторів цього звіту, на Північному борту ДДЗ в результаті регіонального занурення сформованих товщ осадків в бік Дніпровського грабену

рис.4.1.а

відбувалося повне або часткове розформування деяких локальних піднять структурних планів нижнього карбону. Вони, в зв’язку з цим, набували форму прирозломних напівантикліналей, структурних носів і терас. Розформування піднять супроводжувалось зміщенням їх апікальних частин на північ на віддаль, яка залежить від крутизни регіонального нахилу, амплітуди і горизонтальних розмірів структури. Тому в деяких випадках спостерігаємо неспівпадіння склепінневих частин піднять сучасних структурних планів з епіцентрами аномалій фізичних полів (найбільш часто - гравітаційних максимумів), якими ці структури відображені.

Для палеоструктурного плану відбивального горизонту Vв3-п (рис.4.1.а) суттєві зміщення склепінневих частин структур спостерігаються тільки в зоні північного крайового розлому на південь від Нарижнянсько-Огульцівської антиклінальної зони, де різко зростає кут регіонального нахилу товщ нижнього карбону. В межах згаданої антиклінальної зони незначне зміщення (1 км) палеосклепінневих частин спостерігається для західних перикліналей Нарижнянської і Шилівської структур. Для нововиявленої між Юліївською і Нарижнянсько-Бурівською структурної зони зміщення палеосклепінь не відзначається.

Для палеоструктурних планів відбивальних горизонтів Vв12 (С1s2) і Vб2-п (С2в) (рис.4.1.б) не спостерігається зміщення палеосклепінь для всіх виявлених в межах площі структурних зон. При зіставленні всіх карт палеоструктурних планів [19] чітко підкреслюється зміщення склепінневих частин Мерчиківсько-Золочівської і Нарижнянсько-Огульцівської антиклінальних зон на північ зі збільшенням глибин (і віку). Це обумовлено похилими кутами падіння контролюючих їх незгідних скидів.

На картах ізохор [19] локальними ділянками (аномаліями) зменшення потужності відповідних товщ осадків відобразились всі позитивні структури конседиментаційного типу. Значно більша кількість локальних об’єктів виділяється на карті ізохор між відбивальними горизонтами Vв12 і Vв3-п. Причому, якщо Мерчиківсько-Золочівська антиклінальна зона відображена суцільною смугою аномалій зменшення потужності, то Нарижнянсько-Огульцівська проявлена фрагментарно – чіткі аномалії приурочені до Нарижнянської, Огульцівської, східної частини Бурівської і західної частини Шилівської структур. Відзначимо, що якраз до двох перших приурочені виявлені поклади ВВ, а західна частина Шилівської структури не опошуковувалась. Нововиявлена структурна зона відображена малоінтенсивними слабковираженими аномаліями зменшення потужностей.

4.2. Комплексні геохімічні дослідження

Одержані результати (рис.4.2) виконаного комплексного геохімічного картування і прогнозно-геохімічного моделювання по безлічі ознак, на думку авторів [3], мають важливе практичне і науково-методичне значення. Вони зводяться до наступного:

1.дослідно-методичні дослідження еталонного Юліївського родовища показали, що оптимальним інтегральним геохімічним пошуковим показником газоконденсатних покладів “Юліївського типу” у даному районі ДДЗ є показник факторного навантаження варимакс VF2, який характеризує спільний розподіл чотирьох важких вуглеводнів (nC4H10.92, iC4H10.90, C3H8.45, С2H6 .29) і вклад кожного з них. Межі покладів і тектонічне порушення, по якому спостерігається їх руйнування (у центральній частині), на рівні денної поверхні найбільш чітко фіксуються лінійними аномаліями значень показника VF2 від 0,2 до 2,7.

2. Власне антиклінальні структури, які знаходяться в межах пошукової площі (Рогівська, Шилівська та, у значній мірі, Бурівська), які на протязі довгого періоду були основними об’єктами геолого-геофізичних досліджень і бурових робіт, відносяться до непродуктивних на поклади вуглеводнів. Геохімічних ознак локалізації у них нафтогазових покладів антиклінального типу не встановлено.

3. Нарижнянське родовище. Поклади з промисловим припливом газу, які розкриті свердловиною №1, контролюються, як вважають автори [3], тектонічною зоною субширотного напрямку, а не власне однойменною антикліналлю. Дана тектонічна зона, із високим аномальним розвантаженням вуглеводневими газами, має зв’язок із виявленою виконавцями геохімічних досліджень кільцеподібною вуглеводневою аномалією (структурою), названою Нарижнянська південна. Остання має прямі ознаки локалізації у ній газоконденсатних покладів.

4. Прогнозуються нові (неантиклінального типу) вуглеводневні структури, і в їх межах – безпосередньо газоконденсатні поклади. Пограничні частини цих структур, де міграційні дифузійно-фільтраційні процеси проходять найбільш