31 | 3000 | 2069 | 31 | 3100 | 2150

32 | 3100 | 2116 | 32 | 3200 | 2198

33 | 3200 | 2164 | 33 | 3300 | 2255

34 | 3300 | 2210 | 34 | 3400 | 2299

35 | 3400 | 2255 | 35 | 3500 | 2344

36 | 3500 | 2300 | 36 | 3600 | 2394

37 | 3600 | 2347 | 37 | 3700 | 2441

38 | 3700 | 2393 | 38 | 3800 | 2485

39 | 3800 | 2436 | 39 | 3900 | 2531

40 | 3900 | 2476 | 40 | 4000 | 2576

41 | 4000 | 2516 | 41 | 4100 | 2622

42 | 4100 | 2554 | 42 | 4200 | 2664

43 | 4200 | 2590 | 43 | 4300 | 2721

44 | 4300 | 2627 | 44 | 4400 | 2752

45 | 4400 | 2667 | 45 | 4500 | 2798

46 | 4500 | 2708 | 46 | 4600 | 2837

47 | 4580 | 2738 | 47 | 4700 | 2883

48 | 4800 | 2927

49 | 4900 | 2968

50 | 5000 | 3007

Vпл.(D3+(P1sl+nk) ) = 4600 м/c | Vпл.(D3+(P1sl+nk) ) = 4600 м/c

ВИСНОВОК

В результаті проведених сейсморозвідувальних досліджень МСГТ (с.п.46/05) з використанням переоброблених і переінтерпретованих матеріалів минулих років (с.п.35/80, 46/00), з урахуванням даних буріння, сейсмокаротажу та вивчення навколосвердловинного простору свердловин 30 і 32 Копилівської ділянки і всіх інших свердловин в межах та поблизу ділянки робіт була уточнена модель геологічної будови Копилівської структури. Побудовано чотири структурні карти по відбивальних горизонтах у відкладах нижньої пермі IVв2(Р1sl), IVг2(Р1nk), верхнього Vа2(С3) та середнього Vб1(C2m) карбону. Всі карти побудовані в масштабі 1:25000.

Перша структурна карта характеризує залягання верхньої частини відкладів слов’янської світи нижньої пермі, друга - підошви відкладів микитівської світи (підошва вапняка Q8) нижньої пермі, третя - середньої частини відкладів верхнього карбону, а четверта - утворень московського ярусу середнього карбону.

Стратиграфічна прив’язка відбивальних горизонтів виконувалась по свердловинах, пробурених в межах Копилівської площі.

Виконані польові дослідження і проведена їх інтерпретація дали змогу уточнити характер структурно-тектонічної будови площі, трасування розривних порушень, виділити нові структурно-тектонічні блоки та уточнити контур Полтавського соляного штоку. Через складні поверхневі умови (структура розташована в околицях м.Полтава і міжріччі річок Ворскла та Коломак), які не дають можливості відпрацювати необхідну сітку профілів, довивчено тільки східну частину Копилівської складки і визначено контур лише східної частини "ніжки" соляного штоку.

Положення Копилівської ділянки в межах центральної частини Дніпровського грабену обумовлює основні риси її геологічної будови. Приосьова зона - це найзануреніша частина грабену, де зафіксовані максимальні потужності всього комплексу осадової товщі. Характерною рисою геологічної будови цієї частини центрального грабену є широко розвинені діапіри девонської кам’яної солі, які при своєму рості активно впливають на формування кам’яновугільно-нижньопермського структурного плану.

По відкладах середнього карбону (відбивальний горизонт Vб1(C2m), граф.додаток 33) Копилівська структура являє собою брахіантиклінальну складку, склепіння якої ускладнене Полтавським соляним штоком. Контур штоку, в порівнянні з попередніми побудовами (с.п.46/00) зміщується в східному напрямку (на 300-700м), тобто з глибиною "ніжка" соляного штоку розширюється. Північне крило Копилівської складки більш круте (кути падіння 110), південне - пологе (кути падіння 90). Обидва крила ускладнені крупноамплітудними порушеннями, які примикають до соляного штоку і відокремлюють від складки незначні за розмірами припідняті блоки. Розривне порушення, яке ускладнює північне крило Копилівської структури - поздовжнє і має амплітуду 250 м; порушення, що ускладнює південне крило також поздовжнє, з амплітудою близько 200м.

По відкладах верхнього карбону (відбивальний горизонт Vа2(С3), граф.додаток 34) контур соляного штоку в південно-східній і східній його частині зменшується в порівнянні з попередніми побудовами (автор Кльок Л.В., СУГРЕ, 2004р.) приблизно до 700 м. Розривне крупноамплітудне порушення, яке у відкладах середнього карбону ускладнювало південне крило Копилівської складки, трасується далі на північний схід, проходить через свердловину 33 Копилівської площі і примикає до поперечного розривного порушення, яке, можливо, виповнене сіллю. В приосьовій частині складки, між контуром соляного штоку та поздовжнім крупноамплітудним порушенням, виділяється припіднятий блок, в межах якого пробурені свердловини 30 і 32 Копилівської площі. З заходу і сходу він обмежений соляним штоком і крупноамплітудним порушенням відповідно; з півночі його границею є розривне порушення, виповнене сіллю, а з півдня - поперечне розривне порушення, амплітуда якого становить близько 40 м.

Вверх по розрізу, у відкладах нижньої пермі (відбивальні горизонти IVг2(P1nk), IVв2(P1sl), граф.додатки 35, 36) структура також має форму брахіантикліналі, але згаданий вище припіднятий блок та розривні порушення, крім порушення, що обмежувало цей блок з півночі, тут не простежуються. Спостерігається деяке незбігання структурних планів з відкладами карбону: вісь складки зміщується в південному напрямку.

При зіставленні даних гравірозвідки (автори Малиновський О.К., Омельченко В.В., ДГЕ "Дніпрогеофізика", 1999р.) та сейсморозвідувальних робіт с.п.46/05 спостерігається суттєве незбігання щодо визначення границі соляного тіла. За даними сейсмічних досліджень "ніжка" штоку і границя розповсюдження девонської солі у відкладах пермі не збігається в плані з даними гравірозвідки.

Характер хвильового поля відпрацьованих і переоброблених профілів минулих років та дані буріння на Копилівській ділянці не дозволяють провести контур штоку згідно з даними гравіметричних досліджень.

Список використаної літератури |

Бібліографічний опис

1. | Білик А. О., Кабишев Б.П. та ін. "Закономірності розміщення та обгрунтування об’єктів пошуків значних за запасами родовищ газу в ДДЗ (на ділянках