Нижче ЗМШ залягає так звана зона корінних порід, в якій швидкість витримана по площі і змінюється в межах 1500-1900 м/с. Для розрахунку статичних поправок швидкість в корінних породах прийнята постійною і рівною 1700м/с.

. Щільність. Осадочний чохол. Щільнісний розріз нижньої частини осадочного чохла (інтервал відкладів С2в-С1v1) Нарижнянської площі складений на основі узагальнення лабораторних визначень щільності і пористості по зразках порід із свр. Нарижнянська-1, 2, 4, 5, 6, 17 (вихідні дані партії 234/86 ДГЕ). Верхня частина розрізу, керн із якої в свердловинах Нарижнянської і Юліївської площ не відбирався, складена на основі добре вивчених за даними лабораторних досліджень щільнісних розрізів суміжної Високопольської площі (інтервал розрізу С3-С2m) і Харківської опорної свердловини (інтервал розрізу К-Т). Узагальнений щільнісний розріз Нарижнянської площі представляється в такому вигляді (рис.1.1).

В межах різних ділянок Нарижнянської площі, як свідчать наявні матеріали по свердловинах, щільнісний розріз є досить стабільним. Це обумовлено невеликими коливаннями товщини та літологічного складу всіх стратиграфічних підрозділів осадочного чохла.

Звертає на себе увагу відсутність суттєвих щільнісних границь розділу в низах осадочної товщі (С2в, С1s, С1v). Це створює несприятливі умови для прояву в гравітаційному полі позитивних структур, що розвинуті тут, головним чином, на цьому рівні. Ефективна щільність на межі осадочний чохол – фундамент залежить, головним чином, від щільності порід фундаменту і змінюється в досить широких межах – від –0,02 г/см3 до +0,30 г/см3. Таким чином, позитивні структурні форми на рівні поверхні фундаменту будуть краще проявлені в гравітаційному полі на ділянках розвитку більш щільних порід (амфіболіти, діорити).

Кристалічний фундамент. Щільність порід фундаменту в районі Нарижнянської площі вивчена досить добре при проведенні тут гравімагнітних досліджень , так як більшість свердловин Юліївської і Нарижнянської площ пробурені зі значним відбором керна із докембрійських утворень. Розвинуті в районі Нарижнянської площі породи фундаменту, в цілому, розділяються на дві групи, які в значній мірі відрізняються за щільнісними властивостями – гранітоїди (плагіограніти, граніти, мігматити) і зеленокам’яні породи (головним чином, амфіболіти та горнблендити, змінені в різній мірі). Тому зеленокам’яні структури, які тут широко розвинуті в докембрійському комплексі порід, чітко проявляються в гравітаційному полі позитивними аномаліями відповідної форми і інтенсивності. Ділянкам розвитку гранітоїдів відповідають мінімальні значення поля.

Магнітні властивості. Осадочний чохол. Розріз осадочного чохла від четвертинних до кам’яновугільних відкладів в магнітному відношенні слабкодиференцьований і характеризується низькими значеннями магнітних параметрів. Він буде створювати понижене магнітне поле. І тільки в деяких випадках слабкомагнітні породи антропоген-неогену та верхньої і середньої юри обумовлюють локальні малоінтенсивні магнітні аномалії, які найбільш впевнено фіксуються наземними магнітними зйомками. Всі інші регіональні і інтенсивні локальні магнітні аномалії в межах площі досліджень зв’язані з породами докембрійського комплексу.

Кристалічний фундамент. Магнітні властивості порід фундаменту – магнітна сприйнятливість () і залишкова намагніченість (Іr) – змінюються в досить широких межах. Бiльшiсть зразкiв порiд характеризуються невеликими значеннями магнiтної сприйнятливостi ( в межах 10 – 300 х 10-5 од.СI).

Загалом по магнiтнiй сприйнятливостi породи в межах площі можливо роздiлити на три групи:

Слабкомагнiтнi породи ( до 300-400 х10-5 од.СI ). Сюди вiдноситься бiльшiсть типiв порiд – гранiтоїди, бiльшiсть рiзновидiв сланцiв, мiгматитiв, метасоматитiв, амфiболiтiв, гнейсiв, гранодiоритiв, аплiти, мiкроклiнiти, епiдозити, альбiтити.

Середньомагнiтнi породи ( = 400 5000 –10 000 х 10-5 од. СI ). Сюди можна вiднести плагiогранiти i плагiомiгматити по деяких зеленокам’яних породах, дiорити, кварцевi дiорити, деякi рiзновиди амфiболiтiв, габброїдiв, гнейсiв, мiгматитiв.

Високомагнiтнi породи ( = 5 000 – 10 000 150 000 х 10-5 од. СI). Ця група в межах площі розвинута дуже обмежено і представлена деякими рiзновидами основних i ультраосновних порiд.

Геоелектричний розріз. Складений за даними стандартного каротажу свердловин Нарижнянської та Юліївської площ і впевнено апроксимується 13-ти шаровою моделлю (рис.1.1). Більшість геоелектричних шарів знаходять суттєве відображення в рівні і формі кривих ЧЗ і МТЗ. В цілому, геоелектричний розріз Нарижнянської площі сприятливий для вивчення електророзвідкою.

Криві ЧЗ і МТЗ мають вигляд п’ятишарових типу КНА. На них лівий максимум амплітудних кривих формують високоомні шари крейди (2-4-й шари). Довга і крута спадна частина кривих формується під впливом, головним чином, п’ятого і шостого шарів (І, Т). Вузький контрастний мінімум кривих МТЗ і перегин кривих ЧЗ формують 7-10-й шари (Р1, С3, С2m, С2в). Десятий шар (низи С2 в) є опорним горизонтом для методу ЧЗ-ВП. Шари з дев’ятого по тринадцятий формують висхідну частину кривих МТЗ.

Розраховані за даними електрокаротажу теоретичні криві ЧЗ-ВП і МТЗ непогано узгоджуються зі спостереженими кривими цих методів. Це свідчить, що апроксимована тринадцятьма шарами модель геоелекричного розрізу, в цілому, задовільно описує реальний багатошаровий геоелектричний розріз.

Питомий електричний опір кристалічних порід характеризується високими значеннями - >100 Омм. Однак на цьому фоні він також змінюється в значних межах і залежить від багатьох параметрів порід – фазового складу породи, наявності включень провідних мінералів, мінерального складу, пористості та ін.

Таким чином, масиви (зони) тріщинуватих обводнених кристалічних порід характеризуються суттєвим зниженням питомого електричного опору і, відповідно, зростанням провідності. За даними попередніх досліджень [4,5] величина питомого опору порід в таких масивах зменшується в 3-10 разів в порівнянні з породами із монолітних (непорушених) ділянок.

Зони розривних порушень. За наявними даними по Північному борту загальна пористість кристалічних утворень в зоні розривного порушення складає 6-12%. Для найбільш розповсюджених тут гранітоїдів, мінералогічна щільність яких близька до 2,70 г/см3, при пористості 6% різниця щільностей між вологонасиченими